Фонд уповноважений заявити

Йоста Люнгман, глава МВФ в Україні, пояснює доцільність підвищення цін на газ, а потім розмірковує про життєздатність української економіки та її можливості наздогнати європейських сусідів

Іван Верстюк

Й оста Люнгман, глава представництва Міжнародного валютного фонду (МВФ) в Україні, зустрічає журналіста НВ рівно у призначений час у своєму київському офісі, розташованому в престижному бізнес-центрі Леонардо.

Високий і худорлявий швед Люнгман, любитель бігу на довгі дистанції, працює у фонді більше десяти років. До свого призначення в Україну в червні 2017-го він представляв МВФ у Молдові, Чорногорії, Ірландії та Угорщині. Ще раніше Люнгман, фахівець із фіскальної політики, працював у міністерстві фінансів Швеції.

Тепер саме від його позиції багато в чому залежить, коли і на яких умовах Україна отримає наступний транш від фонду. А без цих грошей, за твердженням фахівців, країні буде складно покрити бюджетний дефіцит і поповнити золотовалютні резерви Нацбанку, та й взагалі звести кінці з кінцями. До того ж для приватних інвестиційних фондів уміння уряду знайти спільну мову з МВФ — це сигнал про те, що владі можна довіряти.

Люнгман зарекомендував себе як принциповий переговірник з українською владою. Втім, в інтерв'ю НВ він намагається виглядати як людина, що здатна домовлятися, часто усміхається і наголошує, що розуміє: на проведення реформ Україні потрібен час.

— Український уряд зробив кілька заяв про те, що наступний транш МВФ очікується у квітні або травні. Це реалістично?

— Останнім часом було багато дискусій про те, що необхідно зробити, аби вкотре переглянути програму кредитування — це повинен бути вже четвертий перегляд. Досі деякі параметри не виконані — прийняття закону про незалежний антикорупційний суд, реформа енергетичного сектора і забезпечення фіскальної політики, яка була б спрямована на досягнення цілей програми. Якщо українська влада зможе досягти швидкого прогресу у вирішенні цих питань, то четвертий перегляд програми закінчиться до травня.

— У вас є відчуття, що кожна зустріч з українським урядом прискорює процес реформ?

— Ми бачимо бажання української влади рухатися вперед і завершити черговий перегляд програми, але це складний процес.

— Як ви вважаєте, Україна впорається з великими виплатами державного боргу в 2019-2020 роках без підтримки МВФ?

— Треба визнати, що в українській економіці відбулося багато позитивних змін починаючи з 2014 року. Але багато викликів залишилися, й один із них — великий зовнішній борг. Завдяки правильній макроекономічній політиці та продовженні структурних реформ проблем з обслуговуванням боргу бути не повинно. Ефективна політика та реформи підсилять економіку, прискорять зростання і залучать фінансування — як від офіційних інститутів, так і від ринку.

— Як ви оцінюєте швидкість реформ у країні? Адже наступного року на нас чекають президентські вибори, а з ними, мабуть, реформи припиняться, підвищаться соціальні витрати.

— За останні чотири роки Україна провела багато реформ, і суттєва їхня частина пройшла в складні 2014-2015 роки, коли економіка скорочувалася, фінансовий ринок лихоманило від нестабільності, а гривня різко девальвувала. Це призвело до прискорення інфляції. Крім того, на сході країни — військовий конфлікт. Незважаючи на такі складні обставини, Україна зуміла досягти істотного прогресу в багатьох реформах.

Зараз ситуація інша — стало краще. Економіка стабілізувалася, ще й глобальна економіка добре росте. Європа показує непогане зростання, і це створює умови, щоб продовжити роботу, розпочату в 2014-2015 роках. Зараз важливо сфокусуватися на якісній макроекономічній політиці, структурних реформах і економічному зростанні, яке дало б можливість підвищити зарплати і життєві стандарти. Це дозволило б Україні наздогнати інші країни Центральної та Східної Європи. Що стосується парламентських і президентських виборів, то до них більше року, тому для реформ достатньо часу.

Зростання економіки на 3-3,5% недостатнє для того, щоб в українців реально покращилась якість життя

— Давайте поговоримо про реформи детальніше. Чому МВФ виключив вимогу запустити ринок сільськогосподарської землі з обов'язкового списку реформ для подальшої співпраці?

— Почну з того, що земельна реформа — один з основних елементів програми реформ, які підтримуються фондом. У середині минулого року ми погодилися з тим, що для підготовки земельної реформи потрібно більше часу, адже вона повинна бути успішною. Час запровадити ринок землі вже настав, і ми чекаємо подачі законопроекту про масштабну земельну реформу до Верховної ради.

— Що ви думаєте про законопроект президента Петра Порошенка про антикорупційний суд?

— Для України важливо створити незалежний антикорупційний суд із кваліфікованими суддями з бездоганною репутацією. До того ж створити без зайвих затримок. Законопроект, поданий до парламенту, необхідно доопрацювати в кількох базових моментах. Перший момент — це посилення незалежності суду і забезпечення прозорого процесу обрання. У процесі повинні брати участь незалежні експерти. Другий момент — це запуск суду в максимально стислі терміни. Третій — узгодження юрисдикції суду з юрисдикцією Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.

— У вас є якісь конкретні рекомендації щодо термінів, у які антикорупційний суд має запрацювати?

— Ми з повагою приймаємо до уваги те, що для законодавчого процесу із запуску суду і для обрання суддів необхідний час. Звісно, хотілося б запустити суд якомога швидше, щоб почалися слухання справ топ-чиновників, яких звинувачують у корупції.

— Наступне питання — про газ. Чому фонд вважає за необхідне підняти ціну на газ для населення до рівня ціни для промисловості? Міністр енергетики Ігор Насалик нещодавно заявив, що газу внутрішнього видобутку досить, щоб забезпечити ним населення, до того ж, що собівартість цього газу нижча, ніж ціна імпортного.

— Досвід України, а також інших країн свідчить про те, що контроль над цінами і диференціація енергетичних тарифів мають негативні наслідки, оскільки ведуть до неефективного розподілу ресурсів. Також зникають стимули для енергоефективності. Крім того, різні ціни на газ, які одночасно діють на ринку, стають причиною корупції. Наприклад, можна купити газ за нижчою ціною для домогосподарств, а потім продати його за вищою ціною для промисловості, водночас привласнивши різницю.

Стосовно бідних, економічно вразливих домогосподарств, продаж газу за ціною нижчою ринкової також неефективний. В результаті виходить, що багаті люди з великими будинками, що споживають багато газу, стають домінуючими бенефіціарами схеми з більш дешевим газом для населення. Відправною точкою повинна бути реалізація газу за ринковою ціною з тим, щоб використовувати додаткову виручку, отриману від продажу багатим домогосподарствам, для зміцнення системи комунальних субсидій. Крім того, важливо впевнитися і контролювати, аби отримувачами субсидій були дійсно незабезпечені домогосподарства, що найбільше їх потребують.

— Для МВФ питання ціни газу в пріоритеті?

— Так, у пріоритеті. Ціна на газ для домогосподарств повинна бути такою ж, яку платять імпортери.

— МВФ прогнозує економічне зростання для України в нинішньому році на рівні 3,2%. За рахунок чого воно прискориться порівнюючи з минулим роком?

— Торік ми спочатку очікували зростання ВВП на 3%. Однак потім переглянули прогноз і знизили його до близько 2% у зв'язку з блокадою торгівлі з неконтрольованими територіями Донбасу. Відтоді українська торгівля переорієнтувалася, так що можемо говорити про більш високе зростання у 2018-у, передумови якого закладені зокрема і в низькій базі 2017 року.

Однак навіть зростання на 3-3,5% недостатнє для того, аби в українців реально покращилась якість життя, а країна наздогнала своїх західних сусідів. Україна в 2014-2015 роках втратила майже 20% ВВП, і це потрібно відновити. Економіки деяких країн Центральної і Східної Європи ростуть на 3-4%, тому Україні варто сильно прискоритися, щоб їх наздогнати.

Гарна новина полягає в тому, що за кілька років Україна може досягти швидших темпів зростання. Для цього потрібна продумана і зважена макроекономічна політика, спрямована на стабільність, а також продовження реформ, які прибрали б з економіки дисбаланси і викривлення, поліпшили бізнес-середовище і залучили інвестиції. Якщо ж прискориться економічне зростання, то виростуть і зарплати, якість життя українців, знизиться безробіття.

-— Які ризики можуть перешкодити українській економіці зрости на 3,2% цьогоріч?

— Помилки в проведенні макроекономічної політики і відсутність реформ, які б зробили економіку орієнтованішою на ринок.

— Як уповільнити інфляцію, рівень якої перевершив усі очікування Національного банку?

— Давайте озирнемося назад і згадаємо, що в Україні змінився монетарний режим. Якщо раніше НБУ таргетував валютний курс, то зараз — інфляцію. Це призвело до зміни курсу гривні, який був до цього переоцінений. Як результат, піднялася велика хвиля інфляції. Але відтоді курс гривні стабілізувався, а інфляція заспокоїлася завдяки виваженій політиці НБУ. Підтримка стабільності цін важлива для макроекономіки країни та зростання ВВП. Проте зараз ми бачимо: інфляція значно вища таргету НБУ на 6% цьогоріч. Тому центробанк повинен використовувати всі наявні інструменти, щоб знизити інфляцію. Його останні рішення з підняття облікової ставки були правильними.

— Міністр економіки Степан Кубів недавно заявив, що незалежність Нацбанку не повинна бути цінністю в собі і буде більше користі, якщо НБУ погоджуватиме свої монетарні рішення з урядом. Ви згодні з таким підходом?

— Незалежність центробанку повинна бути збережена. Але я додам, що координування монетарної та фіскальної політики теж важливе. В цьому питанні — питанні координації політики — міністр має рацію. Але знову ж таки: незалежність НБУ повинна бути поза всяких питань.

— Порошенко заявляв, що хоче підвищити мінімальну зарплату в цьому році до 4.100 грн. Вам подобається така ідея?

— За рівнем зарплат треба пильно стежити. Якщо уряд підвищує мінімалку, то це зазвичай означає, що залишається менше простору для інших витрат, таких як інвестиції в інфраструктуру. Дуже важливо, щоб зростання зарплат відповідало зростанню продуктивності. Адже якщо зарплати зростатимуть занадто швидко, це викличе інфляцію, підірве конкурентоспроможність української економіки і знизить економічне зростання. Ми в МВФ теж дуже хочемо, щоб зарплати в Україні росли, і росли постійно. Але шлях до цього — зростання економіки.

— Якщо уряд все ж таки зважиться підняти мінімалку, чи реально буде тоді виконати вимоги МВФ щодо дефіциту держбюджету, який в 2018 році не повинен перевищувати 2,5% ВВП?

— Дійсно, в програмі МВФ є пункт щодо дефіциту держбюджету. Його треба виконувати, адже без виваженої фіскальної політики не буде і макроекономічної стабільності. Озвучу вже наведений мною раніше аргумент: зростання зарплат має відбуватися пропорційно зростанню продуктивності. Якщо ж зарплати зростатимуть, а продуктивність ні, то це ніяк не сприятиме створенню стабільного економічного середовища в Україні.