Головні відповіді

НВ поставив послам семи країн по п'ять однакових запитань, відповівши на які, вони представили власне бачення своєї батьківщини й України

— Головне досягнення вашої країни за останні п'ять-десять років.

— Я великий поціновувач спорту. І цьогоріч Норвегія посіла перше місце на зимовій Олімпіаді у Південній Кореї. Ніколи ще не було стільки медалей [Норвегія встановила рекорд за кількістю медалей, завойованих на одній зимовій Олімпіаді]. 39 медалей, ми всіх випередили. Це велике досягнення, і це надихає норвежців. У нас всі люблять зимовий спорт.

У політичному житті є теж великий прогрес, і він стосується участі жінок у політиці. Результат останніх парламентських виборів 2017 року: 41% депутатів парламенту — жінки. 9 із 19 міністрів уряду, тобто 47% — жінки. Прем'єр-міністр Норвегії, президент парламенту, міністр закордонних справ, тобто найпровідніші політики країни — жінки. Це велике досягнення, яке свідчить про те, що гендерна рівність — це важлива цінність для Норвегії.

— Найважливіша подія в історії вашої країни.

— 1905 рік, коли Норвегія стала незалежною державою зі своїм королем, якого народ обрав на демократичному референдумі. Наш перший король — Хокон VII. До цього ми йшли 500 років. Із 1389-го до 1814-го ми були союзною державою з Данією. А з 1814 до 1905 року в нас була унія зі Швецією. І тільки в 1905 році ми отримали повну незалежність, і це, звісно, для Норвегії дуже важливо.

— Що ви порадите друзям-українцям подивитися у вашій країні насамперед?

— Насамперед я раджу відвідати фіорди на заході Норвегії. Це світова пам'ятка. Також місто Берген, де я вчився. Це прекрасне місто! До того ж раджу всім поїхати на північ до Лофотенських островів. Там дуже круті гори, що падають прямо в море. Фантастична природа. І у нас добра риба, рекомендую.

— Що вам найбільше подобається в Україні та що дратує?

— Мені найбільше подобаються люди. Українці дуже гостинні й теплі люди, емоційні. Це люди, які люблять свободу і незалежність і дуже щирі. У нас багато спільного. Я впізнаю багато емоцій в українській душі, які ми теж відчуваємо в Норвегії. Любов до природи, любов до своєї нації, до мови, до своїх традицій і культури — ось те, що нас об'єднує.

Дратують насамперед затори в Києві й деякі українські дороги, хоча там і є якийсь прогрес.

— Розкажіть найкращу різдвяну історію у своєму житті.

— Різдво, коли з'явився на світ мій син. Це було 20 років тому. Це найголовніший різдвяний подарунок, довгоочікуваний син, і він був у центрі уваги. Він, звісно, отримав тоді багато подарунків від рідних і друзів, і це тішило нас. Це найважливіше Різдво у моєму житті.

CV

Норвезький посол Уле Тер'є Хорпестад працює в Україні з 2016-го і за два роки вже встиг вивчити українську мову. Крім норвезької та української посол говорить ще п'ятьма мовами.

Хорпестад народився у 1962 році. Навчався у Бергені, а свою дипломатичну кар'єру розпочав 30 років тому в МЗС Норвегії. Працював на різних посадах у посольствах Норвегії в Росії, Польщі та Франції.

— Головне досягнення вашої країни за останні п'ять-десять років.

— Найбільшим досягненням Австрії за останні десять років стало те, що країна зберегла соціальний спокій і баланс у суспільстві. Австрію і всю Європу впродовж останніх років захлинула міграційна криза. Це була складна проблема. Думаю, ми її вирішили. В Австрії активний підхід до управління розвитком свого суспільства, до того ж ми намагаємося робити це збалансовано. Крім того, австрійська економіка гарно зростає. Тож країна рухається у правильному напрямку.

— Найважливіша подія в історії вашої країни.

— У 2018-му році ми відзначали сторіччя від дня закінчення Першої світової війни, яка принесла в Європу нові поділи, також з'явилися нові країни. Саме тоді на карті світу з'явилася Австрійська Республіка. Це сталося у листопаді 1918-го. Австрія має довгу історію, але як держава ми молоді. Ще одним переломним моментом в австрійській історії став 1955-й, коли країна відновила свій суверенітет і незалежність. І, нарешті, 1995-й — це рік вступу Австрії до Євросоюзу. Складно переоцінити важливість цього кроку.

— Що ви порадите друзям-українцям подивитися у вашій країні насамперед?

— Коли мої друзі-українці запитують мене про це, я даю їм одну пораду: Австрія — це не тільки Відень. Я кажу їм: їдьте в маленькі міста, села і подивіться, як люди там живуть. В Австрії дуже правильний баланс розвитку між містом і сільською місцевістю. Люди в селах так само мають право на комфортне життя, гарну інфраструктуру, нормальні школи, зручні дороги. І я б порадила українцям звернути увагу в Австрії на цей аспект.

— Що вам найбільше подобається в Україні та що дратує?

— В Україні фантастичні люди. Я зустрічала тут дуже креативних особистостей, які реально рухають країну вперед. Їх тут, напевно, навіть більше, ніж в Австрії. Австрія — тиха, вже сформована країна. В Україні ж киплять зміни.

Мені подобається, що Україна дуже різноманітна географічно. Тут є Карпати, є рівнини, є моря. Навколо безліч місць, куди можна поїхати. Звісно, якби українські дороги були кращої якості, було б зовсім чудово. Сподіваюся, за наступні десять років ви поліпшите дорожню інфраструктуру, і країна стане привабливішою для туристів. У вас же є що запропонувати світові. Я от нещодавно відпочивала в Карпатах, і все було добре, але тамтешні дороги та інфраструктура — це головний біль. Тож сміливіше інвестуйте в дороги.

— Розкажіть найкращу різдвяну історію зі свого життя.

— Моя найкраща різдвяна історія — це спогади про те, як ми всією сім'єю відзначали Різдво в моєму дитинстві. Наша сім'я жила в маленькому селі в горах поблизу Тіролю. Звісно ж, у нас була ялинка, під якою ми шукали подарунки. Снігу в ті часи було набагато більше. У тірольському регіоні існує різдвяна кулінарна традиція — в день свята майже нічого не їсти на обід, а на вечір приготувати наваристий суп із локшиною і ковбасками. Готували ми такий суп і в нашій сім'ї. Їли його, а потім пізно ввечері йшли слухати месу в місцевий католицький храм. Після цього поверталися додому і вже їли солодощі — печиво і пироги, запиваючи їх чаєм. Дорослі ж пили різдвяне вино, але з ним головне не переборщити.

CV

Герміна Поппеллер народилася у 1958 році. Вивчала германістику і романістику в університеті австрійського міста Інсбрук, після чого викладала іноземні мови — спочатку в Південній Кореї, а потім у рідній Австрії. Дипломатична кар'єра Поппеллер почалася у 1992-му, коли вона отримала свою першу посаду в Міністерстві закордонних справ Австрії. Після цього були дипломатичні місії в Канаді, Угорщині, Польщі та Латвії. З квітня 2015-го Поппеллер очолює посольство Австрії в Україні.

Джоел Ліон

Посол Ізраїлю в Україні

— Головне досягнення для вашої країни за останні п'ять-десять років.

— Це дуже цікаве питання. Тому що в Ізраїлі щось важливе відбувається кожні п'ять хвилин. Але за останні п'ять років ми бачимо міжнародне розуміння рівня іранської загрози. Загрози не тільки Ізраїлю, але всьому регіону, світу. І завдяки цьому розумінню у нас з'явилося багато нових контактів із тими країнами, які не хотіли з нами навіть розмовляти. З'явилося багато можливостей для співпраці з ними. Прем'єр-міністр Ізраїлю здійснив офіційний візит в Оман. Є фотографії його з султаном Оману. Оман готовий дозволити польоти ізраїльських літаків, зокрема авіакомпанії El Al, над своєю територією, про що раніше і не йшлося. Багато мусульманських країн співпрацюють з Ізраїлем. Цей великий крок у напрямку миру в регіоні був зроблений протягом останніх п'яти років.

— Найважливіша подія у новітній історії вашої країни.

— Диво відновлення нашої національної держави у 1948 році. Люди 2 тис. років прагнули, боролися за те, щоб повернутися до своєї держави на своїй землі. Це найбільше досягнення країни і народу за всю нову еру.

— Що ви порадите друзям-українцям подивитися у вашій країні насамперед?

— Насамперед я повезу їх до Єрусалиму. Я покажу їм столицю Ізраїлю. Це місто було, є і буде столицею Ізраїлю. Поведу їх в Єрусалимі до міста Давида, щоб показати чому Єрусалим — це столиця Ізраїлю. Покажу їм розкопки трьохтисячолітньої давності, підземні тунелі міста Давида, покажу всі печатки, матеріальні свідчення, аби було видно зв'язок між цією землею і цими людьми. А потім я повезу їх до Тель-Авіву. Це сучасне місто на узбережжі Середземного моря. Покажу їм офіси сучасних компаній — Apple, IBM, Google, щоб вони побачили сучасне диво Ізраїлю.

— Що вам найбільше подобається в Україні та що дратує?

— Мені подобаються тут люди, які намагаються збудувати тут нормальне життя, і мені подобаються реформи, які вони проводять. А дратує те, що у мене не вистачає часу подивитися Україну.

— Розкажіть новорічну історію зі свого життя.

— Є велика різниця у традиціях Рош-ха-Шана, єврейського Нового року, і звичайного Нового року. В єврейській традиції святкування Нового року триває два дні. Більшу частину першого дня ми проводимо в синагозі. Просимо бога ввести нас у новий рік. Після цього настає трапеза з родиною. Ми зазвичай їмо тільки солодке, сподіваючись на солодкий новий рік. Я кажу про наше святкування у вересні-жовтні. Зараз у нас йде 5779 рік. А так в Ізраїлі календарний Новий рік (31 грудня та 1 січня) — це звичайний робочий день.

CV

Посол Ізраїлю в Україні з серпня 2018 року. Народився у 1964-му у Франції, зростав у Люксембурзі, емігрував до Ізраїлю в 1982-му. З 1993 року — співробітник МЗС Ізраїлю. З серпня 2009-го — консул із питань ЗМІ в генеральному консульстві Ізраїлю в Нью-Йорку. 2011-2014-й — генконсул Ізраїлю в Канаді. Вільно володіє івритом, ідишем, англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Одружений, батько восьми дітей.

— Головне досягнення вашої країни за останні п'ять-десять років.

— Той факт, що Європейський союз і Німеччина успішно вистояли у європейській борговій кризі. Німецька економіка вийшла з кризи навіть сильнішою. Багато країн довелося підтримувати рятувальними пакетами тоді, як деякі поспішили оголосити про кінець Європейського союзу. Але цього не сталося. ЄС і європейська ідея живуть і далі.

— Найважливіша подія в історії вашої країни.

— Для мене як для німця відповідь очевидна: закінчення холодної війни й об'єднання Німеччини. Я належу до покоління, яке бачило це на власні очі. Добре пам'ятаю той вечір, коли впала Берлінська стіна, — тоді я був молодим, новоспеченим дипломатом і працював у Федеральному міністерстві закордонних справ у Бонні. Тож я, так би мовити, мав можливість ізсередини стежити за перебігом дипломатичних подій, наприклад, за міжнародними переговорами щодо возз'єднання двох Німеччин.

— Що ви порадите друзям-українцям подивитися у вашій країні насамперед?

— Я хотів би дати вам напівжартівливу відповідь: німецький дорожній рух. Якби тут, у Києві, дотримувалися правил дорожнього руху, то всім учасникам цього руху жилося б набагато легше.

— Що вам найбільше подобається в Україні та що дратує?

— Люди. Я вражений розумними і рішучими людьми у вашій країні, що мають ідеали, які чинять опір великим викликам. Революція гідності була перемогою цих людей. Проте я розчарований тим, як деякі люди намагаються збагатитися за рахунок тих, хто слабший, або за рахунок громадськості і проводять політику маніпуляцій на свою користь.

— Розкажіть найкращу різдвяну історію зі свого життя.

— Малим хлопчиком я, мій брат і наші батьки святкували Різдво під пальмами в Індії. Були подарунки, і з платівок звучали різдвяні пісні. Але, звісно, не було ані різдвяної ялинки, ані снігу. Ми мешкали в Ченнаї, великому місті на півдні Індії. Тільки пізніше я побачив, як святкують Різдво в Німеччині. Атмосфера була абсолютно іншою.

CV

Народився у Лагосі (Нігерія) в 1960 році. Вивчав право у Рейнському університеті Фрідріха Вільгельма в Бонні. З 1990-го — співробітник генконсульства Німеччини в Ленінграді (тепер Санкт-Петербург). Із 1996 року — співробітник юрвідділу в постійному представництві ФРН в ООН (Нью-Йорк). У 2003-му призначений заступником керівника кабінету генсекретаря НАТО (Брюссель). Із 2007 року — керівник відділу з питань України, Росії, Білорусі, Молдови та Східного партнерства у МЗС ФРН. У 2011-му став послом ФРН у Косово. З серпня 2016 року — посол Німеччини в Україні.

Марі Йованович

Посол США в Україні

— Головне досягнення вашої країни за останні п'ять-десять років.

— Ми пишаємося своїми досягненнями в технологіях та інноваціях. Допитливі розуми американських вчених, інженерів і дослідників рухають людство вперед у таких сферах, як медицина, комунікації та енергетика.

Винахідники-американці та великі американські компанії створили нові ліки проти ВІЛ і гепатиту С, які вже врятували і ще врятують мільйони життів. Вони створили смартфони, що зв'язують людей на різних континентах. Вони почали масово виробляти електромобілі, що знижують викиди вуглецю. Нові технології допомогли США з імпортера енергоресурсів перетворитися на їх експортера.

Тож, я думаю, наше головне досягнення — прагнення до інноваційності.

— Найважливіша подія в історії вашої країни.

— Я вважаю, що це написання і прийняття Конституції, зокрема Білля про права людини. Громадяни США — це люди з усього світу, в них різне етнічне походження і різні релігійні погляди. Але нас зв'язують в єдину націю спільні цінності, права й обов'язки.

— Що ви порадите друзям-українцям подивитися у вашій країні насамперед?

— Обов'язково відвідайте великі туристичні центри — Нью-Йорк і Діснейленд. Але не забудьте також про прекрасну американську природу. Якщо будете в Нью-Йорку, заїдьте в гори Адірондак і спробуйте піднятися на всі 42 вершини. Або вирушайте до озера Ері. Це мальовниче озеро поблизу міста Баффало, з якого відкривається краєвид на Ніагарський водоспад. Якщо приїдете у Сан-Франциско або Лос-Анджелес, то подивіться парк Йосеміті та гори Сьєрра-Невада.

— Що вам найбільше подобається в Україні та що дратує?

— Я обожнюю подорожувати Україною. Моя остання подорож була до Бердянська якраз перед нещодавньою російською агресією. Я зустрілася із моряками, які захищають Україну. Мені організували прогулянку на катері Гюрза.

Поїздка в Станицю Луганську була особливо зворушливою. Я говорила з українцями, які живуть у зоні конфлікту, і зрозуміла, як їм складно проходити пропускні пункти. Але дивлячись на цих людей, я побачила, наскільки українці оптимістичні.

Країні потрібне закінчення війни. І зараз я скажу, що мені не подобається в Україні. Це коли Росія продовжує воювати проти України на Донбасі. Це неправильно, що страждає цивільне населення.

Це протизаконно, що українські кораблі не можуть вільно плавати у власних територіальних водах. Це трагедія, що Крим і частини Луганської та Донецької областей відрізані від решти України.

Позиція США принципова: ми закликаємо Росію виконати мінські угоди і завершити конфлікт. Росія повинна повернути до України 24 затриманих українських моряків, а також інших незаконно затриманих українців. Наші санкції, пов'язані з донбаським конфліктом, залишатимуться чинними до того моменту, поки Росія не прибере з Донбасу свої війська. Так само залишатимуться у силі кримські санкції, поки Росія не поверне півострів Україні.

— Розкажіть найкращу різдвяну історію зі свого життя.

— Моя найкраща історія — це Різдво в Києві. Місто сповнене магії в цю пору року. Це магія падаючого снігу, вуличних вогнів, різдвяних ярмарків. Ритм життя сповільнюється, і ми можемо більше часу проводити зі своїми сім'ями. У різдвяний період ми замислюємося про те, яким буде наступний рік. Хочу побажати всім українцям миру, багатства і правильного політичного розвитку країни.

CV

Марі Йованович народилася у 1958-му в Канаді. Вивчала історію і русистику в Прінстонському університеті, потім продовжила навчання у Пушкінському інституті. До призначення на посаду глави посольства США в Україні очолювала дипмісії Америки в Киргизстані та Вірменії. Крім того, працювала дипломатом у Росії, Великій Британії, Канаді та Сомалі. Йованович також обіймала різні посади в структурі Державного департаменту США, спеціалізуючись на центральноєвропейських і балтійських країнах.

— Назвіть головне досягнення вашої країни за останні п'ять-десять років.

— Це досить складне питання... Набагато простіше сказати, що було головним у моєму житті. За останні десять років у мене з'явилося троє дітей, і для мене це головне.

Що стосується Швеції, я, мабуть, згадаю розвиток "зеленої економіки". З 2009 року економіка нашої країни активно зростала і додала близько 25% ВВП. Водночас ми використовували попередній, якщо не менший, обсяг енергії. Це означає, що Швеція стала набагато енергоефективнішою і зеленою. Перед обличчям загрози зміни клімату вважаю, що це дуже важливий результат. Ми маємо намір працювати в цьому напрямку і в майбутньому.

— Найважливіша подія в історії вашої країни.

— Є низка подій, які визначили історію Швеції на багато століть наперед. Серед них Реформація, коли Швеція перейшла від католицизму до протестантизму, а також битва під Полтавою в 1709 році, що поклала кінець шведському імперському періоду. Проте я б назвав визначальними дві інші події. У 1766-му Швеція прийняла Акт про свободу преси і зробила це першою на світі. А 17 грудня цьогоріч ми відзначили сторіччя запровадження загального виборного права, коли жінки також отримали право виборного голосу.

Гендерна рівність і сьогодні залишається важливим пріоритетом для шведського суспільства. Від початку 1990-х у нашому парламенті не менше 40% жінок, приблизно однакова кількість жінок і чоловіків із міністерськими портфелями і в керівництві держкомпаній. До того ж шведські чоловіки беруть усе тривалішу відпустку за доглядом за дитиною — в середньому близько 90 днів. Менше, ніж жінки, але це все одно має великий вплив на ринок праці.

— Що ви порадите друзям-українцям подивитися у вашій країні насамперед?

— Коли подорожую, люблю поблукати центром міста, присісти в кафе, озирнутися, як тече життя навколо. Це і буде моя порада тим, хто збирається відвідати Швецію, особливо великі міста, як Стокгольм, Гетеборг, Мальме. Рекомендую відчути, що таке шведська фіка [традиційна перерва на каву]. А ще покататися на поромі через Стокгольмський архіпелаг, який нараховує близько 30 тис. островів із невеликими селами і гарною природою.

Взимку можна кататися на ковзанах між островами, звісно, якщо вам пощастить із льодом.

— Що вам найбільше подобається в Україні та що дратує?

— Найбільше мені, мабуть, подобається зустрічати активних людей, які змінюють на краще свої міста, — до того ж їх багато як у Києві, так і за його межами. Так, в Івано-Франківську старий завод Промприлад переобладнали в Центр громадянського суспільства, культури і соціально відповідального бізнесу. У Херсоні я відвідав схожий проект, Urban сад.

Що стосується другої половини питання, я не бачу сенсу в тому, щоб дратуватися. Безумовно, в Україні, як і в будь-якій країні, є виклики. І ми тут зокрема для того, щоб разом із нашими партнерами з уряду і громадянського суспільства працювати над ними.

— Розкажіть найкращу різдвяну історію зі свого життя.

— На Різдво моя бабуся за лінією матері вчила мене готувати традиційні різдвяні страви. Зокрема ковбаски за рецептом з її рідного регіону, маринованого оселедеця і печиво. Цю традицію ми передавали з покоління у покоління. Минулої зими бабусі не стало, і тепер моя відповідальність — продовжити традицію. Цьогоріч я постараюся приготувати ці страви до різдвяного столу.

Може, ви помітили, що біля входу до резиденції стоять два козлики з соломи. Річ у тому, що до Санта-Клауса подарунки на Різдво шведам приносив різдвяний козел. А в нашій родині досі вранці 24 грудня козлик з'являється на порозі з маленьким подарунком для кожної дитини, а ввечері приходить Санта-Клаус і дарує інші подарунки.

CV

Народився 26 травня 1973 року в Стокгольмі. Здобув освіту журналіста в Стокгольмському університеті. Говорить шведською, англійською, російською та французькою мовами. Працював у різних дипломатичних відомствах у Швеції, Бельгії та Росії. З 2013 до 2016 року обіймав посаду посла з питань Східного партнерства у Міністерстві закордонних справ Швеції. У вересні 2016 прибув до Києва як посол Швеції в Україні. Одружений, виховує трьох дітей.

— Головне досягнення вашої країни за останні п'ять-десять років.

— Може, ви здивуєтеся, але я назву не внутрішнє французьке досягнення, а те, що вважаю важливим у масштабах світу. Це Паризький договір, підписаний у 2015 році в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Ми рідко замислюємося про те, яку планету залишимо нашим дітям і онукам, але запобігти незворотним кліматичним змінам — це завдання вже нинішнього покоління людей. Паризький договір — важливий знак повороту до скорочення викидів діоксиду вуглецю в атмосферу. Робота щодо запобігання кліматичній кризі — одна з амбітних цілей Франції.

— Найважливіша подія в історії вашої країни.

— Хотіла б все ж сказати не про французьку, а про франко-українську подію, про нашу спільну історію, яка пишеться в наші дні. Протягом року тривала інтенсивна спільна робота над проектом поставки до України вертольотів компанії Airbus, у рамках міжурядової угоди між нашими країнами. Буквально на днях перші два вертольоти прибули до аеропорту Бориспіль. Безпрецедентний за масштабами проект і відмінний символ року, що минає, з доробком на майбутнє.

— Що ви порадите друзям-українцям подивитися у вашій країні насамперед?

— Якщо це буде Париж, то я б порадила своїм друзям провести кілька днів, гуляючи його нетуристичними кварталами. Я розумію, що Ейфелева вежа або Лувр — набагато привабливіші цілі, але спостерігаючи за повсякденним життям французів, повірте, ви дізнаєтеся набагато більше про Францію і про дух наших людей.

— Що вам найбільше подобається в Україні та що дратує?

— Мені дуже подобається в українцях та юність і енергія, яка у вас є. Не тільки у великих містах, але навіть у маленьких населених пунктах у всій країні. Люди готові створювати, працювати, творити. Дуже шкода, якщо деяка частина цих молодих людей залишить країну, а тривожні знаки цього є. З того, що дратує, мабуть, тільки ваші дороги, але вони дратують і знайомих мені українців.

— Розкажіть найкращу різдвяну історію зі свого життя.

— Одного разу я зустрічала Новий рік на острові Мартініка в Карибському морі. Це було дуже екзотично, бо на острові увесь рік літо, більшість часу люди проводять на пляжі, але навіть там намагаються наряджати ялинку і робити новорічні прикраси. Дуже дивне відчуття.

CV

Ізабель Дюмон — із вересня 2015 року дев'ятий посол Франції в Україні. Народилася 9 листопада 1975 року. Магістр славістики, також має диплом Інституту політичних досліджень Вищої нормальної школи Фонтене-Сен-Клу. До початку каденції в Україні працювала заступником директора Управління Росії та Східної Європи у МЗС Франції й другим радником посольства Франції в Анкарі. Розмовляє чотирма мовами: англійською, російською, турецькою та іспанською.