Думаєте, гей-паради потрібні?

НВ розпитав співвітчизників, як вони ставляться до маршів на підтримку прав ЛГБТ-спільноти в Україні

Вважаю, потрібні, як і будь-які інші марші інакшості. Марші тих, із ким суспільству жити "дискомфортно".

Вчора в Парижі потрапила на великий фестиваль "людей із синдромом". Особливі діти і дорослі — з вродженими чи набутими особливостями, люди на візках, із батьками. Це просто спосіб говорити "ми — є" і лакмус на толерантність суспільства.

Ірена Карпа,
перший секретар із питань культури
посольства України у Франції, письменниця, лідер гурту Qarpa

Я до цього ставлюся насторожено. Це ж інтимні речі, які вже, слава Богу, не переслідуються ні в психіатрії, ні правоохоронними органами.

І потім — я дивлюся, кому це вигідно. З одного боку, це специфічні громадяни України, які хочуть, щоб всі знали: вони не такі. А з іншого — наші праві радикали, яким потрібно одне: чим більше ворогів, тим більше у них грошей.

Семен Глузман,
президент Асоціації психіатрів України, правозахисник і дисидент

Я не знаю фактів порушення прав ЛГБТ-спільноти в Україні. До того ж у мене багато знайомих геїв. Про них — тільки хороше. Це люди, які реалізували себе у своїх професіях, вони успішні та креативні, їхні таланти гідні поваги. Тому мене зовсім не хвилює їхня сексуальна орієнтація. А вони, до речі, не ходять на прайди, вважаючи це справою лузерів.

Звідси висновок: противники прайдів в Україні перебувають на одному рівні з їх прихильниками. Тобто протестувати так само важливо, як і брати участь. Ходіння із прапорами раз на рік проблем ЛГБТ-спільноти не вирішить.

Андрій Кокотюха,
письменник, кіносценарист

Звісно, потрібні. По-перше, тому що йдеться про захист прав різних категорій громадян, зокрема й представників різних сексуальних орієнтацій. А по-друге, на мою думку, реалізація прав представників ЛГБТ — важливий крок для держбезпеки України. Поясню чому.

Україна зараз перебуває в стані війни, а спецслужби, зрозуміло якої країни, намагаються всіляко впливати на політику в Україні і добувати секретну інформацію. Одним із основних методів вербування і створення своїх агентів впливу є гей-компромат. Найпростіше будь-якій спецслужбі зловити політика, військового, співробітника спецслужб саме на компроматі, який пов'язаний із сексом. І водночас дуже важко завербувати політика у західній країні, де права ЛГБТ уже визнані, а суспільство толерантно ставиться до людей іншої сексуальної орієнтації.

Айдер Муждабаев,
заступник гендиректора телеканалу ATR

Я — за будь-які мирні марші. Вони показують різноманітність життя і вчать людей толерантності та прийняття.

Але думаю, що одні марші ситуації не змінять. Було б чудово, якби міжнародні компанії, головні офіси яких підтримують рівні права для всіх, активно підтримували ЛГБТ-спільноту в Україні: брали участь у маршах, і керівництво підтримувало своїх співробітників голосно.

І, звісно, говорити про рівні права треба не раз на рік під час маршу, а весь рік.

Ольга Кудіненко,
засновниця благодійного фонду
Таблеточки, член опікунської ради Охматдиту

ЛГБТ-спільноти аж ніяк не дискримінуються законами України. Є нюанси з питань сімейного права, спадок і спільне майно, але ці питання легко закриваються юристом за два тижні.

Я розцінюю ЛГБТ-прайд як декларацію і демонстрацію своїх сексуальних уподобань. І вважаю, що питання орієнтації, як і релігії, не повинні виходити за межі будинку, в якому живе людина.

Ті, хто виходив на прайд знали, що будуть зіткнення, провокації та скандал, але все одно вийшли. ЛГБТ повинні враховувати, що українське суспільство досить традиційне і консервативне. З цим не можна не рахуватися.

Андрій Пігулевський,
засновник і власник ферми Устриці Скіфії

Безумовно, потрібні. Але є кілька нюансів, які дещо нівелюють те, що відбувається. По-перше, серед організаторів цього заходу є персонажі сумнівної якості. А по-друге, потрібно розуміти, що це київська вулиця, а не вулиця Лондона або Нью-Йорка. Тому що у нас вулиця сприймається, як місце демонстрації свого домінування. Вони не просто заявляють про те, що вони є, а роблять це з якимось викликом. Це претензія на винятковість, і суспільством розцінюється, як зазіхання на його світоглядні або інші права.

Мені здається, що остання акція була абсолютно програшна. І найімовірніше вона мала б проходити не в форматі ходи з перекриттям центральних вулиць і станцій метро. А в форматі фестивалю, який впродовж дня відбувався би на якійсь території в центрі міста. Це має бути не викликом, а просвітницькою акцією. Просвітництво через шоу. Речі, які повинні ламати шаблони, а не працювати на їх зміцнення серед великої частини нашого суспільства.

Володимир Тихий,
кінорежисер

Марші ЛГБТ-прихильників останні два роки перетворилися з умовно правозахисних на відверто пропагандистські еротичні шоу. Головне їхнє завдання — насильство проти суспільної моралі й унормування порочного способу життя у свідомості громадян.

Окрім того, назва Марш рівності звучить зовсім безглуздо і цинічно. Яка може бути рівність, коли перекривається кілька станцій метро заради лише однієї невеликої групи людей? Коли закривається увесь центр Києва майже на добу, наче у нас комендантська година.

Ну, і наостанок нагадаю: гей-парад у Києві цьогоріч відбувся на крові невинних людей, які мирно стояли в районі вулиці Володимирської, але їх жорстоко побили силовики та виволокли, наче другосортних громадян.

Руслан Кухарчук,
лідер національного руху Всі разом — за сім'ю!

Вважаю, що виховання толерантності в суспільстві — питання вкрай важливе. І я вдячний тим, хто щороку відважно виходить на цей марш, радий, що цих людей більше. Я б хотів, щоб одного разу це вийшов не марш, а свято, з вечірками, танцями і карнавалом. Як це відбувається у всьому цивілізованому, толерантному світі.

Влад Фісун,
креативний директор Atlas Weekend,
ведучий Радіо Аристократи, діджей