Істина в зерні

Олексій Вадатурський, мультимільйонер і власник українського аграрного гіганта компанії Нібулон, жорстко критикує Укрзалізницю, прикидає свої бариші за цей рік і розповідає про масштабні плани — флотилію і порти на Нілі

Олег Гавриш

А це моя яхта", — розпливається в усмішці український аграрний магнат Олексій Вадатурський, демонструючи фотографію буксира класу річка-море. Приїхавши на інтерв'ю до редакції НВ, він із гордістю демонструє знімки збудованих його компанією Нібулон кораблів і терміналів.

Свій бізнес Вадатурський починав у ранні 90-ті, а сьогодні його статки оцінюються у $549 млн. Власник Нібулона, другої за величиною компанії — експортера зернових у країні, викликає повагу гравців ринку тим, що не брав участі в масовій приватизації майна за незрозумілими схемами і більшу частину своїх статків заробив саме за рахунок торгівлі зерном, без пільг і дотацій.

На вигляд Вадатурський — типовий бізнесмен епохи червоних директорів, економний, скрупульозний, виблискує зірочкою Героя України на піджаку. Втім, тільки на вигляд. Мислить він сучасно і ділиться своїми роздумами в інтерв'ю НВ.

— Днями президент Петро Порошенко підписав закон "маски-шоу стоп", яким обмежив можливість застосування силовими органами обшуків, і дав можливість бізнесу захищатися. Що ви думаєте стосовно цього?

— Ми 27 років працюємо в Україні. І я можу сказати, що інвестиційно клімат у країні помітно покращився останнім часом. Той бізнес, який працює прозоро, в законодавчому полі, зараз у значно кращих умовах, ніж за Віктора Януковича. Тоді нас намагалися захопити рейдерським шляхом, а державні органи утискали наші права. Але проблема "маски-шоу" залишилася. Звісно, з порушниками у бізнесі боротися треба, але точно не тими методами, що зараз. І не вимаганням, як це відбувається сьогодні. Тому закон, підписаний Порошенком, дуже потрібний. І я його підтримую.

— Зараз учасники ринку скаржаться на те, що процвітають спроби зайняти чийсь елеватор, відібрати чиєсь зерно.

— Як правило, це пов'язано з низькою юридичною грамотністю власників елеваторів, які переважно сумнівно отримали свої активи або не оформили їх належним чином.

— Нещодавно президент розкритикував керівництво Укрзалізниці через брак вагонів для перевізників зерна. Що відбувається на ринку в цьому сегменті?

— Я працюю з Укрзалізницею вже 40 років. І такої ситуації, яка склалася зараз, не було ніколи раніше. Я вважаю, що це невміння управляти парком вагонів і неефективне використання їх. Наша компанія, наприклад, за вересень-жовтень 35 днів не могла вивезти вантажі через те, що не подавали вагони. Безліч компаній не могли перевезти кукурудзу і соняшник. Це дуже велика проблема. Чому я вважаю, що тут саме невміння управляти.

Наша компанія багато інвестувала в логістику, ми можемо відправляти зерно маршрутними перевезеннями. За добу вантажимо 54 вагони в центральній частині України. За 12 годин ці вагони одним тепловозом з однієї станції прибувають до міста Миколаїв на наш термінал. Ми за 10 годин вивантажуємо їх, і вже за 12 годин ці вагони знову в центральній частині України. Оборот вагонів у нас — дві, максимум три доби. Це дуже ефективно. Загалом по Україні нині оборот вагонів — 12 діб.

— Тобто ви бачите серйозні недоліки в роботі Укрзалізниці?

— Я вважаю, що Укрзалізниця управляє вагонним парком непрофесійно. Я аплодував реформам, які проводить Укрзалізниця. Я вважав, що ці реформи принесуть користь. Але, на жаль, багато ділків присмоктуються до Укрзалізниці, використовуючи її для збагачення.

Адже вагони, які зараз не можна взяти в оренду в Укрзалізниці, можна запросто отримати на $5-6 дорожче [за траспортування у них кожної тонни зерна] у комерційних компаній. До того ж вагони тієї ж Укрзалізниці. Перекладають усе на неправильно автоматизоване управління, на комп'ютери, хоча йдеться про елементарну корупцію.

— Який вихід?

— Перемогти корупцію, пересаджати всіх, хто стоїть за схемами в Укрзалізниці. Крім того, допустити приватну тягу, тобто приватні локомотиви. Потрібно внести серйозні зміни до законодавчого управління і в постанови Кабміну, накази Укрзалізниці, аби не було дискримінації та дискредитації приватних тепловозів і вагонів.

Сьогодні будь-яка приватна структура, яка прийде в Укрзалізницю, може бути доведена до стану, коли їй стане просто невигідно мати свої локомотиви і вагони. До того ж зробити це можуть чиновники Укрзалізниці. Наприклад, у позаминулому році ми найняли приватні вагони для перевезення, й у мене ці приватні вагони простояли на одній зі станцій кілька діб. І я платив за те, що вагони простояли на цих станціях, не міг перевезти продукцію. А значить, вона подорожчала. Я заплатив власнику вагонів, а потім ще й Укрзалізниці за вимушений простій вагонів.

— Який урожай ви очікуєте за підсумками року?

— Україна виростила рекордно високий урожай кукурудзи і соняшнику. І досить великий урожай пшениці. Коли на півночі та заході України пішли дощі, був намір обмежити вивезення врожаю з країни. Склалася ситуація, коли наш сільгосптоваровиробник, скільки б не виростив зерна, який би урожай не виростив, — він обмежений у ціні і зобов'язаний продати урожай за мінімальною ціною. Це нонсенс, так не має бути. Не повинна ціла галузь залежати від обмежень держави.

Все це призвело до того, що зерно ранньої групи не вивезли з України планово, а ємності для зберігання зерна обмежені. Коли ми увійшли в період рекордного за всю історію України врожаю кукурудзи і соняшнику, то очевидно, не вистачало ємностей для зберігання зерна. Плюс до цього додався колапс з Укрзалізницею. І це унеможливило збір рекордного врожаю кукурудзи. Водночас ціна на внутрішньому ринку впала. Виходить, що оператори не можуть вчасно зібрати врожай, вивезти і реалізувати за вищою ціною.

Грубо кажучи, аграрій, з одного боку, намахається, поки збере рекордний урожай, з іншого — розплачеться через те, що він за нього не отримає адекватну ціну. Тому аграрії постраждають двічі.

— Чи означає це, що інвестиції в парк елеваторів зараз принесуть пристойний дохід компанії?

— Звісно. Я взагалі вважаю, що зараз саме час інвестувати в Україну. Ми вклали близько $2 млрд в українську економіку. Створили флот, інфраструктуру, портові термінали. Всі інвестиції окуповуються. Тому я рекомендую всім вкладати гроші в економіку країни.

— Але як бути з фінансовою кризою, яка може статися в Україні наступного року?

— Я оптиміст і думаю, що аграрний сектор від цієї кризи дуже не постраждає. Сьогодні населення світу зростає надто великими темпами. І за будь-якого сценарію цих людей треба годувати. Зерно потрібне в будь-якому разі. Навпаки, криза — гарний час для інвестицій в економіку й у нові об'єкти. Просто треба запастися певною кількістю грошових коштів. Під час кризи ціни на метал, бетон, будівельників, будівельні матеріали набагато нижчі. Тому ми в даному разі оптимістично налаштовані й не боїмося кризи.

Та й яка може бути криза, коли гривня наша девальвувала вже більш ніж у кілька разів, коли зубожіло населення, коли ціни зашкалюють, а люди їдуть.

— Як ви оцінюєте ситуацію на зовнішніх ринках збуту?

— Деякий час ми були лідерами в країнах Близького Сходу — в Єгипті, Йорданії та інших державах. Сьогодні для України найвищі ринки збуту це країни Південно-Східної Азії: Індонезія, Китай, Корея, Японія й Австралія.

— Які у вашої компанії найближчі плани?

— Маємо намір інвестувати в переробну промисловість. Перероблятимемо олієжирову сільгосппродукцію. Ріпак, сою, соняшник. Експорт цих культур заборонений або обкладається великими податками. Тому треба будувати переробку. Далі ми інвестуватимемо в Україну, в інфраструктуру Дніпра.

Крім того, збираємося відроджувати судноплавство по Нілу, будувати елеватори і порти, а також річковий флот в Єгипті, щоб з'єднати сільгосптоваровиробника в Україні безпосередньо з переробником сільгосппродукції в Єгипті.

— Який ви очікуєте показник EBITDA за підсумками 2018 року?

— EBITDA буде $150 млн. Це більше, ніж торік. Для нашої компанії це будуть рекордні в натуральному виразі показники експорту. Ми плануємо експортувати до 6 млн т сільгосппродукції. Перевеземо 3 млн т зерна Дніпром. Ми плануємо спустити на воду 12 суден для річкових перевезень.

— Ви опинилися у нещодавньому російському списку санкцій проти українських підприємців. Як ви туди потрапили?

— Певен, що це політичне рішення Москви. Я вважаю, що багато зробив для того, щоб у Миколаєві у 2014 році не було сепаратизму, аби наше місто було мирним. Це не пройшло повз увагу Росії.

Саме з цієї причини у 2016-му був один такий випадок, коли я їздив до Мінська на переговори з партнером, а мене затримали в аеропорту в Білорусі. Внаслідок деякий час просидів в аеропорту, а потім мене депортували з країни. Білоруський прикордонник сказав: ви відома людина, але бачите, ви потрапили до списку небажаних гостей на пострадянському просторі, всі питання вам треба ставити Росії.

Для нас жодних наслідків ці санкції не несуть. У нас немає активів і рахунків у Росії. Ми відмовилися від усього відразу після Революції гідності.