Грона гніву

Молдова переживає масову еміграцію: зневірившись у майбутньому своєї країни, її залишають бізнесмени і професіонали. А ті з незадоволених владою, хто залишився, із протестами виходять на вулиці. Серед причин народного гніву — слабка економіка, утиски демократії, кричуща корупція та олігарх, який одноосібно керує державою

Анна Павленко

Ч ерез три дні після святкового параду в Києві свою 27-ту річницю незалежності святкувала ще одна колишня радянська республіка — Молдова. Однак атмосфера у столиці сусідньої країни була далеко не святковою.

Під час офіційних заходів у Кишиневі 27 серпня громадяни кричали президенту Ігорю Додону і прем'єру Павлу Філіпу "злодії" і "ганьба". Напередодні опозиційні партії Дія і солідарність (PAS) і Платформа Гідність і правда (DA) зібрали в центрі молдовської столиці багатотисячний мітинг.

"Незалежності немає. Це диктатура. Ми живемо в диктатурі", — з обуренням казали учасники протестів.

Головними вимогами мітингувальників, яких у Кишиневі зібралося до 30 тис., стали повернення пропорційної системи виборів, яку влада рік тому замінила на вигіднішу для себе змішану, незалежність судової системи, реальна боротьба з корупцією і розслідування крадіжки століття — розкрадання $1 млрд із трьох молдовських банків у 2014 році, а також визнання перемоги опозиційного кандидата на нещодавніх виборах мера Кишинева.

Молдовський політичний аналітик Віктор Чобану називає те, що відбувається продовженням протестів, які почалися в 2015 році. Їх причини та вимоги незмінні, зазначає експерт. Поряд з обмеженням демократичних свобод постійними подразниками для молдован залишаються слабка економіка, високий рівень корупції та масова еміграція.

"Соціальна, економічна і демографічна ситуація в Молдові перебувають на межі вибуху", — наголошує Владислав Кульмінський, виконавчий директор молдовської неурядової організації Інститут стратегічних ініціатив IPIS.

Майнове розшарування між вузькою групою супербагатої еліти і переважною більшістю населення величезне, стверджує він.

Основним сектором економіки Молдови, яка за площею незначно перевищує Одеську область і з населенням 3,5 млн осіб, залишається сільське господарство. Молдовани вирощують фрукти, овочі, пшеницю, тютюн і займаються виробництвом вина, крім того, сільські жителі становлять майже дві третини населення країни. Ще 1 млн громадян працює закордоном — в Європі, Ізраїлі, Росії та інших країнах. Загалом їх перекази рідним, які залишилися на батьківщині, щорічно складають $1,2 млрд, що дорівнює майже 15% ВВП.

Дві третини жителів держави мають румунське коріння, а щонайменше півмільйона є власниками румунських паспортів, що полегшує для них еміграцію до Румунії, а потім і до інших країн Євросоюзу. За підрахунками демографів, із 2004 до 2017 року населення Молдови вже зменшилося майже на півмільйона осіб, а до 2050 року може скоротитися до 1,8 млн.

"Люди втратили віру в свою країну і масово їдуть", — каже Кульмінський. Керівна партія намертво вчепилася у владу, а демократичні процеси, які допомогли б її змінити, відсутні, домальовує невеселу картину він.

Г лава керівної в Молдові демократичної партії Володимир Плахотнюк ніколи не значився у списках багатіїв американського журналу Forbes. Хоча місцеві журналісти оцінюють його статки у $3 млрд і називають найбагатшою людиною країни.

Плахотнюк ніколи не займав високих посад у молдовських органах влади, однак всі — від іноземних дипломатів до простих громадян — знають: саме він є реальним правителем Молдови.

"Всі розуміють, що є людина, яка всім керує, і як він скаже, так і буде", — ділиться у бесіді з НВ Олександр Палега, студент медичного коледжу в Кишиневі.

Слова молдована підтверджують іноземні аналітики. "Молдова є класичним прикладом захопленої держави, в якій діяльність основних державних інститутів [...] повністю підпорядкована інтересам вузької політичної та ділової еліти на чолі з Плахотнюком", — констатують фахівці польського Центру східних досліджень (OSW).

На їхню думку, Плахотнюк чинить вирішальний вплив на генеральну прокуратуру, найвищі судові органи, а також органи боротьби з корупцією. Він також контролює близько 70% усіх медіаактивів у своїй країні, зокрема кілька загальнонаціональних телеканалів.

Людина, яку негласно називають господарем Молдови, не любить публічності, і про його життя відомо небагато. Здобувши освіту інженера, Плахотнюк у 1990-х працював економістом, потім у партнерстві з американцями заснував фінансову компанію, а в 2000-х очолив велику корпорацію з імпорту та продажу нафтопродуктів Petrom Moldova. Згодом він став впливовою фігурою в колах уряду — його навіть називали "гаманцем влади". Натомість Плахотнюк отримав преференції для свого бізнесу.

З тодішнім президентом, комуністом Володимиром Вороніним, Плахотнюк зблизився через його сина Олега, а також завдяки спільному захопленню — полюванню.

Напередодні переходу влади в Молдові від комуністів до прозахідних сил у 2009 році Плахотнюк увійшов в орбіту однієї з партій правоцентристської коаліції — демократичної. Бізнесмен фінансував передвиборну кампанію цієї політсили, і в 2010-му був обраний її віце-головою і депутатом парламенту. Через шість років мільярдер очолив Демократичну партію і мав намір стати прем'єром, однак президент Микола Тімофті був змушений відхилити його кандидатуру через підозри, що Плахотнюк "не відповідає критеріям непідкупності та чесності, які необхідні для його призначення на посаду".

Репутація найвпливовішої людини Молдови дійсно далека від ідеалу. За даними німецького журналу Der Spiegel, він може бути причетним до рейдерських атак на молдовські банки і страхові компанії. А один із колишніх керівників Національного центру з боротьби з корупцією Молдови Михайло Гофман в інтерв'ю американському Forbes заявляв, що Плахотнюк є "головним бенефіціаром" крадіжки століття.

Так у Молдові називають виведення $1 млрд із трьох банків країни, розслідування якого от уже кілька років вимагають учасники вуличних протестів. У кінці 2014 року новина про крадіжку суми, еквівалентної 12,5% ВВП Молдови, призвела до падіння місцевої валюти: за кілька місяців курс опустився із 14 до 19 леїв за долар. Інфляція за підсумками 2015 року склала 13,6% проти 4,7% роком раніше, а ВВП країни обвалився з $8 млрд до $6,5 млрд. Тоді ж Європейський союз призупинив виділення фінансової допомоги, побоюючись розкрадання коштів.

"Вкрадений мільярд так ніхто і не знайшов і особливо не шукає", — обурений Міхай Попша, віце-голова опозиційної партії PAS.

Новою причиною для народного гніву стало скасування результатів виборів мера столиці, де переміг опозиційний кандидат, який представляє, за словами Кульмінського, серйозну загрозу для влади. У червні 2018-го Андрій Нестасе, кандидат від партії DA, отримав понад 52% голосів, обігнавши суперника-соціаліста, проте суд визнав цей результат недійсним.

Європарламент засудив такий крок і в липні призупинив виділення фінансової і бюджетної допомоги Молдові. У зв'язку з цим економічна ситуація в країні поступово погіршуватиметься, передбачає Чобану. Експерт не виключає, що кредитування Молдови може призупинити і МВФ, який в 2016 році затвердив трирічну програму підтримки на $179 млн, з яких $42,5 млн виплатив у 2017-му.

Е кономіка Молдови і без того перебуває в хиткому становищі. "Починаючи з 2010 року рівень життя у країні неухильно знижувався, інститути трансформувалися на феодальні маєтки різних кланів, з яких викачували ресурси, люди масово виїжджали з країни", — робить короткий екскурс Кульмінський.

Сьогодні середня зарплата в Молдові трохи вища за українську і становить 6,4 тис. лей (10,8 тис. грн) проти 9,2 тис. грн в Україні. Найвищі зарплати у працівників фінансового сектора та IT. До того ж кожен третій житель Молдови працює в аграрній галузі, де середня зарплата коливається у межах 3,4 тис. грн.

Молдовським пенсіонерам ще сутужніше: в середньому вони отримують близько 1,3 тис. лей (2,2 тис. грн) на місяць, чого ледь вистачає на їжу. А ціни на продукти в аграрній Молдові нарівні з українськими.

Палега розповідає, що максимальна стипендія в медичному коледжі, де він вчиться, сягає 800 лей (1,4 тис. грн). Юнак зізнається, що він не підпрацьовує тільки тому, що його фінансово підтримує матір.

Після закінчення навчання Палега планує отримати румунський паспорт і вирушити працювати закордон.

"Із румунським громадянством люди отримують більше можливостей: можуть працювати в Румунії, де вища зарплата і рівень життя, або в ЄС", — розмірковує студент.

Його думку поділяють тисячі співгромадян. Так, за даними Центру демографічних досліджень (CCD) в Академії наук Молдови, щороку з країни назавжди їде понад 30 тис. осіб. А серед тих, хто лишається на батьківщині п'ята частина не проти емігрувати назавжди, і ще 35% не виключають можливості виїхати з країни тимчасово, підтверджує соцопитування громадської думки Барометр, яке регулярно проводить неурядова організація Інститут публічної політики Молдови.

Соціальна, економічна і демографічна ситуація в Молдові перебуває на межі вибуху
Владислав Кульмінський,
виконавчий директор молдовського
Інституту стратегічних ініціатив IPIS

Якщо раніше молдовани виїжджали через те, що "не було на що жити", то тепер країну залишають освічені кваліфіковані фахівці, бізнесмени і топ-менеджери, відзначає тенденцію Микола Пахольницький, кореспондент молдовського незалежного інформаційного ресурсу NewsMaker.

"Уже зараз в країні не вистачає лікарів, вчителів; у найближчі десять років у Молдові зовсім не залишиться фахівців", — додає Палега.

Хоча в 2016 році набула чинності угода про асоціацію між Молдовою та ЄС, і за наступний рік Молдова на чверть збільшила свій європейський експорт, помітних успіхів у реалізації реформ уряд не продемонстрував.

За словами Чобану, влада лише імітує реформи, передбачені Угодою про асоціацію з ЄС. Він певен: європейці це вже зрозуміли і в подальшому висуватимуть жорсткіші умови фінансування.

Про відсутність позитивних змін у Молдові каже і Попша, пов'язуючи це з відсутністю заходів боротьби з корупцією. Місцеві експерти стверджують, що корупцією охоплені всі сфери життя: хабарі беруть у поліції, освітніх і медичних установах, у судах і органах влади на місцях.

Водночас завдяки угоді про асоціацію з ЄС і зміни законодавства у Молдові з'явилися нові можливості для бізнесу. Але скористатися ними нелегко.

"У Молдові всюди монополії, і більшість галузей, які дають потенційний прибуток, контролюються людьми, близькими до влади", — пояснює Кульмінський.

Проте західні партнери багато прощають чинній владі за те, що та декларує європейський курс. На думку експертів, Брюссель побоюється зміни вектору Молдови у бік Росії, за зближення з якою традиційно виступає майже половина молдован.

"Демократи успішно лякають Захід тим, що якщо вони втратять владу, то країну захопить проросійська партія соціалістів президента Додона, і Молдова стане таким геостратегічним російським анклавом за спиною України", — каже Кульмінський.

У лютому 2019-го молдавани вирушать на виборні дільниці, щоб обрати новий склад парламенту. За даними останнього Барометра громадської думки, навесні цьогоріч сумарна підтримка опозиційних партій PAS і DA склала 17%. Готовність голосувати за партію влади висловили 7% опитаних. А найвищий рейтинг отримали соціалісти: за них готова віддати голоси чверть населення.

Тим часом опозиція заявляє, що має намір продовжувати протести до виконання усіх вимог. Нова акція відбудеться в день першого засідання осінньої сесії парламенту — тоді активісти мають намір його заблокувати.

Такий крок може відчутно вплинути, вважає Чобану. Опозиції в найближчі місяці важливо посилювати тиск на владу для зміни правил гри, вважає він.

Хоча студент Палега признається, що ніколи не брав участі у вуличних акціях, тому що вважає це небезпечним і до того ж марним. "Люди виходять на протести, але влада не звертає на них уваги", — пояснює юнак.

Поки опозиція діє непереконливо, згоден із ним Кульмінський. За словами експерта, у противників влади немає чіткого плану розвитку країни, здатного об'єднати суспільство. До того ж опозиційний рух прийняв до своїх лав дуже різних людей, багато з яких переслідують свої особисті інтереси, і влада вміло грає на цьому.

"Для успіху протестів необхідно розширення їхньої соціальної бази, розробка гідної альтернативи розвитку країни", — робить висновок Кульмінський.