Як це робиться у Москві

Мирна акція москвичів на захист права на вільні вибори завершилася нечуваними масовими затриманнями і кровопролиттям. У придушенні протестів з особливою жорстокістю учасники акції бачать страх правлячого режиму втратити владу

Анна Павленко

С уботнім ранком 27 липня Костянтин Коновалов, дизайнер і автор логотипу Московського метрополітену, вийшов на щоденну пробіжку в центрі російської столиці. Навпроти будівлі мерії він зупинився, щоб сфотографувати автозаки, припарковані тут напередодні акції на підтримку незареєстрованих кандидатів на вибори до Московської міської думи.

Вже за хвилину Коновалов лежав на землі зі зламаною ногою в оточенні бійців Росгвардії. Він став одним із перших затриманих цього дня москвичів (до вечора їх було близько 1,4 тис.) І далеко не єдиним постраждалим від жорстких дій силовиків.

"У страшній тисняві [співробітники ОМОНу] почали бити людей у голови всіх підряд, — згадує депутатка Мосміськдуми Олександра Парушіна, стоячи посеред вулиці з перебинтованою головою. — Я, мабуть, втратила свідомість на якусь хвилину, потім прокинулася, мені стали пропонувати швидку допомогу, але я відмовилася, тому що мені страшно, що буде з людьми; я вирішила повернутися".

У влади зовсім зірвало дах: вона поводиться просто садистськи
Ілля Яшин,
муніципальний депутат, незареєстрований кандидат у депутати Мосміськдуми

За словами оглядачів, розгін демонстрантів став найжорстокішим після придушення протестів у 2011-2012 роках, коли тисячі росіян виступили проти масштабних порушень на парламентських виборах і планів Володимира Путіна знову сісти у президентське крісло. Цього разу обурення громадян викликала відмова виборчкомів реєструвати незалежних і опозиційних кандидатів на вибори до Мосміськдуми, які відбудуться у російській столиці 8 вересня. Своє рішення чиновники пояснили недійсністю частини підписів, зібраних на підтримку політиків.

20 липня понад 20 тис. незгодних із висновками виборчкомів вийшли на санкціоновану акцію протесту, а ще за тиждень кандидати, яких не зареєстрували, призначили зустріч зі своїми виборцями біля будівлі міської мерії. Однак прийти на неї політики не змогли, оскільки їх затримали. У спецприймальнях опинилися ексдепутат Держдуми Дмитро Гудков, муніципальний депутат Ілля Яшин, юристка Фонду боротьби з корупцією (ФБК) Любов Соболь та інші. А три дні до того суд засудив до 30 діб адміністративного арешту засновника ФБК Олексія Навального.

Незважаючи на затримання лідерів протесту, акція за чесні вибори зібрала, за різними оцінками, від 3,5 тис. до 20 тис. учасників. Із конкретними гаслами Собяніна у відставку, Реєструй і ширшими — Змін і Росія без Путіна мітингувальники намагалися організувати ходу, але правоохоронці розбивали їх на сектори і розтягували в автозаки й автобуси. У відповідь на побиття і затримання мирних демонстрантів соціальні мережі вибухнули гнівними коментарями російської ліберальної еліти.

Дмитро Биков,

письменник, поет, журналіст:

Вибори до Мосміськдуми нічим не загрожували ні московській, ні федеральній владі; допуск на ці вибори декількох незалежних кандидатів не розвалив, а зміцнив би вертикаль; мирний мітинг біля мерії не містив у собі жодної агресії. Превентивні заходи такої інтенсивності — обшуки у незареєстрованих і навіть зареєстрованих кандидатів, до того ж все це вночі, з усією репресивною атрибутикою — вже наводили на думку про те, що насправді все у Росії погано. А вже показове мочилово і загвинчування 27 липня доводять: мабуть, ми навіть не підозрюємо, наскільки все на жаль. Але їм зверху видніше.

Ренат Давлетгільдєєв,

журналіст видання Настоящее время:

Прочитав про отця Іоанна Гуайту, того самого, який прихистив сьогодні у храмі Косьми і Даміана у Шубіному десятки протестуючих, коли тих оточила Росгвардія. Хтось перелазив через церковний паркан, тікаючи від ментів, а отець Іоанн їх не те, що не гнав — допомагав спуститися на землю, подаючи руку. Більшість із них провели у церкві кілька годин, поки на вулиці не стало безпечно.

Дивовижна біографія. Італієць, у миру Джованні, народився на Сардинії, займався історією східного християнства, у вісімдесяті приїхав до СРСР [...]. Вивчив російську так, що говорить без акценту, викладав у декількох університетах, у 2010-му, нарешті, був висвячений митрополитом Іларіоном.

Поки читав все це, натрапив на одне його відносно недавнє інтерв'ю, яке все розставило на свої місця: "Я абсолютно західна людина. Маючи величезну любов і повагу до Росії, до всього російського я все ж залишаюся західною людиною... Будь-яка людина має право на повагу, на те, щоб... сама держава поважала її права. [...]".

Ната Радіна,

головна редакторка білоруського опозиційного сайту Хартія-97:

Щире захоплення і глибока повага усім, хто вийшов сьогодні на протести у Москві. Лихоманить совкові диктатури. Продовження буде.

Євген Кафельников,

російський тенісист:

Тверська сьогодні нам усім (і мені зокрема) довела знову, що точка неповернення для нинішньої влади у Росії давно в минулому! Шанси у них залишаються тільки для швидкого стрибка у батискаф і занурення на дно Балтійського, Чорного та інших морів. Росія скоро одужає.

Володимир Мілов,

російський політик, громадський діяч, засновник політичної партії Демократичний вибір:

Влада, як і раніше живе у своїй казці з далекого минулого, де опозиціонери були жалюгідними маргіналами з 2% підтримки і думали, що ніхто за незалежних кандидатів на вулиці не вийде. А тут он воно як. Все ж влада виявилася тотально до цієї ситуації не готовою і хапається за звичний револьвер як останній засіб порятунку: слідчі, кримінал, обшуки, кийки, Росгвардія, залякування всім перерахованим вище.

Сергій Мітрохін,

учасник політкомітету партії Яблуко, незареєстрований кандидат у депутати Мосміськдуми:

Влада переходить межу дозволеного.

Те, що діється останніми днями у Москві, виходить за рамки звичного протистояння влади й опозиції.

Схоже, що всі спроби виправдати своє верховенство над Росією у чинного політичного режиму вже вичерпані. Тепер ставка робиться вже винятково на насильство. [...]

Нескінченне цькування політичних опонентів, організація обшуків і арештів, побиття протестувальників і от тепер вже замах на здоров'я і, можливо, життя — на наших очах викреслюють путінський режим зі списку суб'єктів цивілізованої політики.

За цих умов вуличний протест у рамках Конституції стає не тільки єдиним інструментом боротьби за зміну режиму, а й неминучим способом самозахисту від щоденного посилення свавілля.

Дмитро Гудков,

ексдепутат Держдуми, незареєстрований кандидат у депутати Мосміськдуми:

1) Після масових обшуків і арештів вибори скінчилися. Вже не важливо, що там буде у виборчкомах: цей інститут у часи Путіна помер. Остання примарна можливість легальної участі в політиці зникла.

2) До завтрашнього дня ми готуємося як до безнадійної битві, на яку не можна не піти. Читаємо шпаргалки "як поводитися в автозаку", думаємо, де сьогодні переночувати, як потім сповістити близьких. Бракує тільки надіти чисту білизну і востаннє перехреститися. Але ж завтра — просто зустріч людей, які хочуть визнання себе громадянами. [...]

Будь-який диктатор, що оголосив війну народу, завжди закінчує однаково. Ну, а ми, вільні люди, можемо і будемо збиратися мирно та без зброї і не піддаватися на жодні провокації.

Анастасія Миронова,

російська журналістка, публіцистка:

Росіяни прогавили момент остаточного оформлення репресивного апарату. Режими з настільки оформленим інструментом для репресій існують десятиліттями. Треба було раніше. Зараз лише питання про їхню готовність застосувати цей апарат на повну. Готові — ми сидітимемо тут в небутті ще десять-п'ятнадцять років. Але потім історія перетре їх усіх на порох і змахне у могили. Не готові — вже завтра почнуться зміни, й історія змете їх м'яко у сміттєву урну. Потім, але в могили, або зараз, але на смітник, — вони думають тільки про це. А ми спостерігаємо.

Не можна засуджувати людей за те, що вони не виходять під кийки і кримінальні терміни. Треба було засуджувати їх тоді, коли вони не виходили без будь-якої небезпеки. Але і ви тоді, друзі, теж не виходили. 99,99% тих, хто сьогодні стогне у Фейсбуці, до 2011 року сиділи вдома. Ви винні, а не ті, хто сидить вдома сьогодні. [...]

Ви, хто не чинив опору протягом усіх 2000-х, винні в тому, що відбувається сьогодні в країні. І це через вас, вчасно нічого не зрозуміли, ми зараз приречені байдуже спостерігати за тим, що саме вони — ВОНИ — обирають для нас саме у ці хвилини.

Григорій Юдін,

російський соціолог, філософ, професор Московської вищої школи соціальних і економічних наук:

Дещо втомлює відповідати на пафосні заяви про те, що це "крапля у морі". Люди, які це повторюють, у принципі не розуміють, що таке Москва, і як у ній влаштована електоральна політика. Цей режим сам роки і роки здійснював деполітизацію. Ціна деполітизації полягає в тому, що велику вагу на виборах отримують невеликі групи. Якщо ці групи ще й організовані, то їхня вага збільшується кратно. Тому, звісно, більшості москвичів на вибори начхати і на концерт Rammstein у понеділок прийде більше народу, але вирішувати долю виборів буде зовсім не більшість, а меншість.

Ілля Яшин,

муніципальний депутат, незареєстрований кандидат у депутати Мосміськдуми:

У влади зовсім зірвало дах: вона поводиться просто садистськи.

Друзі, ви показали себе сьогодні справжніми громадянами і героями. Але зараз побережіть себе.

Наш наступний крок — великий мітинг у Москві 3 серпня, напередодні апеляцій у Центрвиборчкомі.