Ідеальний уряд

Сімдесят великих бізнесменів, топ-менеджерів і лідерів думок називають ідеального прем'єр-міністра і представників його команди

Іван Верстюк, Максим Бутченко

На початку липня між прем'єром Володимиром Гройсманом та Андрієм Коболєвим, головою НАК Нафтогаз України, розгорілася запекла суперечка про те, скільки дивідендів компанія-гігант і головний наповнювач держбюджету має виплатити скарбниці.

Гройсман наполягав, щоб Нафтогаз віддав державі 90% свого чистого прибутку за минулий рік. Коболєв натомість підписав до виплати лише третину, порахувавши, що решту необхідно витратити на закачування газу в підземні сховища.

Можливо, вже за кілька тижнів, після парламентських виборів, Коболєв діаметрально змінить позицію і сам візьметься вимагати від Нафтогазу великі дивіденди. Просто тому, що стане главою уряду.

Принаймні, такої долі для країни і для Коболєва бажають сім десятків опитаних НВ бізнесменів, топ-менеджерів, економістів і аналітиків — людей, які найчастіше відчувають на собі дії уряду і знають, чого від нього вимагати.

Редакція попросила їх назвати ідеального кандидата на посаду прем'єра, а також тих персон, яких вони обов'язково хотіли б бачити серед представників нового Кабміну. За кожну згадку НВ проставляв бали, а потім їх підсумовував.

У підсумку безумовним фаворитом — людиною, яку найчастіше називали як найкращого кандидата в прем'єри — став Коболєв.

До топ-3 експертного опитування потрапили ще двоє людей, що вже бували в ролі реформаторів держструктур. Це Айварас Абромавичус, голова наглядової ради держконцерну Укроборонпром і ексміністр економрозвитку, та колишній заступник голови Нацбанку і чинний заступник виконавчого директора Міжнародного валютного фонду (МВФ) Владислав Рашкован.

Експерти НВ виявилися непоганими віщунами. Коболєва, Айварас Абромавичуса і Рашкована, а також нинішнього секретаря Радбезу Олександра Данилюка та Юрія Вітренка, директора з розвитку бізнесу НАК Нафтогаз, сайт вашингтонської аналітичної організації Atlantic Council днями назвав тими людьми, яких розглядає на позицію прем'єра президент Володимир Зеленський.

Власні джерела НВ ще напередодні появи матеріалу в Atlantic Council підтвердили інформацію про озвучений у ньому кандидатський список.

"Більшість спостерігачів були б щасливі, якби будь-який із цієї п'ятірки став прем'єром", — написала у статті про кандидатів її авторка Мелінда Герінг, експертка Atlantic Council.

Але щастя може будь-якої миті затьмаритися, каже Андерс Аслунд, старший науковий співробітник цієї ж організації. "Нинішня Україна має непоганих технократів і держслужбовців. Але проблема в тому, що менш кваліфіковані політики можуть відібрати у них посади", — відзначає він.

Аналітик чудово знає, про що каже: він спостерігав за економічними і політичними процесами в Україні з кінця 1980-х і навіть встиг попрацювати радником другого президента Леоніда Кучми.

У НВ є і список тямущих технократів для майбутнього уряду — редакція склала його на підставі ще одного експертного опитування.

До когорти ідеальних міністрів потрапили представники нинішнього уряду — в. о. голови МОЗ Уляна Супрун, міністр фінансів Оксана Маркарова, новий глава Держмитниці Максим Нефьодов, а також низка інших персоналій. Їх усіх об'єднує головне — репутація людей, які вміють проводити серйозні і потрібні зміни.

Завдання для нового уряду

У вітчизняних реаліях прем'єр і його міністри відповідальні за економічний розвиток країни. А з ним в України — одвічні проблеми.

Зростання ВВП у першому кварталі становило всього 2,5%. Однак, міжнародні організації не втомлюються повторювати, що економіка країни здатна зростати і на 5%, і на 6% у рік. І може робити це впродовж декількох років поспіль.

"Новий Кабмін має зосередитися на радикальному поліпшенні бізнес-клімату, внаслідок чого економічне зростання має перевищити 5-7% на багато років уперед", — заявив щодо цього НВ Айварас Абромавичус — срібний призер списку ідеальних прем'єрів.

Аби досягти зростання показників ВВП, новий уряд має вирішити цілу низку завдань, кажуть експерти. Серед них: прискорення дерегуляції, продовження реформ охорони здоров'я та децентралізації, завершення пенсійної реформи, аудит держорганів, демонополізація, початок земельної реформи, велика приватизація, покращення управління держкомпаніями.

Але головне, наголошують аналітики, — новий Кабмін повинен мати чітку ідею: в якому напрямку необхідно рухати країну.

Таку, наприклад, як мала легендарна британська пані прем'єр-міністр Маргарет Тетчер: вона на багато років вперед заклала у свідомість місцевих чиновників мантру про те, що бізнесу на Туманному Альбіоні має працюватися легко. А в суперечці між державою і приватним сектором завжди має рацію другий.

Без довгострокової стратегії, яка зробить Україну передбачуваною і цікавою для внутрішніх і зовнішніх інвесторів, уряду нічого доброго не вдасться. У цьому певен і Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього.

Нагадуючи про уповільнення економічного зростання Китаю, він говорить про насування рецесії світової економіки, яка вдарить і по Україні. Оскільки зростання вітчизняного ВВП — це похідна величина від цін на сировинні товари, країні слід підготуватися до уповільнення зростання глобальної економіки, стверджує Амелін.

Київський Центр економічної стратегії (ЦЕС) вже кілька років розробляє рекомендації про те, що і як має робити уряд. Марія Репко, заступниця директора ЦЕС, виділяє основні пріоритети в роботі: зниження споживання енергоресурсів, наведення ладу в управлінні державними банками, підтримання дефіциту бюджету на рівні не вище 2,5% ВВП і захист прав кредиторів.

Останній пункт — не нудний розділ із підручника фінансового аналізу, а реальний біль багатьох чинних фінустанов. За даними Світового банку, в Україні середній рівень повернення вартості кредиту від проблемного боржника — 8-10%. Водночас у інших країнах, що розвиваються ця частка становить 30%, а у розвинених — США, Великій Британії, Німеччині — від 60% до 90%.

Складна економічна ситуація змусить президента максимально уважно придивитися не тільки до кандидатів на посаду голови уряду, але і до тих, хто отримає міністерські портфелі після виборів до Верховної Ради і формування парламентської коаліції.

Три попередніх Кабміни переможці виборів сформували за партійно-квотним принципом. У цьому процесі, на думку багатьох експертів, сторони шукали не максимально ефективних реформаторів, а баланс між партіями-переможцями — Блоком Петра Порошенка і Народним фронтом.

Зараз ситуація інша: найбільше місць за підсумками голосування отримає одна партія — президентська. Амелін бачить у цьому перевагу: мовляв, чим менше тертя між різними політсилами щодо призначень, тим вищі шанси на те, що міністри отримають портфелі, зважаючи на їх професійні риси.

Якщо переможе саме такий підхід, шанс попрацювати у новій урядовій команді отримають навіть деякі представники чинного Кабміну. Наприклад, Супрун.

В.о. міністра охорони здоров'я каже, що готова працювати в команді нового прем'єра, але хотіла б, щоб той був безкомпромісний у реформах. А не робив паузу щоразу, коли хтось незадоволений, наприклад, запровадженням інституту сімейних лікарів.

Ще Супрун, яка стала лідером опитування НВ стосовно ідеальних учасників нового уряду, хотіла б, аби перший Кабмін президента Зеленського не розпочинав реформи з нуля. Мовляв, варто використовувати основи, закладені Гройсманом та Арсенієм Яценюком. "Старт із нуля кожні п'ять років — причина, чому бажані зміни не відбувалися раніше", — каже вона.

І ван Міклош, колишній віце-прем'єр Словаччини, приїхав до України на початку 2015-го, щоб спостерігати за процесом реформ. Він привіз із собою для реалізації ідеї, які допомогли його батьківщині спочатку стати членом Євросоюзу, а потім — одним із лідерів Східної Європи із залучення іноземних інвестицій.

Очоливши Стратегічну групу радників із підтримки реформ, Міклош взявся детально вивчати не тільки зміст урядових документів, а й архітектуру вершини виконавчої влади.

Найбільше його здивувало, що портфелі віце-прем'єрів у Кабміні часто не супроводжують реальні повноваження. Адже, на думку Міклоша, Україні потрібен не тільки прем'єр-технократ, а й сильний заступник — віце-прем'єр, відповідальний за реформи. "Це був би лідер процесу економічних реформ, відповідальний за нього", — наголошує Міклош. Він бачить на цій посаді одного з двох кандидатів: або Нефьодова з митниці, або Оксану Маркарову, нинішню пані міністра фінансів.

Експерти вважають, що в новому уряді є ще низка позицій, щодо яких владі потрібно дотримуватися особливої обережності. Йдеться про головні економічні посади — міністрів економіки, фінансів, енергетики та агрополітики. Саме підлеглі їм відомства своїми діями визначають ситуацію на внутрішньому ринку країни.

Новий Кабмін має зосередитися на радикальному покращенні бізнес-клімату
Айварас Абромавичус,
голова наглядової ради Укроборонпрому

Але в Кабміні важливі не тільки топові позиції. Ігор Коліушко, керівник Центру політико-правових реформ, нагадує: у грудні 2015-го Верховна Рада запровадила посаду держсекретарів у міністерствах. У корпоративному секторі цьому рівню відповідає посада операційного директора — людини, що стежить за дедлайнами і нагадує кожному співробітнику, що і коли він має зробити.

Держсекретарі українських міністерств, на думку Коліушка, так і не стали тими, кими їх передбачала Рада. "За рідкісним винятком вони ніде нормально не працюють, тому що частина перетворилася на помічників міністра, а частину усунули від їх функцій", — наголошує експерт.

У міністерських вертикалях важливі й інші ланки, нижчого рівня.

Рашкован, працюючи в 2014-2016 роках заступником голови НБУ, активно займався підбором персоналу для головного органу монетарної політики країни. Провівши сотні співбесід, запитавши кандидатів про мотивацію для роботи на держслужбі і перевіривши резюме, а також попрацювавши з багатьма обраними, він створив власний портрет ідеального реформатора-технократа, який буде реально корисний у виконавчій владі.

Ось як виглядає ідеал: молодий (27-45 років), знає англійську мову, має лідерську репутацію всередині й, бажано, за межами країни, переконаний у важливості економічних реформ, вміє комунікувати із суспільством і здатен делегувати важливі завдання колегам. "Але головне — це готовність до тривалої боротьби", — наголошує Рашкован.

Б агатьох аналітиків та економістів, з якими НВ спілкувався щодо потенційного уряду, мучать сумніви: чи здатен президент Зеленський розібратися у кандидатах і чи зуміє він до пуття поставити для них завдання?

І керівники Офісу президента, і лідери партії Слуга народу постійно наголошують: останнє рішення із будь-якого політичного питання Зеленський залишає за собою. Тому і кандидати на міністерські посади теж мають отримати "ок" від голови держави.

Аслунд з Atlantic Council, який загалом розглядає президентський термін Зеленського як гарну можливість для змін, попереджає: своєю кадровою політикою шостий керівник країни може розполохати професіоналів, здатних бути ефективними міністрами.

Зеленський, за спостереженнями Аслунда, постійно пропонує на головні посади близьких до нього людей. А Кабмін має бути технократичним і незалежним, оскільки інакше він не впорається зі своїми завданнями під тиском громадської думки, що піддається на популізм.

Станом на зараз ніхто з тих, хто відповідає за призначення прем'єр-міністра, ні про що зі мною не домовлявся
Андрій Коболєв,
керівник НАК Нафтогаз України

Президент дійсно здатен на несподівані і неоднозначні кроки. Так, багато критики викликала його остання ідея люструвати чиновників, які працювали у державній системі з 2014 року. Тімоті Еш, аналітик лондонської брокерської контори BlueBay Asset Management, у своїй розсилці для інвесторів назвав це рішення "ідіотським" і першою великою помилкою Зеленського, якого він до того постійно хвалив.

Верховна Рада зобов'язана провести своє перше засідання впродовж календарного місяця після 21 липня, дня виборів. Уже тоді, найімовірніше, постане питання про нового прем'єра. І буде зрозуміло, на який уряд зробив ставку Зеленський.

Поки зрозуміло лише те, що Коболєв — ідеальний прем'єр за версією НВ — навряд очолить Кабмін. 16 липня він заявив у коментарі Радіо НВ: "Станом на зараз ніхто з тих, хто відповідає за призначення прем'єр-міністра, ні про що зі мною не домовлявся". А потім зазначив, що посада голови уряду — найскладніша, проблеми перед цією людиною стоять величезні. "У мене є ще багато чого з того, що я маю завершити у Нафтогазі, — підсумував Коболєв. — Саме це для мене зараз пріоритет".

Рашкован, його колега за списком НВ, не коментує тему власного прем'єрства. І не береться судити, хто стане на чолі уряду. Але він сподівається, що, почавши обговорювати учасників нового Кабміну, команда президента врахує одну його рекомендацію: в підсумку має з'явитися професійний уряд, а не команда випадкових людей із вкрапленням кількох самотніх реформаторів.

Айварас Абромавичус, який приєднався до команди Зеленського ще на етапі президентських перегонів, сповнений оптимізму. "Україна має стати магнітом цілого регіону для залучення інвестицій. І прикладом успішної країни, яка подолала неймовірні перешкоди і вийшла сильною із ситуації війни і глибокої кризи", — каже він.