Градус прогресу  - фото

Градус прогресу

26 липня 2018, 10:57

Алкоголь зіграв важливу роль в історії людства — став поштовхом до розвитку землеробства, яке заклало основу цивілізації

Алкоголь зіграв важливу роль в історії людства — став поштовхом до розвитку землеробства, яке заклало основу цивілізації

Ірина Ілюшина

Марк Форсайт. Коротка історія пияцтва від кам'яного віку до наших днів: що, де, коли і чому. — Паблішер, 2018

Відео дня

А лкогольні напої існують майже в кожній культурі світу, а ті, хто не винайшов їх — народи Північної Америки та Австралії, — були колонізовані тими, хто вже потурбувався про це, пише у своєму бестселері Коротка історія пияцтва британський журналіст і письменник Марк Форсайт.

У ході історії функції випивки варіювалися: алкоголь супроводжував святкування та обряди, підготовку до бою і допомагав у прийнятті рішень і укладення договорів. Стародавні перси, наприклад, обдумуючи важливе політичне рішення, обговорювали його двічі — на п'яну голову і на тверезу. Якщо результати збігалися, вони переходили до дій.

Археологи припускають, що люди вперше почали вирощувати зернові не заради їжі, а заради випивки. У цьому твердженні є логіка. По-перше, пиво простіше виготовляти, ніж хліб, оскільки не потрібне вогнище. По-друге, в пиві міститься вітамін B, який дає людині здоров'я і сили. По-третє, пиво поживніше за хліб, і його можна довше зберігати.

Жодна стародавня цивілізація Євразії не обійшлася без пива. Так, свого часу шумери пили ячмінне пиво, полб'яне, буре, темне, світле, червоне, солодке, пиво з медом та іншими приправами, фільтроване пиво, а також суміш міцного пива з вином (тоді напоєм селян).

На думку нейробіологів, стан сп'яніння можна викликати і без алкоголю, простим ефектом плацебо

До речі, вино — візитівка півдня Європи і теж найдавніший алкогольний напій — можливо, прийшов сюди зі Сходу. Осад винної кислоти знайшли в Китаї і датували 7.000 роком до н. е. А будівельники піраміди Хеопса у Стародавньому Єгипті частину платні отримували пивом.

У шумерів пиятика була справою почесною й об'єднуючою, єгиптяни розглядали її як екстремальний спорт, метою якого було напитися, греки ж підводили під пияцтво філософську основу. А суворі спартанці змушували рабів напиватися на очах дітей, щоб відвернути тих від пияцтва.

У багатьох культурах алкоголь вважався коренем усіх бід. Наприкінці ацтекської цивілізації за появу на людях п'яним душили. Серед відомих нам китайських письмових джерел першого тисячоліття до н. е. є записи про падіння цілих династій через те, що всі її члени ставали алкоголіками.

А от у Новому Світі спирт слугував двигуном прогресу. Австралія будувалася на ромі: цей напій був рідкою валютою. А той факт, що 1914 році цар Микола II заборонив продаж горілки, що було тоді держмонополією і приносило 25% доходу в казну, на думку деяких істориків, сприяв наближенню Жовтневої революції: надходження до держскарбниці скоротилися, і загострилася соціальна напруга.

Сухий закон у США — зовсім інша справа: боролися не стільки зі спиртним, скільки із салунами, які стали прокляттям маленьких містечок, де чоловіки залишали гроші, а їхні сім'ї животіли в злиднях.

Найбільший міф про сухий закон свідчить, що нібито під час його дії споживання алкоголю тільки зросло. Це нісенітниця, пише Форсайт: воно впало наполовину і не повернулося до колишніх показників до кінця 1970-х.

А найцікавішу сторінку в історію алкоголю вписали нейробіологи. На їхню думку, стан сп'яніння можна викликати і без алкоголю, простим ефектом плацебо. Як показали експерименти, на яких видавали безалкогольне пиво за справжнє, піддослідні "п'яніли", до того ж поводилися за нормами своєї культури пиття.

David Graeber. Bullshit Jobs: A Theory, 2018

Займатися дурницями

Проста причина того, чому ми так багато працюємо

З гідно з розрахунками економіста Джона Мейнарда Кейнса, які було здійснено у 1930 році, нині у розвинених країнах завдяки розвитку технологій люди мали би насолоджуватися 15-годинним робочим тижнем. Більшу частину праці виконували б машини, а решту роботи можна розподілити між дорослою кількістю працездатного населення. Це значно б збільшило час дозвілля для всіх.

Замість цього робочий тиждень все ще складає 40 годин, а технології змінили лише те, що робота часто поширюється ще й на наш вільний час.

На думку Девіда Грейбера, американського антрополога, професора Лондонської школи економіки і Єльського університету, причина полягає в тому, що в секторах управління, бюрократичних послуг, продажів і обслуговування занадто багато не справжніх робочих місць зі справжньою корисністю, а того, що він називає "безглуздою роботою". Тобто посади, цінність, важливість та кінцева мета нечіткі навіть тим, хто їх займає.

Грейбер передбачає, що таких - близько двох п'ятих серед всіх робітників у розвиненому світі.

Одна з причин їхнього існування в тому, що суспільство бачить роботу як самоціль, незалежно від того, чи продукує вона щось цінне. "Більше робочих місць" — це те одиничне політичне гасло, з яким завжди погодяться як ліві, так і праві. Але як особистості ми жадаємо чогось більшого, ніж сплачувати рахунки. Ми також хочемо бачити сенс у нашому житті — і в праці, робити щось значуще для суспільства.

Хоча в нашому постмодерному світі, зазначає автор, такої роботи стає все менше. Крім того, ті, заняття котрих найбільш розпливчасті та не мають нічого спільного із зрозумілим і помітним кінцевим продуктом, часто отримують найвищі зарплати. Тут йдеться не тільки про заможних консультантів або колишніх політиків, які отримують захмарні гонорари за появу на будь-якій події, а й про офісний планктон, що надсилає електронні листи, які ніхто ніколи не прочитає.

Amy Chozick. Chasing Hillary: Ten Years, Two Presidential Campaigns, and One Intact Glass Ceiling, 2018

Ох, яка Гілларі

Американська журналістка проливає світло на особистість Гілларі Клінтон

Е мі Чозік, провідний репортер The New York Times із висвітлення президентської кампанії Гілларі Клінтон у 2016 році, відкрито зізнається у своїй симпатії до кандидата. Водночас вона відверто і далеко не позитивно описує її штаб, помічників і прес-службу, показуючи огидні відносини Клінтон із пресою і пояснюючи її програш невмінням підбирати команду, закритістю і відсутністю ясної та чіткої ідеї — навіщо їй це все було потрібно.

Чозік описує прес-службу Клінтон, яку вона називає збірним терміном "хлопці". Журналістка пише про них як про банду типових апаратників, єдине завдання яких — захистити свого шефа від будь-яких контактів із пресою. Вони відхиляють усі запити (всього, за підрахунками автора, вони відхилили 47 її прохань про інтерв'ю та коментарі), хамлять і відмовляються підтвердити навіть найдрібніші і незначні деталі з життя свого кандидата: наприклад, чи їсть Клінтон курячі крильця.

У Білла Клінтона також були проблеми з пресою, але він, принаймні, запросто міг вийти привітатися з журналістами або, коли бував у настрої, розповісти якусь байку, пише Чозік.

Різноманітні чутки про лесбійські схильності Клінтон журналістка категорично відкидає: за її словами, мало що приносить Гілларі таке задоволення, як флірт із гарним, високим і здебільшого сильним чоловіком. Виникає питання, чи не тому всі журналістські "вершки" діставалися журналістам-чоловікам, особливо красеням із телебачення.

Авторка критикує Гілларі за те, що у неї не було чіткого бачення того, навіщо вона йшла в президенти — можливо, справа просто в її честолюбстві.

"Якщо за її кандидатурою і стояла якась об'єднуюча сила, то це було її очевидне бажання впоратися з усім самотужки", — пише Чозік.

Allen Gannett. The Creative Curve: How to Develop the Right Idea, at the Right Time, 2018

Геніальність на вимогу

Бізнесмен зі списку Forbes 30 до 30 розповідає, як "сухаря" перетворити на генія

ам казали неправду про природу творчості", — заявляє в першому ж реченні своєї книги Крива креативності: Як розробити гарну ідею і в потрібний момент Аллен Геннетт, засновник аналітичної компанії TrackMaven, до списку клієнтів якої входять — Microsoft, Marriott та Honda. Геннетт рано досяг успіху, за що потрапив до списку 30 до 30 від Forbes.

Міф про певні вроджені здібності, необхідні для успіху, Геннетт відсилає на звалище. Насправді існує наука про те, як досягти успіху, і вона перебуває на перетині психології, нейрофізіології й аналізу великих масивів даних, наголошує він. А наполегливість, невтомна практика і навчання цілком можуть компенсувати відсутність вродженого таланту.

Геннет пропонує чотири базові кроки, необхідні для творчого розвитку. Це всебічне ознайомлення з обраною галуззю, засвоєння уроків успішних попередників, пошук співавторів і/або груп підтримки та використання великих масивів даних для коригування ідей.

Як показали нещодавні психологічні дослідження про те, як люди сприймають нововведення, насправді успішні новатори — не радикали, які винаходять щось неймовірне, а ті, хто знаходять золоту середину між старим і новим. Уподобання більшості людей насправді фокусуються не на нових речах, а на тих, які нам чимось знайомі, але видаються новинками.

Також автор розповідає про деякі корисні науково доведені практики. Наприклад, денний сон — це найкращий спосіб, щоб мозок був відкритий для нової інформації. А положення лежачи на спині — найбільш креативне, а також краще для вирішення складних завдань. До того ж обмірковувати нові ідеї краще в темряві, а от якщо вам потрібно сконцентруватися на вирішенні певного завдання, то найкраще це робити при яскравому світлі холодного спектру.

Вислів "геній має бути голодним" вельми далекий від істини: під час голоду виділяється певний гормон, який не дозволяє сконцентрувати увагу на чомусь, крім їжі.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X