Кидок на схід

Перший віце-спікер Ірина Геращенко у поїздці на Донбас згадала про те, як під час мінських переговорів сепаратисти "віджали" у неї телефон, і зізналася, що спеціально їздить на контрольно-пропускні пункти, аби спілкуватися із людьми з того боку

Крістіна Бердинських,
фото — Наталія Кравчук
(Київ — Новолуганське — Авдіївка — Київ)

Невисока білява жінка виходить із поїзда Інтерсіті Київ—Костянтинівка, впевнено підходить до камуфльованого позашляховика, забирається всередину, і автомобіль котиться геть від вокзалу, на схід.

Цю операцію, яку можна назвати "візит у зону бойових та навколобойових дій", 47-річна Ірина Геращенко, перший віце-спікер Верховної ради, проводить уже 82-й раз у своїй кар'єрі. Звідси й упевненість.

Так само часто вона їздить лише до столиці Білорусі — як представник України в гуманітарній підгрупі так званої тристоронньої контактної групи за участю України, Росії та ОБСЄ. Туди ж приїжджають і сепаратисти — як візитери, запрошені росіянами.

Обидва ці напрямки — Донбас і Мінськ — для Геращенко взаємопов'язані.

НВ супроводжує першого віце-спікера в її черговій поїздці на ці неспокійні землі. І тому услід за Геращенко опиняється в тому самому камуфльованому позашляховику, який для початку рухається з Костянтинівки в селище Новолуганське Донецької області, фактично на лінію фронту. Від селища до окупованої Горлівки — 20 км навпрямки.

Колись 3,8-тисячне Новолуганське до кінця 2016 року перебувало в так званій сірій, тобто нічийній зоні, але потім у селище увійшли українські війська. Тепер туди зібралася й Геращенко.

Але її кінцева мета — Авдіївка, де разом із колегами з фракції Блоку Петра Порошенка (БПП) віце-спікер має взяти участь у святкуванні дня цього міста.

У дорозі на Новолуганське, а це приблизно годину шляху, Геращенко говорить не про Донбас, а про те, як насправді проходять переговори в Мінську.

Представники Росії поводяться тихо і дипломатично, відвівши роль провокаторів своїм підопічним — запрошуваним до Мінська сепаратистам.

За словами Геращенко, коли сторони зібралися у Білорусі вже після 31 серпня 2018-го — дня підриву в донецькому кафе Сепар ватажка ДНР Олександра Захарченка, — представники "республік" спробували урочисто вшанувати його пам'ять. "Українська делегація вийшла, грюкнувши дверима", — розповідає, трясучись у машині, Геращенко.

Українці повернулися, але з відповіддю: вони вшанували пам'ять усіх загиблих унаслідок російської агресії.

А під час другої зустрічі в Мінську представниця сепаратистів буквально зайнялася гоп-стопом — "віджала" у Геращенко її телефон. Апарат віце-спікеру повернули, але українка все одно написала в мінську міліцію заяву про "заволодіння чужим майном в особливо хуліганської манері".

Після цього, уточнює Геращенко, представники "республік" деякий час поводили себе на переговорах пристойно.

Сепаратисти до Мінська, каже вона, прилітають із Москви. І їхнє головне завдання — грубіянити, влаштовувати істерики і всіляко виводити українську сторону з психологічної рівноваги.

Якось саме під час переговорів сепаратисти жбурнули на стіл перед екс-президентом Леонідом Кучмою, офіційним українським представником, паспорт загиблого українського бійця. Це був документ на ім'я Василя Сліпака, відомого оперного співака, соліста Паризької національної опери і солдата-добровольця, убитого на Донбасі снайпером-сепаратистом влітку 2016 року.

"Я кажу: що взагалі відбувається? — емоційно згадує про цей епізод Геращенко. — Звідки ці персонажі взяли паспорт убитої людини? Наступного разу ви що, привезете [на переговори] чиєсь відрізане вухо чи руку?"

Трохи заспокоївшись, вона описує фінал історії: мовляв, українська сторона попросила представників ОБСЄ взяти паспорт, офіційно задокументувати злочин і передати матеріали до відповідних органів.

Десь у цьому місці бесіди виявляється, що до Новолуганського вже не так далеко. І розмова стає більш приземленою, наближенішою до місцевості — Геращенко починає розповідати про міни.

Майже не напружуючи пам'яті, вона каже, що більше 7 тис. кв. км підконтрольної Україні території Донбасу потрібно звільняти від смертельно небезпечних подарунків війни.

Поки що цим займаються військові. Аби процес став масовим, потрібно прийняти закон про так зване цивільне розмінування. Тобто до справи можна залучити й інших фахівців, а не тільки військових. Але для цього, зазначає Геращенко, необхідно законодавчо визначити, хто буде відповідати за їхню роботу — Міністерство оборони чи Департамент надзвичайних ситуацій.

У Новолуганському Геращенко переходить від слів до справи — везе НВ на одну з порослих травою ділянок, де сапери 143-го Центру розмінування — військової частини Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України (ЗСУ) — буквально повзають по землі на животах і колінах. Так вони очищають територію від вибухонебезпечних предметів.

Наступного разу ви привезете [на переговори] чиєсь відрізане вухо?
Ірина Геращенко,
перший віце-спікер Верховної ради

Їхній старший, підполковник Вадим Дорофеєнко з позивним Кажан, подібний метод розмінування пояснює близькістю лінії розмежування. Мовляв, від ділянки, де працюють його хлопці, до окупованих територій буквально 200–300 м.

Дорофеєнко розповідає, що заявку на розмінування їм надіслала облдержадміністрація. На цій ділянці стався прорив колектора, а ремонтники не можуть його полагодити, щоб відновити подачу води, — бояться наштовхнутися на міну або нерозірваний снаряд.

Їхні побоювання виправдалися: сапери Дорофеєнко відпрацювали на місці два дні і знайшли-таки снаряд. На щастя, той виявився транспортабельним — його вивезуть на іншу ділянку і безпечно підірвуть.

Хоча ВСУ звільнили Новолуганське майже два роки тому, в районі досі безліч місць, які ніхто не перевіряв. Якісь із цих ділянок цілком можуть бути заміновані.

"Противник не передає нам карт своїх мінних полів", — коротко доповідає про це Дорофеєнко й уточнює, звертаючись одразу й до Геращенко, і до НВ, що така ж проблема існує й на інших територіях Донецької та Луганської областей.

Після Новолуганського й бесіди з Дорофеєнком перший віце-спікер вирушає в Авдіївку. У цьому прифронтовому місті, населення якого становить близько 20 тис. жителів, вона частий гість.

Цього разу Геращенко запросили на святкування дня міста.

Але якщо судити за численними білбордами, розміщеними уздовж дороги з Луганського до Авдіївки, та й взагалі скрізь, схід уже готується до іншої події — виборів президента України.

Поки що на цих придорожніх "виборах" лідирують два кандидати — народний депутат Сергій Тарута з партією Основа і чинний президент країни Петро Порошенко, в парламентський блок якого входить і попутниця НВ.

Окрім того, якщо на аналогічних столичних білбордах глави держави написані лише слова — сакраментальні Мова, віра, армія!, то на донбаських розміщений також портрет Порошенка. Президент сфотографований у військовій формі, і вся ця справа підписана слоганом Сильна армія — запорука миру! Ми зупинили агресора і зберегли державу.

В Авдіївці Геращенко насамперед — ще до вояжу в центр на офіційні заходи — заїжджає до військових розквартированої в місті 92-ї бригади ЗСУ.

З півсотнею бійців київська гостя розмовляє в окремому залі. Переважно говорить Геращенко — серед іншого, вона розповідає військовослужбовцям, що з наступного року їхні зарплати зростуть на третину.

Завершивши свою частину, віце-спікер запрошує присутніх поставити питання. Від імені всіх виступає один із військових, що говорить спокійно, але з пристрастю в голосі. "Не можна перемогти тільки на фронті. Ми тут все для цього робимо. Але чому люди, які повинні сидіти в тюрмі, виступають по телевізору? — запитує він віце-спікера. — Чому така беззуба політика?" Йдеться про гостей, яких запрошує в студію столичний 112-й телеканал.

Геращенко береться відповідати.

Говорить довго.

Занадто довго.

А ще військові встигають поцікавитися у гості, скільки росіян входить у місію ОБСЄ і чи можливо їх замінити на представників інших країн. Геращенко відповідає, що зараз у місії збільшилася кількість представників США, Канади та Хорватії. Й для України все це хороші новини.

Поговоривши з військовими, віце-спікер вирушає в центр Авдіївки. Там вона разом із колегами з БПП Іриною Фриз та Артуром Герасимовим виступає зі сцени приблизно перед тисячею місцевих мешканців — усіма тими, хто прийшов відсвяткувати разом з українською владою міський ювілей.

Наступним номером іде святковий концерт.

А Геращенко спускається вниз, під сцену — фотографуватися та спілкуватися.

Навколо гості утворюється справжня черга — і за першим, і за другим.

Супротивник не передає нам карти своїх мінних полів
Вадим Дорофеєнко,
підполковник

Підходить і Марина Марченко — місцева вчителька української мови, чий портрет зобразили на муралі знаменитої Авдіївської дев'ятиповерхівки-розмальовки, що значно постраждала від обстрілів. І дарує Геращенко власноруч спечений коровай.

А ще, немов у продовження бесіди з українськими військовими, обуреними інформаційною політикою рідної держави, Геращенко в Авдіївці встигає поспілкуватися з розробниками Серпанку — вітчизняного проекту, покликаного глушити мовлення з окупованих територій.

Для прифронтової Авдіївки — дуже актуальна тема: в місті досі вільно доступні радіостанції так званої ДНР і телеканали сепаратистів.

Серпанок — це комплекс обладнання та програмного забезпечення, який погіршує якість цифрового та аналогового мовлення до такого ступеня, що його практично неможливо сприймати.

Проект запустили на сході навесні цьогоріч, розповідає Геращенко один із його розробників. Й одразу зазначає, що після старту місцеве населення почало активно скуповувати супутникові антени, щоб дивитися новини з того боку, а також звичні тут російські телеканали.

Пізній вечір цього довгого дня НВ проводить із Геращенко в нічному поїзді, що скаче стрілками з Костянтинівки до Києва.

Прощаючись із регіоном, віце-спікер згадує, що періодично приїжджає на контрольно-пропускні пункти — поговорити з людьми з окупованих територій, почути їхню думку.

"Це найважче спілкування, — без тіні усмішки вимовляє в цей момент Геращенко. — Половина людей кричать: "Ви нас бомбите!" Але коли розмова все ж зав'язується, це руйнує в їхніх головах дуже багато міфів".

Знаючи, що віце-спікер веде ще й тему обміну українців, які опинилися у полоні, редакція поцікавилася: які новини в цьому питанні?

"Цьогоріч нам вдалося звільнити лише трьох осіб", — із жалем відповідає Геращенко.

На вересневих переговорах у Мінську українська сторона запропонувала як виняток передати двох затриманих росіян консулу РФ. Не просто так, а в обмін на кількох українських військових, які вже чотири роки перебувають у полоні сепаратистів. Всі українці перебувають у поганому стані, й обмін означає для них життя.

Але росіяни навіть не стали обговорювати це питання. "Жодного прогресу. Всі наші пропозиції відкидаються", — зазначає Геращенко.

За її даними, в російських в'язницях і в Криму утримують близько 70 українців і кримських татар. А бойовики підтвердили, що ще 20 осіб перебувають у них. Найскладніше доводиться полоненим у Луганську: за словами Геращенко, їм навіть не передають листів із дому.

Сама віце-спікер, як і представники НВ, уже вранці опинилися в Києві. Вдома.