Грігол, друг Міхеіла

Грігол Вашадзе, кандидат у президенти Грузії та соратник Міхеіла Саакашвілі, після першого туру виборів отримав високі шанси очолити країну, — про те, що відбувається у Грузії нині, та що він хоче зробити з нею завтра

Володимир Федорин

З кандидатом у президенти Грузії Гріголом Вашадзе НВ зустрічається в осінньому Тбілісі через 17 годин після закриття виборчих дільниць. До цього часу вже відомо: обрати нового президента Грузії в один тур не вдалося. Лідером перегонів із 38,64% голосів стала Саломе Зурабішвілі, незалежний кандидат, якого підтримала правляча партія Грузинська мрія, заснована і контрольована грузинським мільярдером Бідзіною Іванішвілі. Вашадзе, лідер опозиційної коаліції Сила в єдності, давній друг і соратник Міхеіла Саакашвілі, поступився Зурабішвілі неповними 2%.

Третій результат (11% голосів) показав Давид Бакрадзе, який одразу ж заявив про підтримку Вашадзе. А це означає, що два найсильніші кандидати продовжать боротьбу за перше крісло країни в другому турі і в опозиціонера Вашадзе є серйозні шанси вийти з неї переможцем.

Другий тур президентських виборів уже зараз можна назвати вирішальним боєм двох проектів політичного майбутнього Грузії. Це останні для неї вибори президента прямим народним голосуванням. Після інавгурації нового глави держави в силу вступить змінена конституція, яка знаменуватиме остаточний перехід Грузії до парламентської форми правління. Повноваження президента будуть обмежені, а всіх наступних обиратимуть голосуванням у парламенті.

Повернути Саакашвілі — це не моя примха, каприз або дружнє ставлення до Міші, це запит громадянина Грузії

60-річний Вашадзе виглядає втомленим, але водночас впевненим у собі та спокійним. Відповідаючи на питання НВ, він іноді закриває очі, щоб зосередитися і правильно підібрати слова. Однак коли мова заходить про те, з чого він почне своє президентство, якщо виграє гонку, Вашадзе раптово пожвавлюється, як ніби безсонних ночей і не було.

— Розкажіть, будь ласка, українським читачам, що сьогодні відбувається у Грузії.

— Це все та ж демократична країна, де навіть так звана Грузинська мрія вже не зможе знищити демократичні інститути. Три місяці тому ми сказали, що вибори виграємо. Я знав абсолютно точно, що ці вибори виграю. Хоча б тому, що на відміну від Грузинської мрії ходжу вулицями щодня і розмовляю з громадянином Грузії, а не з населенням, як люблять говорити вони. Населення — це статистика, а я розмовляю з громадянином Грузії. І я знаю, як всім обридло те, що тут відбувається.

Корупція, кримінальні неформальні збройні угруповання, якісь бандити, які керують мало не гілками виконавчої та законодавчої влади, судовою і пенітенціарною системою. І все це відбулося за шість років. І громадянин Грузії зрозумів, що найбільші надбання, які у нього є, — зокрема незалежність і наша державність — перебувають під смертельною загрозою.

Я проїхав 43 тис. км. Грузією — це без окупованої Абхазії, без окупованого цхінвальського регіону. Поспілкувався із тисячами людей, і майже ніхто зі мною не говорив про робочі місця, про неадекватну охорону здоров'я, про те, що молодь масово емігрує, що всім абсолютно начхати на розвиток економіки, і що за шість років камінь на камінь не поклали. Ні, зі мною говорять про те, чого не можна допустити, щоб держава перетворили на наркоплантацію [йдеться про плани нинішнього уряду легалізувати вирощування конопель у промислових масштабах], щоб уряд перетворився на наркобаронів, щоб ми вимерли фізично. Люди кажуть, що не можна залишати демографію в такому стані. Не можна допустити, щоб наша батьківщина, а у нас іншої немає, позбулася корінного народу, який є хребтом цієї держави. І я їх чудово розумію.

Тому я наплював на всі ці меседж-бокси, політтехнологів, колір постерів, слогани — на всю цю нісенітницю. Замість цього я 110 днів провів у дорозі.

— Вважається, що посада президента в Грузії позбавлена серйозних повноважень.

— Це зовсім не так. Коли конституція наділяє президента функціями верховного головнокомандувача, верховного представника держави у міжнародних відносинах, правом вето, правом затверджувати чи не затверджувати прем'єр-міністра, правом помилування, правом надання громадянства — ви мені вибачте, але цього більш ніж достатньо. А я ще не кажу про те, що це єдина посада в Грузії, яка має найвищу політичну й електоральну легітимність. Це єдина посада в Грузії, у якої така легітимність взагалі є, тому що всі інші обираються за партійними списками тощо.

Не забувайте, що є буква і дух конституції, а дух конституції називається "політичний процес". Кому ж очолювати політичний процес, якщо не людині, яка займає посаду, яка дає їй найвищу політичну й електоральну легітимність? Тому коли наші опоненти кажуть, що ці вибори не мають жодного значення, то, друзі-товариші, якщо вони не мають жодного значення, так якого, вибачте, рожна ви витратили стільки грошей? Вся Грузія всіяна білбордами їхнього кандидата, а у нас немає жодного. Бо у нас принципово не може бути грошей: всі залякані, всі бояться, ніхто близько не підходить.

До речі, це і добре, тому що немає ніяких боргів і зобов'язань. Ніхто потім до мене не прийде і не попросить розпиляти якийсь тендер, тому що він підтримував виборну кампанію. Ми бідна партія бідних людей. Тому і виграли. А виграти другий тур — ми просто на шматки їх розірвемо, ось побачите.

— Коли відбудеться другий тур?

— Цілком ймовірно, на початку грудня. Ми подивимося, чи є можливість зробити це раніше. Але влада всіляко намагатиметься якомога далі його відтягнути, марно сподіваючись, що градус народного невдоволення знизиться. Вони не розуміють, що градус тільки підвищуватиметься, і як би вони не перегруповувались і скільки б грошей не витратили, вони програють.

У них вибір між поганим і дуже поганим. Поганий вибір — це перемога опозиції. Дуже поганий вибір — це те, що громадянин Грузії вийде на вулицю. А громадянин Грузії на вулицю вийде — з нами чи без нас.

— Якщо виграєте, які будуть ваші перші кроки на посаді президента?

— Насамперед ми створимо тут здатну й ефективну президентську адміністрацію. По-друге, позбудемося всіх надмірностей, від яких згодом ми позбудемося у масштабах всієї Грузії: ніяких персональних машин, ніяких персональних водіїв, ніяких благ людям, які незрозуміло що роблять у цьому [президентському] палаці. Який такий скарб ми в Грузії нарили, що у нас кожен пройдисвіт має персональну машину? В Естонії їх всього п'ять чи шість штук на весь уряд.

Це потрібно для того, щоб люди одразу зрозуміли, що прийшла команда, якій довгі чорні машини, премії, кабінети і тим більше участь родичів у державних тендерах не потрібні.

Ми бідна партія бідних людей. Ось тому і виграли

— Прийшовши до влади, ви плануєте помилувати Міхеіла Саакашвілі та інших членів його команди?

— Звісно, помилування всіх політв'язнів. І не тільки їх. Коли я кажу про помилування, більшість засобів масової інформації, а вони тут переважно контролюються так званим урядом, відсікають зазвичай другу частину: помилування всіх політв'язнів, усіх жінок, яких на волі чекають діти, всіх, хто скоїв господарські злочини до якоїсь межі. Завжди можна знайти розумну межу і зрозуміти, що людина, яка відсиділа чотири роки, не має сидіти від восьми до десяти років. Обов'язково.

— Чи плануєте ви дострокові вибори до парламенту?

— От! Коли закінчимо організаційні заходи, ми дуже швидко перейдемо до політичних дій, необхідних після виграного референдуму. Вибори, президентські й не тільки, — це референдум: про наше майбутнє, про те, чи житимемо гідно або у нас будуть неформальні кримінальні збройні угруповання. Тому після виграного референдуму ми маємо зробити все, щоб у максимально стислі терміни відбулися дострокові парламентські вибори, оскільки переважна більшість тих, хто сидить у парламенті, — за винятком, може, людей десяти — не має ані морального, ані політичного права вже там перебувати — без всякого референдуму, до речі. Референдум просто поставив точний медичний діагноз.

— Якою ви бачите подальшу роль Саакашвілі в грузинській політиці?

— Гадки не маю. Я не можу відповісти на це питання. Мене весь час про це запитують, і я всім кажу: справа честі — щоб третій президент Грузії жив у себе на батьківщині. Справа честі, щоб він на своїй батьківщині мав можливість займатися тим, чим хоче. Якщо у судової або правоохоронної системи є до нього питання, вони можуть і мають ці питання поставити, а він на них відповісти — як будь-який громадянин Грузії. А чи матиме він перепустку в політику чи ні, це вирішувати грузинському народу. Він занадто молодий для того, щоб вороги не брали його до уваги. Вони не знають, який ККД у нього не використаний.

Те, що він не може приїхати до себе на батьківщину, яку він із Богом і людьми забутої географічної одиниці перетворив на сучасну державу — і з таким запасом міцності, де шість років ці пройдисвіти все гризуть і вигризти не можуть ні інституції, ні бюджет, ні все інше, — це величезна несправедливість. Повернути Саакашвілі — це не моя примха, каприз або дружнє ставлення до Міші, це запит громадянина Грузії.