Гостя із майбутнього

Мер Осло Маріанна Борген розповідає, як норвезька столиця перетворилася на світову столицю електромобілів і чому будує нові будівлі тільки за останнім писком архітектурної моди, а на завершення дає просту пораду українським комунальникам

Іван Верстюк

М ер Осло Маріанна Борген призначає зустріч НВ о восьмій ранку. До Києва вона приїхала всього на два дні, а тому вирішила максимально ущільнити свій графік.

Мета її приїзду до Києва — виступ на Міжнародному саміті мерів, який організував Western NIS Enterprise Fund. У столиці України 67-річна Борген, за її зізнанням, вирішила проповідувати зелені цінності в міському розвитку — електромобілі, будівництво парків і квітників.

Борген, учасниця Соціалістичної партії Норвегії, перемогла на виборах мера Осло в 2015 році. До цього вона працювала в офісі норвезького омбудсмена з прав дітей і була представником Осло в парламенті.

Випивши каву в готелі Holiday Inn, Борген починає відповідати на питання НВ. Вона постійно повторює, що лівий порядок денний Соціалістичної партії для неї — це насамперед екологічність. Розмова почалася з капіталістичного питання — про конкуренцію міст за інвестиції.

— Європейські міста конкурують між собою — за туристів, інвестиції, політичну важливість. Які переваги в цій конкуренції має Осло? Ваші сусіди — Стокгольм, Гельсінкі, Копенгаген — розвинені та ефективні міста.

— У містах живе все більше і більше людей. Сьогодні половина світового населення проживає в містах, а до 2050-го ця цифра зросте до 60%. Ми не маємо сприймати розвиток міст, як процес конкуренції. Нам потрібно навчитися знаходити спільні рішення проблем, вчитися одне в одного.

Що стосується переваг життя в Осло, то Єврокомісія обрала наше місто зеленою столицею Європи на 2019 рік. Це означає не те, що ми найкраще місто Європи, а те, що іншим європейським містам є чому в нас повчитися.

— Ви згадали екологію. Осло поставив собі за мету скоротити викиди вуглецю до 2030 року до нуля, зменшивши їх, а залишок покривши відповідними квотами. Як ви плануєте цього досягти?

— Осло — світова столиця електромобілів, що є результатом взаємодії влади на національному та муніципальному рівнях. Якщо ви живете в Осло і купуєте електромобіль, то сплачуєте менший податок на покупку. Ви отримуєте право користуватися смугою для громадського транспорту на дорогах. У місті для електромобілів безкоштовна парковка.

Якщо люди матимуть справедливий дохід, вони не будуть злитися на уряд

В Осло транспорт — причина 61% викидів вуглецю. Таким чином, нам треба зменшити кількість автомобілів на дорогах. Ми запустили пункти оплати, які беруть гроші з автомобілістів за перетин міської межі. Ми прибрали безліч паркомісць, щоб пересуватися містом на автомобілі стало незручно. Звісно, це непопулярний захід, але ми намагаємося донести до містян, що так їм же буде краще. Навіть ті ж самі електромобілі в нас у меншому пріоритеті, ніж пішоходи, велосипедисти і громадський транспорт.

— А ці пункти оплати за право в'їхати і виїхати з міста — вони генерують дохід для державного або муніципального бюджету?

— Це рішення було комбінацією національної та місцевої політики. Більше 90% доходу з цих станцій йдуть до міського бюджету. Ми використовуємо ці гроші на розвиток громадського транспорту.

— Чи зіткнулося Осло з потоком мігрантів — з інших міст Норвегії, з інших країн? І скажіть, на вашу думку, мігранти — це позитивний або негативний фактор для розвитку міста?

— 60 років тому в Осло жили одні норвежці. Зараз місто стає глобалізованішим, і це дуже добре. Зараз жителі міста користуються двома сотнями різних мов. Це складно для нас як мерії. Більшість прибульців — трудові мігранти, але є і невелика кількість військових біженців. Один із головних викликів міграційної політики — продумати для цих людей участь у пенсійній системі, адже вони постаріють, а їхні пенсійні платежі залишилися у фондах у них на батьківщині. У нас є напрацювання у цьому напрямку.

А якщо казати про плюси, то мігранти привозять із собою свою культуру, насамперед — кулінарну. Всі ці чудові етнічні ресторанчики — вони ж прекрасні.

— Я прочитав у пресі, що Осло будує величезну Національну галерею мистецтв, найбільшу в Північній Європі. Хто фінансує будівництво?

— Це будівництво фінансує уряд Норвегії. Крім цього, мерія за свої гроші будує музей Едварда Мунка — мабуть, найвідомішого норвезького художника. Є у нас ще один великий проект — зведення великої міської бібліотеки. Все це має бути збудовано до 2020 року.

— Як ви в Осло регулюєте надання дозволів на будівництво житлової та комерційної нерухомості? У Києві, якщо ви платите гроші, то можете збудувати що завгодно і де завгодно.

— В Осло отримання таких дозволів — це політичний процес, який відбувається на рівні міської ради, яку я очолюю. Ми обговорюємо, яка мета будівництва, як виглядатиме будинок і чи виграє від його появи міська громада.

— Як ви хочете, щоб виглядало Осло — в дусі минулих століть або в стилі сучасних рішень, зі склом і несиметричними формами?

— В Осло дуже багато сучасної архітектури, особливо вздовж узбережжя. Майже всі нові будинки будуються за останнім писком архітектурної моди. Це так розбурхало місто, ви навіть не уявляєте. Такі форми надають життю відчуття новизни, яке не дає жителям Осло втомитися від свого міста.

Нинішня молодь — ті, кому ще немає 30, — менше, ніж старше покоління норвежців, п'є, менше вживає наркотики, менше займається криміналом

— Ваше місто в 2011 році пережило великий теракт, унаслідок якого загинуло вісім осіб. Та й вбивство 70 дітей неонацистом Андерсом Брейвіком теж відбулося на острові неподалік від Осло. Як ви збираєтеся запобігати терактам у майбутньому?

— Давайте почнемо з питання, чому люди влаштовують теракти. Я впевнена, вони це роблять через те, що відчувають себе глибоко нещасливими і звинувачують у цьому оточення, в якому живуть. Для поліпшення емоційного стану мешканців Осло ми будуємо парки, сквери, висаджуємо квіти, щоб людям було де присісти і насолодитися спілкуванням. У багатьох будинках ми обладнали систему відеоспостереження. Щоправда, ми все ж зберегли режим вільного входу в мерію з 9:00 до 16:00. Вибудовуючи складну систему допуску в будівлі, від терористів не захистишся. Але від них можна захиститися, якщо у людей буде справедливий дохід, і вони не будуть злитися на уряд.

— У Києві головна причина невдоволення містян — низький рівень комунальних сервісів. У місті постійно зникає гаряча вода, а труби, якими вона йде, регулярно лопаються. Що б ви порадили Києву?

— Вирішувати проблему сектора комунальних послуг необхідно за участю приватних компаній. Дайте їм можливість інвестувати в це і заробляти. Повірте, ви тільки виграєте від цього.

— У містах Північної Європи дуже ліберальна політика щодо легких наркотиків. А як ви боретеся із проблемою наркозалежності серед містян?

— В Осло не так багато наркоманів, якщо порівняти з іншими європейськими містами. Алкоголіків у нас більше. Мене дуже тішить, що нинішня молодь — ті, кому ще немає 30, — менше п'є, менше вживає наркотики, менше займається криміналом. До наркоманів ми не ставимося як до абсолютного зла. Вони — теж частина суспільства. Кожен із 15 районів Осло має свою програму боротьби з наркозалежністю. Ми намагаємося робити фокус на дітях наркоманів. Виділяємо субсидії, щоб мати можливість забрати цих дітей у проблемних батьків і дати їм можливість отримати виховання у притулку. Якщо ж соціальний працівник вирішує залишити дитину в проблемній родині, то бере активну участь в її житті.

— Коли я готувався до цього інтерв'ю, переглянув презентацію Едварда Глейзера, урбаніста з Гарвардського університету. Він стверджує, що міста — значно сприятливіше середовище для поширення інновацій та освіти, ніж села. Ви згодні?

— Звісно, бо в містах мешкає більше людей, а компанії приватного сектора розміщують у містах свої офіси. Саме тут працюють університети та інші освітні інститути. Крім того, міста — осередок політики. Але можна знайти можливості для розвитку і в сільській місцевості. У Норвегії ми намагаємося приділяти багато уваги розвитку сіл. Їхня головна перевага — екологічність.