Економіка переломного моменту

До 2019 року — вирішального для країни — Україна підійшла з цілим багажем проблем і частковим розумінням, як їх розв'язати. Що нам потрібно для ривка вперед?

Перед будь-якою владою, незалежно від того, хто посяде крісло президента в 2019 році, і яким буде новий парламент, окрім нагальних проблем — подолання кризи і війни з Росією, залишиться головне питання — як зробити Україну успішною і довести до кінця розпочаті реформи.

НВ запустив цикл лекцій Україна 2020. Що чекає країну? Відомі економісти, успішні бізнесмени, впливові історики і мислителі під час дискусій шукають відповіді на найактуальніші та найболючіші питання про завтрашній день. До 15 листопада в Києві відбудеться ще дві зустрічі.

18 жовтня пройшла друга дискусія під назвою Економіка 2020. Екс-віце-прем'єр України Віктор Пинзеник, головний виконавчий директор НАК Нафтогаз Андрій Коболєв, в. о. міністра фінансів України Оксана Маркарова і керівний власник компанії Каміон-Оіл Ольга Гуцал назвали головні проблеми країни і способи їх розв'язання за кілька наступних років.

"Якщо прибрати емоції, ми — класичний фейл-кейс. Не лідери і не середнячки. Тому питання, як нам виграти в глобальній конкуренції, щороку дедалі складніше", — підкреслив Андрій Коболєв. За його словами, країни-лідери продовжать розвиватися тими ж високими темпами, а значить, усе більше якісних кадрів підуть до лідерів, зробивши їх сильнішими. Таким чином, найважливішим стає фактор якості людського потенціалу, а українські шанси вийти в лідери падають у геометричній прогресії. Все це вимагає від України вжити радикальних кроків, вважає він.

Найефективніший рецепт, на думку Коболєва, — створити в Україні ринок, що характеризується постійною конкуренцією всіх гравців за головний ресурс — капітал.

Віктор Пинзеник перерахував ще чотири головні елементи успіху. По-перше, потрібно зупинитися і відповісти на питання, чого ми хочемо насправді. Поки що є відчуття, що в Україні збудували еклектичну суміш ринкової економіки та комунізму. "Коли зростає ціна нафти, ми хочемо, щоб дешевшав бензин, а газ взагалі був безкоштовним", — нагадав Пинзеник. Але в майбутньому так не має бути. І якщо Україна націлюється на ринкову вільну економіку, то потрібно будувати її, до того ж за єдиним проектом, чітким планом.

Крім того, необхідно, щоб усі системи злагоджено взаємодіяли між собою. "Улюблене заняття моїх колег — знижувати податки, збільшуючи витрати. А Мінфін потім розводить руками", — розповів екс-міністр. Ну, і останнє — для успіху знадобиться політична воля.

Оксана Маркарова підкреслила, що не вважає ситуацію в Україні унікальною. Якщо розширити географію і подивитися на інші країни — Туреччину, Аргентину, Венесуелу, — наші помилки не унікальні і кризи теж. Ба більше, навіть успішні держави переживають циклічні кризи. Тому, впевнена Маркарова, важливо вибудувати систему так, щоб країна була готовою до майбутніх криз і зробила висновки з попередніх.

Щоб 2020-й чи 2030-й не стали для України проблемними, державі потрібні стаєри — ті, хто готові довго і системно працювати, здійснювати зміни на тривалій дистанції. "Слід довести запущені реформи до кінця. А будь-яка реформа — це довгі роки впровадження та досягнення результату", — підкреслила Маркарова. В. о. міністра фінансів навела приклад Польщі, зокрема впровадження реформи децентралізації, на яку у країни пішло 10 років.

Натомість Ольга Гуцал впевнена, що настав час зробити ставку на українських підприємців, а не тільки на іноземних інвесторів. "2014 рік багато чого змінив. Цьогоріч ми — громадянське суспільство, підприємці — побачили, що можемо жити в іншій країні, що правила можуть бути іншими", — розповіла Гуцал.

"Я не хочу, щоб прокурор був моїм співрозмовником із господарських питань. І не хочу, щоб олігархічна система налаштовувала життя у країні, яка мені подобається", — резюмувала бізнесвумен.

НВ публікує головні цитати виступу спікерів у рамках лекції Економіка 2020.

Андрій Коболєв

головний виконавчий директор НАК Нафтогаз

Якщо прибрати емоції, ми — класичний фейл-кейс, не лідери і не середнячки. Багата країна в центрі Європи з багатими природними ресурсами, що абсолютно не корелює з нашим рівнем життя. Завдання будь-якої майбутньої влади — зробити з країни успішний кейс

Щороку нам дедалі складніше буде брати участь у глобальній конкуренції. Країни-лідери продовжать розвиватися тими ж високими темпами, а значить, усе більше якісних кадрів підуть до них, зробивши їх сильнішими. Так, фактор якості людського потенціалу стає найважливішим, а наші шанси вийти в лідери падають у геометричній прогресії

Єдиний варіант для нас зробити ривок уперед — це створити ефективний ринок капіталу з усіма його атрибутами, зокрема верховенством права і незалежними професійними інститутами. І немає сенсу винаходити український велосипед, всі ці речі можна імпортувати

Більшість інвесторів зі значно більшим апетитом прийшли б в Україну, знаючи, що вони не залишаться тут у ситуації Wild West з українськими судами

Ми часто говоримо про боротьбу з корупцією, про прозорість. Усе це правильно, але як до цього прийти? Мій висновок із досвіду роботи в Нафтогазі — накопичити критичну масу. Неможливо боротися із корупцією в одному ізольованому місці, потрібно домагатися критичної маси в усій системі

У нас немає часу чекати. Якщо в 2020 році кардинально не змінити наше ставлення до фундаментальних проблем і не почати їх розв'язувати, то всі косметичні зміни не дозволять нам, по-перше, стати успішною країною, по-друге, — виграти війну з Росією

Оксана Маркарова

в. о. міністра фінансів України

Ми не унікальні в тих помилках, які робимо, і в досягненнях не унікальні, і навіть у кризах. Якщо подивитися на певні світові країни — Аргентину, Туреччину, Венесуелу — то можна побачити, що існує чимало неправильних рішень

Навіть якщо у нас буде розвинений ринок капіталу і ми всі будемо робити правильно, нас так чи інакше чекають кризи. Питання не в тому, як зробити так, щоб не траплялися кризи, а в тому, як бути до них готовими, як робити висновки і виходити сильнішими після криз

Світ перейшов до фастфуд-політики і фастфуд-економіки. Фейсбук і Твіттер іноді набагато більше впливають на ринки, ніж будь-які інші процеси. Але в тих країнах, де ці фастфуд-процедури лягли на сильні інституції, все працює правильно, згладжуючи різні моменти. В Україні ж останні років 300 немає своїх інституцій. Час це визнати

Щоб 2020-й чи 2030-й не стали для України проблемними, нам потрібні стаєри — ті, хто готові довго і системно працювати, здійснювати зміни на тривалій дистанції

Нам слід довести до кінця хоча б половину, третину чи 10% тих реформ, які вже схвалені в програмі 2020 або в коаліційній угоді. Реформа — це ж не просто концепція, це навіть не законопроект і не впровадження закону. Реформа — це довгі роки після того, як зміни сплановано і втілено в життя

Є рішення, які потрібно приймати швидко. Але чекати результату вже завтра — [означає] створювати насамперед для самих себе нереалістичні очікування

Наш пріоритет зараз — збільшити горизонт планування з усіх питань. Один із кроків — перехід на середньотермінове бюджетне планування як невід'ємний елемент управління державними фінансами. Другий — трирічна стратегія управління боргом

Віктор Пинзеник

народний депутат, екс-віце-прем'єр України, колишній міністр фінансів

У вас немає відчуття, що ми живемо від кризи до кризи, що прориви і зрушення, які відбувалися в Україні, траплялися внаслідок криз?

Ми збудували еклектичну суміш ринкової економіки та комунізму. У всьому світі газ — це товар, а в Україні він має бути безкоштовним. Поки росте ціна нафти, ми хочемо, щоб бензин у нас дешевшав. Коли всі компанії працюють за комерційними правилам, ми хочемо, щоб як мінімум дві з них стали благодійними — Нафтогаз і Укрзалізниця

Нам варто зупинитися і відповісти на питання: "А чого ми хочемо?" Комунізму вже не збудуємо. А якщо потрібна ринкова економіка, то слід будувати ринкову економіку, а не мішати еклектичну суміш

В Україні так і не сформувалася політична еліта. Її немає. Еліта — це не ті, хто обіймає посади, а ті, хто не боїться взяти на себе відповідальність за долю країни. Щоб досягти успіху, потрібно хотіти щось змінювати, має бути воля

Бракує чесної розмови з суспільством. Зараз у нас говорять мовою шлунка — про гречку та ковбасу. Але у людей є голова

Немає солодких рішень. Якби економіка піднялася від того, що я одягну плакат Піднімись, українська економіко, я б так і ходив. Але ми всі розуміємо, що це не допоможе. Допоможуть лише правильні рішення. Ось що потрібно країні

Ольга Гуцал

керівний власник компанії Каміон-Оіл і Autobooking.com

2014 рік багато чого змінив. Цьогоріч ми — громадянське суспільство, підприємці — побачили, що можемо жити в іншій країні. І якщо до цього бізнесу здебільшого було все одно, за якої влади працювати, головне не перетинатися із державою, то в 2014-му ми усвідомили, що правила можуть бути іншими, і назад ми вже не хочемо

Із 2014-го я працюю білосніжно. І якщо в Німеччині це почесно, то працювати вбілу в Україні — ідіотизм. В олігархічній державі це дурість. У такому разі я неконкурентоспроможна, і пишатися результатами своєї праці в такій системі смішно

Що буде в 2020 році? Ми всі поїдемо. Спочатку ті, хто заробляє руками і мислить короткою перспективою у вигляді зарплати. А потім — підприємці

Я не хочу, щоб прокурор був моїм співрозмовником із господарських питань. І не хочу, щоб олігархічна система налаштовувала життя у країні, яка мені подобається. У мене немає такої райдужної історії про те, що потрібно просто почекати. Не так просто чекати

Має настати момент, коли в колі поважних людей говоритимуть не про іноземного інвестора, а про нашого рідного рядового підприємця. І щойно ми станемо предметом захисту, у нас з'явиться надія. Якщо ні, то надії не буде