Люди нового часу 2018 - фото

Люди нового часу 2018

29 листопада 2018, 14:14

Українці, які ефективніше та яскравіше за всіх рухали країну вперед у 2018-му

НВ представляє проект Люди нового времени — про українців, які ефективніше та яскравіше за всіх рухали країну вперед у 2018-му. Редакція вже четвертий рік поспіль виділяє серед співвітчизників подібних людей, які встановлюють нові стандарти в різних сферах життя — від бізнесу до культури, — і пише їхні короткі історії, які доводять: не тільки влада здатна змінити Україну, а й її громадяни

За стійкість і мужність

Олег Сенцов

кінорежисер, політичний в'язень, 42 роки

Український кінорежисер Олег Сенцов з 2015 року відбуває 20-річний тюремний термін у російській в'язниці. Кримського активіста Євромайдану російські спецслужби затримали на півострові навесні 2014-го, в ході його окупації, звинувативши Сенцова в тероризмі. А через рік засудили нібито за тероризм, відправивши відбувати термін на далеку північ РФ — в колонію суворого режиму Білий ведмідь у місті Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу.

Сенцов, опинившись в ув'язненні в Заполяр'ї, не припинив боротьби — він зважився вимагати від Кремля звільнення всіх українських політичних в'язнів, засуджених в РФ. Заради цього в травні 2018-го режисер оголосив безстрокове голодування, яке тривало 145 днів і серйозно підірвало його здоров'я.

Сенцов схуд на 20 кг і припинив голодувати лише після того, як керівництво колонії вирішило насильно годувати арештанта, щоб той не помер.

Нечуване голодування Сенцова привернуло до нього увагу всього світу. Звільнити українця вимагали і вимагають зірки світового театру і кіно (навіть російські), відомі письменники, політики. До того ж Кремль закликають і Держдеп США, ЄС, експерти ООН. Однак лідер РФ Володимир Путін глухий до всіх відозв — він не хоче ні звільняти Сенцова, ні обміняти його на когось із числа людей, затриманих українською стороною.

У жовтні 2018-го Сенцов отримав премію Сахарова, засновану Європарламентом, як людина, яка здійснила винятковий внесок у боротьбу за права людини в усьому світі.

За боротьбу з олігархічними монополіями в енергетиці

Вікторія Войціцька

народний депутат з фракції Самопоміч, 44 роки

Коли олігархи від енергетики або їхні лобісти у Верховній Раді намагаються протягнути через парламент якісь вигідні для себе поправки, проти них першими виступають не профільні держструктури і не фракції Ради. Перешкодою № 1, як правило, стає одна тендітна жінка — депутат від Самопомочі Вікторія Войціцька.

Енергетику вона знає досконало, адже працювала в інвесткомпаніях і була фінансовим директором газодобувного підприємства Тисагаз.

За роки, проведені в парламентській боротьбі, Войціцька зарекомендувала себе настільки добре, що до її думки прислухаються вже і в Міненергетики, і в Нацкомісії з регулювання енергоринку.

Схема ціноутворення вугілля Роттердам+ (вкрай вигідна мільярдерові Рінату Ахметову), безпека атомних електростанцій, поставки газу домогосподарствам у регіонах — це лише короткий список тем, якими займається Войціцька.

Наприклад, її активна позиція щодо держкомпанії Укрнафта привела до того, що інтереси держави в цій структурі, яку підім'яв під себе її міноритарний власник мільярдер Ігор Коломойський, все ж стали дотримуватися.

Войціцька не тільки воює з олігархами в парламенті, але й регулярно їздить у регіони, розбираючись у місцевих енергопроблемах.

За створення ветеранського бізнесу і популяризацію підприємництва серед учасників бойових дій

Леонід Остальцев

власник кафе Pizza Veterano, 31 рік

Спершу Леонід Остальцев сам став ветераном — він узяв участь в бойових діях на Донбасі. Повернувшись додому, він відкрив свій перший бізнес — зроблену для працевлаштування ветеранів та допомоги їм піцерію Pizza Veterano. Тут навіть відвідувачі-військові отримують знижку.

Колишніх військовослужбовців підприємець не тільки бере на роботу, а й стимулює відкривати свій бізнес — як правило, за франшизою Veterano. Плата за неї символічна, але отримати її можуть лише бійці, які повернулися до мирного життя.

Зараз франшиза об'єднує 18 міні-кав'ярень Veterano Coffee, кондитерську Veterano Brownie, а також шість піцерій у різних містах України.

Але і найперша піцерія Остальцева, яка приросла новим форматом Resto, не забута. Користувачі всесвітнього рейтингу ресторанів TripAdvisor поставили дітищу екс-військового 4,5 балb з 5 можливих. Нещодавно в Києві підприємець запустив ще й сервіс доставки піци.

Успіх його проекту призвів до того, що група компаній Veterano вийшла за рамки громадського харчування. Тепер під її крилом діють і інші бізнеси — компанія зі встановлення сонячних батарей Veterano Energy й охоронна фірма Veterano Guard. А ще група підтримує інформаційний сайт про ветеранські бізнеси в країні.

Частину прибутку від бізнесу Остальцев жертвує сім'ям загиблих військових.

За сміливість творчих експериментів

Роман Григорів, Ілля Разумейко

композитори формації Nova Opera, 34 роки і 29 років

Опера — це не консервативно і важкозвучно, а динамічно й актуально. Що і довели учасники музично-театральної формації Nova Opera.

Музику у Романа Григоріва та Іллі Разумейка здатне народити все що завгодно — від препарованого рояля до двигуна літака.

І тому кожна прем'єра колективу стає унікальним експериментом.

Nova Opera з'явилася 2014-го як плід фантазії відомого режисера Влада Троїцького. Через рік учасниками проекту стали Григорів і Разумейко.

Утрьох вони придумали оперу-цирк Babylon, оперу-балет Ковчег та оперу-реквієм Iyov, яка стала головним хітом Nova Opera.

Останню представили в Києві 2015-го, і відтоді Iyov звучала в Австрії, Польщі, Данії, Македонії, США та Нідерландах.

Нещодавно Григорів і Разумейко запустили футуристичну оперу Aerophonia, яка відкрила цього літа фестиваль Porto Franko в Івано-Франківську. Головну роль у ній виконала робота двигуна літака Ан-2 — його діапазон становить 4,5 октави, і він, як показали автори, вміє змінювати тональність.

Ще один зі свіжих проектів формації — перформанс Газ. Композитори створили свою версію не збереженої до наших днів партитури до однойменного спектаклю українського режисера Леся Курбаса.

За рекламу світового рівня

Павло Вржещ, Єгор Петров, Ярослав Сердюк

співзасновники креативного агентства Banda Agency, 34 роки, 31 рік, 35 років

Наприкінці жовтня українська команда Banda Agency отримала головний "Оскар" від світу дизайну — престижну премію Red Dot Design Award відразу в семи номінаціях. Авторитетний комітет премії визнав українців найкращим креативним агентством світу в 2018 році.

"Про таку перемогу ми навіть і не мріяли. Отримати просто нагороду Red Dot — це вже велике досягнення. Отримати їх більше за всіх у світі і стати агентством року — це просто неймовірно", — говорить Павло Вржещ, креативний директор Banda Agency.

Втім, це не перша знаменита нагорода в їхньому багажі. Роком раніше разом з Republique, ще одним українським агентством, Banda Agency отримала бронзового Каннського лева в категорії дизайну — другого в історії країни — за брендинг конкурсу Євробачення-2017.

Історія Banda почалася сім років тому, тоді трьом молодим хлопцям набридло жити рутиною міжнародного рекламного гіганта Leo Burnett. Відмовившись від привабливих професійних перспектив і життя в Нью-Йорку, вони пішли в нікуди, заснувавши власну агенцію.

Сьогодні серед їхніх постійних клієнтів — найдорожчі та найвідоміші бренди України та світу: Puma, Моршинська, Comfy, Work.ua, Лун, Окко, OLX, Pari Match, Uber, Borjomi, Helen Marlen, Good Wine та інші.

Віднедавна до цього списку додалася держава: для неї команда Вржеща створила національний логотип і бренд країни — Ukraine Now.ua.

За популяризацію української історії у світі

Сергій Плохій

історик, 60 років

Два десятки років Сергій Плохій, професор історії, публіцист і директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, пояснює Україну та її минуле на найвпливовіших наукових та дискусійних майданчиках світу. І робить це він, один з небагатьох вітчизняних учених світового масштабу, не тільки сухим науковим текстом, але і в захопливій публіцистичній формі.

Визнаний авторитет у питаннях історії Східної Європи, Плохій дедалі частіше пише на теми актуальні. При цьому відповідає на питання, звідки і як формувалася російська нація, що означало для українців бути заручниками російського національного міфу і яка роль України як держави та суспільства на кордоні обжитого європейського світу.

У лютому цього року за масштабну монографію з історії України Брама Європи Плохій отримав головну нагороду країни — національну Шевченківську премію. А вже в листопаді він став лауреатом престижної британської премії Бейлі Ґіффорда за монографію Чорнобиль: історія трагедії. У ній історик не лише показав те, які геополітичні та індустріальні чинники занепаду СРСР призвели до аварії, але й розповів історії ліквідаторів наслідків трагедії. У британській пресі книга вже отримала статус "безпрецедентної історії".

За модний прорив

Руслан Багінський

дизайнер головних уборів, 29 років

Простий львівський хлопець заснував власний бренд головних уборів і закохав у свої кепі й капелюхи топ-моделей і світових зірок — так коротко можна описати історію молодого дизайнера Руслана Багінського, чиє ім'я (яке стало брендом) вже добре відоме за межами України.

Багінський починав кар'єру у Львові, потім переїхав до Києва. Там разом з Петром Ясинським, майбутнім директором бренду, львів'янин увірвався в модний світ та Instagram зірок.

У його кепі з твердими козирками неодноразово з'являлася американська топ-модель Белла Хадід, демонструючи український продукт на своїй голові в Instagram, за яким стежать понад 21 млн осіб.

У серпні цього року відома американська співачка Тейлор Свіфт знялася в головних уборах Багінського в фотосесії для журналу Harper's Bazaar. І цього ж літа королева поп-музики Мадонна в капелюсі українця прикрасила обкладинку італійського Vogue.

Тепер головні убори від Багінського продаються у 170 магазинах світу, в тому числі в США та Великій Британії. Про українського дизайнера писав американський Forbes. На батьківщині Багінський представляв свою колекцію в рамках Ukrainian Fashion Week.

У 2018-му на Best Fashion Awards він отримав одразу дві премії — Найкращий дизайнер аксесуарів і Прорив року.

За ефективний громадський контроль розслідування резонансного вбивства

Хто замовив Катю Гандзюк?

група активістів, які об'єдналися в громадську ініціативу

31 липня в Херсоні біля власного будинку невідомі облили кислотою Катерину Гандзюк, місцевого політика й активістку.

Понад три місяці 33-річна співробітниця виконкому місцевої міськради, яка часто критикувала діяльність правоохоронців, провела в лікарні. Гандзюк перенесла 11 операцій, але 4 листопада всі ж померла, не переживши хімічних опіків.

Весь той час, поки активістка перебувала між життям і смертю, її соратники, друзі та адвокати, серед яких волонтер Роман Синіцин і юрист Масі Найєм, вимагали від поліції відповідей на питання, хто напав, хто організував і хто замовив Гандзюк.

Ці питання вони ставили публічно, на створеній ними ФБ-сторінці Хто замовив Катю Гандзюк?

Громадські працівники ще й вели своїми силами розслідування злочину. Саме вони розкопали, що спочатку поліція затримала, а суд заарештував на два місяці невинну людину — Миколу Новикова.

Пізніше поліція визнала помилку, Новикова відпустили, закривши проти нього справу.

На ФБ-сторінці регулярно з'являлася інформація про судові засідання у справі Гандзюк, про запобіжні заходи для підозрюваних. Також там скоординували акцію Ніч на Банковій, яка пройшла 27 вересня під Адміністрацією президента, — її учасники вимагали від влади розслідувати не лише справу Гандзюк, а й півсотні атак на активістів, які відбулися в країні всього лише за рік.

Після того як херсонська активістка померла, а правоохоронці продовжили зберігати мовчання про хід розслідування, на тій же ФБ-сторінці з'явилася інформація про те, що можливим посередником між виконавцями злочину і замовником був Ігор Павловський, помічник депутата БПП Миколи Паламарчука.

Ефект не забарився: за кілька днів правоохоронці затримали Павловського, Паламарчук звільнив його з помічників, а генпрокурор Юрій Луценко спробував подати у відставку (яку не прийняв президент) через злив даних слідства.

Справу все ще не розкрито до кінця, а тому представники ініціативи Хто замовив Катю Гандзюк? продовжують свою діяльність. Їхня мета — щоб усі, від виконавців до замовника, були засуджені.

За створення сучасної снайперської гвинтівки для українських військових


Сергій і Валерій Горбані

засновники групи компаній Асканія, куди входить виробник гвинтівок Зброяр, 48 і 45 років

Уже другий рік українська армія отримує по-справжньому сучасні вітчизняні снайперські гвинтівки Z-10 і Z-008. Обидві на порядок перевершують ще радянські СВД, якими спочатку оснащувалися на фронті бійці, що протистоять противнику, якому доступні актуальні російські системи.

"Надійна, зрозуміла і зручна", — так охарактеризував Z-10 снайпер Валерій Чибінєєв, Герой України.

Z-10 і Z-008 не просто зброя. Вони відображають суть нинішньої української армії, в якій важлива роль належить волонтерам і громадським активістам: обидві гвинтівки виробляє приватна компанія Зброяр братів Горбанів — Сергія та Валерія.

Колись їхня фірма випускала спортивну зброю, але з початком російської агресії Горбані, розуміючи, що армії життєво необхідне сучасне снайперське озброєння, кинулися розробляти бойові гвинтівки.

У цей проект брати за останні роки інвестували $4 млн власних коштів.

Спочатку їхні гвинтівки купували для армії волонтери. Але 2016-го Зброяр пройшов випробування Міноборони і потрапив зі своєю продукцією до державного оборонного замовлення.

Відтоді гвинтівки потоком пішли до війська, а Горбані встигли їх модернізувати: зробили легшими і замінили хромований ствол нержавійним — з ним зброю точніша та простіша в обслуговуванні.

А ще на Зброярі запустили виробництво власних патронів натовського зразка.

За спроби зробити правосуддя чесним


Лариса Гольник

суддя Жовтневого райсуду Полтави, 50 років

Суддя з Полтави Лариса Гольник потрапила до всеукраїнських новин наприкінці листопада 2017 року. На неї, коли вона поверталася додому з чоловіком після роботи, з гумовими кийками напали двоє невідомих. Сама суддя міцно отримала по голові.

До трагічної розв'язки справа йшла давно. Після революції у Гольник з'явилися впливові вороги, зокрема мер Полтави Олександр Мамай та Олександр Струков, глава суду, в якому вона працювала.

А все тому, що суддя відмовилася піти на корупційну оборудку і прийняти рішення на користь мера в одній зі справ. Хоча хабар їй запропонувала людина серйозна — колишній заступник Мамая.

Полтавська суддя процес пропозиції хабара зафіксувала і передала цю інформацію правоохоронцям. Ті досі розслідують справу.

Пізніше на суддю вийшов уже сам мер Полтави — розмову з ним Гольник зняла на приховану камеру.

Боротьба з корупціонерами вилізла правдошукачці в мантії боком. Вона отримала догану від Вищої ради правосуддя (ВСП). А Вища кваліфікаційна комісія суддів не допустила її до участі в конкурсі на посаду судді Антикорупційного суду.

Зараз Гольник — суддя без повноважень: ще 18 квітня президент Петро Порошенко отримав клопотання ВСП про призначення її суддею безстроково, але досі не підписав відповідного указу.

У листопаді 2018-го Гольник подала на главу держави до суду, вимагаючи зобов'язати гаранта призначити її на посаду судді.

За якісні сценарії для актуального українського кіно


Наталія Ворожбит

драматург і сценарист, 43 роки

Наталія Ворожбит написала сценарії для двох головних українських кінопрем'єр останніх років — фільму Кіборги, присвяченого захисникам Донецького аеропорту, та стрічки Дике поле, поставленої за романом Сергія Жадана Ворошиловград.

Заради сценарію Кіборгів, однієї з найуспішніших українських кінопрем'єр, Ворожбит їздила в зону АТО і спілкувалася з захисниками аеропорту, які вижили.

Над сценарієм до картини Дике Поле довгий час працювали сам Жадан і режисер екранізації Ярослав Лодигін. Але в підсумку саме Ворожбит створила ту версію, за якою і зняли фільм.

Про Донбас розповідає і написана Ворожбит незабаром після поїздки в зону АТО п'єса Погані дороги.

Нинішньої осені її поставили в Києві, а прем'єра пройшла в Лондоні роком раніше.

З британськими театрами Ворожбит співпрацює з середини нульових. У числі спільних проектів — Зерносховище, п'єса про Голодомор, представлена ​​в 2009 році на сцені Королівського шекспірівського театру.

Драматург уже третій рік курирує в Україні британський театральний проект Class Act. У ньому беруть участь професійні актори і режисери, а п'єси для них пишуть підлітки з невеликих міст сходу та заходу країни, — цього року, наприклад, з Авдіївки та Чопа.

За багаторічне прагнення до незалежності Української православної церкви

Філарет

патріарх УПЦ КП, 89 років

Чверть століття Філарет, глава Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), домагається незалежності від Москви для вітчизняного православ'я.

За це він заплатив максимальну ціну: до 1991 року одного з ключових діячів не тільки Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), але навіть і "материнської" Російської православної церкви (РПЦ), Філарета було відсторонено від управління і навіть піддано анафемі.

І щороку багатолюдна хресна хода, яку проводять у дні Великого посту з належної УПЦ МП Києво-Печерської лаври, виголошував прокльони на адресу Філарета біля пам'ятника князю Володимиру.

Лише в жовтні 2018-го Вселенський патріарх зняв московську анафему з предстоятеля УПЦ КП. Втім, Москва цього не зробила.

Найближчим часом, схоже, Філарет доб'ється і своєї головної мети — автокефалії: все той же Вселенський патріарх впевнено заявляє, що готовий дати церковну незалежність Києву, незважаючи на шалений опір РПЦ.

А УПЦ КП перетворюється на фундамент, на якому буде створено помісну церкву України.

Керована Філаретом церква завжди була дисциплінованою структурою з чітко відпрацьованими адміністративними механізмами: вона має не лише монастирі, храми та священиків, а й свою систему релігійної освіти та книговидання. Та й за кількістю прихожан УПЦ КП — найпотужніша православна церква України: у неї понад 5 тис. парафій, а 29% українців вважають себе її вірянами (за даними Центру Разумкова) — це удвічі більше, ніж у УПЦ МП.

Але що навіть важливіше — УПЦ КП чітко дотримується проукраїнської позиції, причому не тільки словом, але й фінансами та ділом. Тому саме з лав священнослужителів цієї церкви Міністерство оборони відбирало капеланів для служіння на фронті.

Релігієзнавці підкреслюють, що УПЦ КП не лише впливовіша, але й відкритіша (ніж МП) до нових віянь церква. Єпископи Філарета активні в соціальних мережах, а сам патріарх регулярно дає інтерв'ю журналістам українських видань.

За кіно світового рівня про події в Україні

Сергій Лозниця

режисер, 54 роки

Правда про війну на сході України може бути високохудожньою й цікавою численним глядачам і навіть маститому міжнародного журі. Це довів режисер Сергій Лозниця, який багато років представляє Україну на головному європейському кінофорумі в Канні.

У травні цього року він привіз на Каннський фестиваль кінострічку Донбас, яка оповідає про реалії окупованих територій.

Фільм — художній, але заснований на реальних аматорських відео, знятих на початку війни: оригінали неважко знайти в інтернеті. І персонажі реалістичні: бойовики, російські військові, підставні свідки для зйомок фейкових новинних сюжетів, городяни-сепаратисти, які б'ють беззбройного земляка.

Весь цей коктейль з життя невизнаних "республік" отримав у Канні приз за найкращу режисуру в програмі Особливий погляд.

"Я хочу подякувати мій улюблений фестиваль за можливість представити Донбас світу і поставити питання, які мучать мене, — заявив з цього приводу Лозниця. — За останні кілька днів я зрозумів, <...> як мало знають про війну, яка йде в серці Європи".

Відтоді Донбас побачили глядачі в багатьох країнах, причому не тільки європейських: фільм було показано в Ізраїлі, Австралії, Південній Кореї, Канаді та навіть у Бразилії. "Жахи, насильство, бюрократія, поширення фальшивих новин і нескінченна військова істерія, покликана підживлювати патріотизм", — так описала стрічку Лозниці впливова британська The Guardian.

А ось у Росії фільм до прокату не дійшов. І навіть єдиний показ кінострічки, запланований в одному з кінотеатрів Москви, скасували під тиском Мінкульту РФ.

Але Донбасу це не заважає: нещодавно до нагород фільму додався Гран-прі міжнародного кінофестивалю в іспанській Севільї.

За те, що привчив українців до комфортного онлайн-шопінгу

Владислав Чечоткін

керівник проекту Rozetka, 40 років

Якщо і є в Україні свій Джефф Безос (мільярдер і засновник Amazon), то це, без сумніву, Владислав Чечоткін — людина, яка перетворила онлайн-шопінг на масовий спосіб зустрічі українців з товарами. І якщо раніше проект Rozetka спеціалізувався більше на електронній техніці, то тепер ступив далеко за межі цієї ніші, перетворившись для співвітчизників на повноцінний багатопрофільний домашній гіпермаркет.

Втім, дітище Чечоткіна вже переросло і формат онлайн-гіпермаркету. Закрита нещодавно угода з групою компаній EVO перетворила Rozetka на майданчик № 1 електронної комерції: тут тепер є і товари для бізнесу, і ринок, на якому торгує не лише Чечоткін, а й сотні інших е-підприємців.

Ба більше, 2017-го Rozetka пішла в атаку на офлайн — відкрила гіпермаркет у Києві, біля метро Почайна. Торгова точка, в обладнання якої компанія інвестувала $2,5 млн, має вигляд своєрідного Макдональдса — високотехнологічного магазину швидкого обслуговування.

Цього року Чечоткін продовжив наступ на офлайн, відкривши ще два фізичних маркети — в Одесі і в самому центрі Києва, в орендованих приміщеннях Головпоштамту.

Найкращим показником успішності обраної Чечоткіним стратегії стало те, що 23 листопада, в чорну п'ятницю (день розпродажів) Rozetka продавала клієнтам товари з середньою швидкістю $1,2 млн на годину. Та й сам підприємець може відчути плоди вдалого розвитку: за оцінками НВ, його статки за рік зросли на 124% і досягли $165 млн.

За створення світового музичного суперхіта


Олександра Зарицька

соліcтка групи Kazka, 26 років

130 млн переглядів на відеосервісі YouTube, десятки тисяч захоплених коментарів слухачів з усього світу — неймовірний показник для українських виконавців. Реальністю його зробили всього лише однією піснею Плакала вітчизняний гурт Kazka та її фронтвумен Олександра Зарицька.

Суміш, що складається з голосу Зарицької та поп-музики з елементами електро-фолку, підірвала YouTube: Плакала не тільки стала лідером у чарті кліпів українського сегмента відеосервісу, а й увійшла до топ-10 найпопулярніших у світі пісень за версією онлайн-сервісу Shazam.

А ще чотири роки тому, в 2014-му, Зарицька, уродженка Харкова і випускниця юридичного університету, взяла участь у шоу Голос країни. І навіть не дійшла до фіналу.

Україномовний проект Kazka з'явився трьома роками пізніше, дебютувавши на YouTube з піснею Свята. З нею ж Зарицька прийшла на X-фактор, ще одне телевізійне талант-шоу. Суддям сподобалася, але переможницею вона не стала.

Трампліном для Kazka, в яку крім Зарицької входять музиканти Микита Будаш і Дмитро Мазуряк, став все той же YouTube: якщо трек Свята в сумі набрав близько 23 млн переглядів, то наступний хіт, Плакала, за півроку став уп'ятеро популярнішим.

Для порівняння: у синглу Fall in Line зі свіжого альбому світової поп-зірки Крістіни Агілери Liberation, який також вийшов близько півроку тому, менше 32 млн переглядів на YouTube.

Тож тепер Зарицька якщо і плаче, то тільки від щастя.

За те, що перетворив Україну на одного зі світових лідерів з виробництва сокових концентратів

Тарас Барщовський

власник компанії TB Fruit, 47 років

У Тараса Барщовського, власника компанії TB Fruit, 1,2 тис. га фруктових і ягідних садів. Але виробляє і продає підприємець не сировину, як це прийнято в Україні — не яблука чи малину з чорницею, — а продукти їх переробки, збільшуючи додану вартість продукції.

За 15 років роботи в цій сфері він домігся серйозних успіхів: на світовому ринку яблучного концентрату частка TB Fruit, яка має вісім заводів в Україні, Польщі та Молдові, складає 10–12%. Схожі цифри і за малиновим концентратом.

Ба більше, уродженець Львівщини має контракти з світовими лідерами — Coca-Cola і Danone.

Компанія Барщовського ще й випускає-експортує соки та смузі під власними марками Galicia і Світанок. Географія поставок включає не тільки Європу та країни Близького Сходу, а й Японію, США, а також Китай.

Барщовський прийшов у фруктовий бізнес у 2003 році, закупивши вживане устаткування з віджиму соку. І весь час інвестував у нові підприємства, технології та розбивання садів. Наприклад, з 2007-го його заводи не споживають газу — всі потреби в ньому покривають власні відходи.

Зараз бізнесмен теж не стоїть на місці — починає випускати пектин, затребуваний продукт з відходів яблучного виробництва. А ще він узявся вирощувати столовий буряк і переробляти його в пудру, яку використовують у фармакології та косметології.

За створення якісної телепрограми

Дмитро Комаров

автор і ведучий телепроекту Світ навиворіт на 1+1, З5 років

Понад вісім років журналіст Дмитро Комаров робить програму Світ навиворіт, яка виходить на 1+1 і вважається найпопулярнішим на українському ТБ проектом про подорожі. За цей час Комаров об'їздив практично весь світ, і не раз його поїздки були пов'язані з екстримом.

Він встиг перехворіти на безліч тропічних хвороб і не раз прощався з життям — в офісах японської якудзи, джунглях Папуа Нової Гвінеї, а також в одній з останніх експедицій, коли під час інтерв'ю з наркобароном у фавелах Ріо-де-Жанейро до його скроні приставили пістолет.

Подібні випадки Комаров вважає платою за унікальність і якість своїх програм, в яких журналіст фокусується не стільки на туристичних визначних пам'ятках, скільки на житті місцевих жителів у найнеймовірніших її проявах.

Знімальна група Комарова складається з двох чоловік — його самого та оператора. Так вони їздять світом, і графік їхньої роботи досить жорсткий. "Я за три з половиною місяці в Бразилії не скупався в океані жодного разу, — розповідає Комаров НВ. — Я встаю о четвертій ранку, починаю готуватися, з першими променями сонця ми починаємо знімати, потім у нас відбій. Ми просто працюємо, як роботи".

Телеглядачі ці зусилля цінують по заслузі. Програма Світ навиворіт має стабільно високі рейтинги, а сам Комаров з кількома мільйонами підписників у соціальних мережах і зовсім перетворився на одного з найвпізнаваніших телеведучих країни.

Причому він, людина, яка об'їхала всю планету, найцікавішою країною для подорожей називає Індію і зізнається, що після відрядження кілька разів їздив туди у відпустку. А також стверджує, що міняти місце проживання не збирається. "Насправді не так-то у нас все й погано", — говорить Комаров.

За підвищення прозорості українського бізнесу і влади


Сергій Мільман

засновник і голова компанії YouControl, 39 років

Мало яке журналістське розслідування чи аналітичний звіт про контрагента зараз проходить без використання YouControl. Тобто без Сергія Мільмана, підприємця з 15-річним досвідом, який і заснував цей онлайн-сервіс у 2014 році.

YouControl об'єднує на одній платформі дані безлічі державних реєстрів, системи держзакупівель ProZorro і Державної фіскальної служби (податкової та митниці). Аналітична робота з інформацією ніколи не була настільки легкою, як нині: тепер про таємниці різних компаній та інших юросіб можна дізнатися максимум доступних даних, використовуючи можливості сервісу Мільмана.

Не дивно, що клієнтами YouControl стали не тільки численні засоби масової інформації, але й такі великі структури, як Ощадбанк, компанія Укрнафта, Кредобанк, мережі Новус і АТБ.

Оскільки YouControl стала робочим інструментом для багатьох антикорупційних активістів, діяльність Мільмана викликала невдоволення держорганів. Так, в березні 2017 го СБУ провела обшуки в офісі та квартирах співробітників сервісу, а в грудні звинуватила Мільмана в тому, що той нібито незаконно втручався в роботу комп'ютерних мереж. Пізніше силовики передали справу проти YouControl поліції.

Але після того, як громадські діячі звернули увагу на факт переслідування засновника YouControl і провели низку акцій протесту, ГПУ закрила кримінальне провадження.

І Мільман продовжив знайомити суспільство з правдою бізнес-життя багатих і наділених владою.