Друзі по крові

"Більше, ніж месенджер": Спецпроект НВ і глобальної інтернет-платформи VEON про сучасні технології, що розширюють можливості спілкування, і про людей, здатних використовувати ці можливості, щоб реалізовувати мрії, генерувати ідеї, об'єднувати, надихати, допомагати і робити світ кращим.

Ці люди – серед нас. Приблизно – кожен сотий. Час від часу вони здають 450 мл крові в одному зі спеціалізованих центрів. В результаті держава заготовлює 9,5 мл цього важливого матеріалу на жителя в рік. Але цього не достатньо. Згідно з нормами ВООЗ, необхідний обсяг становить від 12 до 15 мл.

Тобто кров потрібна завжди.

Дізнавшись про цю системну проблему влітку 2015-го, менеждер проектів Олена Балбек вирішила щось міняти. Наприклад – розвіювати страхи потенційних донорів і супроводжувати їх на процедуру. Через абсолютні протипоказання здавати кров самостійно вона не могла. Зате добре знала про нюанси процесу.

«По-перше, мій чоловік здавав кров, коли була потреба. Бачив повідомлення в Facebook і реагував, – розповідає НВ Балбек. – По-друге, одного разу в моїй родині дитина захворіла на рак крові, і тоді я взяла на себе ініціативу шукати донорів в тій же соцмережі». Завдяки цьому досвіду Лена розібралася в питанні і могла спростити донацію для будь-якого новачка.

У липні 2015го вона написала пост на своїй сторінці: «Давайте так: ви вибираєте день для здачі крові. І я йду з вами за компанію. Навіть можу чергу зайняти. З чаєм, цукерками і бутербродами».

З цього все і почалося.

Лена Балбек

Засновниця ініціативи «Середи в Охматдиті»
і бренду одягу для собак Woofit,
адміністратор національного етапу конкурсу
імені Філіпа Джессапа для студентів-юристів

«Середи в Охматдиті» – перший системний волонтерський проект в житті Балбек. У неї за спиною диплом з фінансів та банківської справи, отриманий швидше заради спокою батьків, і робота менеджером різних проектів.

Кілька років тому почалася історія її співпраці з міжнародним конкурсом імені Філіпа Джессапа. Це міжнародні змагання студентів, що спеціалізуються на міжнародному праві. На різних етапах в ньому беруть участь команди з 500 вузів 80 країн світу. Змагання проходять у формі судових дебатів за правилами Міжнародного суду ООН. В основі кейса (проблеми спору) завжди лежать реальні приклади зі світової практики.

«Проект об'єднує найбільш допитливі і круті уми нового покоління української юриспруденції. До нас приїжджають міжнародні судді, що свідчить про високий рівень», – розповідає Олена.

Завдяки активній роботі онлайн і поїздкам організаторів в різні міста країни з кожним роком до конкурсу підключається все більше учасників. Для них команда проекту робить літні школи, влаштовує лекції, записи яких викладають потім на своїх сторінках в соціальних мережах, і знаходить спонсорів.

Два роки тому один за іншим у житті Олени з'явилися два особливих дітища. Спочатку завдяки посту вона привела в Охматдит свого першого донора. А через місяць придумала стартап з пошиття якісного та зручного одягу для собак Woofit.

Тоді разом з подругою, тезкою Оленою Безуголовою, вона вирушила до притулку для собак, щоб зробити для декількох вихованців красиві фотографії. Балбек згадує, що в той час подібні знімки бездомних тварин були для українців в новинку і ефективно залучали потенційних господарів.

Л истопадового ранку в Центрі служби крові Охматдиту не проштовхнутися. На вході в тісний хол відвідувачів вітають Лена і її помічниці з ініціативи Катерина Даценко і Оля Ткачова.

Дівчата видають кожному невеликий стікер з номером в черзі, а новачкам допомагають розібратися з тим, як влаштована процедура.

Спочатку майбутнього донора реєструють і перевіряють, скільки часу пройшло з моменту попередньої донації, якщо така була. Потім просять чесно заповнити анкету із запитаннями про стан здоров'я. Все це – в невеликому кабінеті на першому поверсі.

Потім відвідувача відправляють поверхом вище. Там роблять експрес-аналіз крові. З результатами просять зайти до терапевта в кімнаті по сусідству. Тут – огляд і додаткові запитання.

Якщо ні на одному з цих етапів не знаходять протипоказань, то відправляють пити чай з печивом. І лише потім заводять в операційну для дачі донорської крові. Наостанок слід підійти до медсестри, яка виписує довідки і видає пайки. Це дві шоколадки, три пакетики соку, пачка печива і пляшка води. Якщо прийти раніше, то на все піде година-півтори. Сам забір крові – не більше 10 хвилин.

Втім, це тепер щотижня Лена приводить сюди близько 10-15 осіб. Найперші середи не були настільки успішними. Траплялося, приходив лише один донор, одного разу – і зовсім ніхто. Втім, поступово у друзів і підписників сторінки виробилася звичка. Уже через місяць-півтора всі, хто бажав приєднатися, без нагадувань писали їй в месенджер, мовляв, ну що, середа в силі?

Чим далі, тим підхід до організації донорських акцій ставав грунтовнішим. Регулярно стикаючись зі схожими запитаннями щодо здачі крові, Лена ініціювала створення серії постерів для соцмереж. Кожен з них повинен був розвіювати якийсь міф, надихати і зацікавлювати темою.

Крім Катерини Даценко супроводжувати донорів Олені допомагають Ксенія Савченко, Тетяна Капустинська і Оля Ткачова. До слова, Ксенія була найпершим донором «Серед» влітку 2015-го. Кондитер Єлизавета Глотова зголосилася пекти те саме печиво до чаю. І навіть адаптувала рецепт, щоб зробити його максимально корисним.

Для кожної нової середи Лена створює чат і додає туди тих, хто запланував свій похід в Охматдит на цю дату. Туди кидає детальну інформацію про протипоказання, детальну інструкцію про майбутню процедуру і карту з адресою Центру. Туди ж викладають фотографії донорів під час здачі крові. Після акції – подяки та поради про подальші дії. Наприклад, через два-три дні в Центрі можна буде дізнатися детальні результати аналізів. А ще пише про те, що донорів з радістю будуть чекати через три місяці. Саме такий оптимальний термін для відновлення крові.

«Середи» тривали вже близько року, коли у Олени і її напарниць сформувалося повне розуміння потреб Охматдиту. Необхідні регулярні донори. А значить, важливо не просто залучити якомога більшу кількість людей, але зробити так, щоб ті поверталися.

«Значить, необхідний елемент гри – їм потрібно було щось збирати», – вирішила Олена. Тоді ж з нею зв'язалася дизайнер Даша Урвачова. Їй якраз подумалося, що проекту Олени потрібно придумати значок. Та погодилася, але уточнила – потрібна ціла серія. Так з'явилися відразу дев'ять типів значків. Кожен зображує певну клітину крові. Заразом донор дізнається, чим зайнята в організмі та чи інша клітина.

Задум спрацював. Донори стали частіше писати про свої походи в Охматдит, адже тепер їм було, що сфотографувати, розповідає Олена. І ще значки почали активно колекціонувати.

«Хтось став ходити з сім'єю, бо хотів швидше зібрати всі дев'ять. Хтось просив відкласти до наступного візиту певний вид. А минулого тижня у нас з'явився перший донор, який зібрав усі дев'ять значків», – захоплено розповідає Олена. Ще близько десяти донорів близькі до того, що зібрати колекцію. Тому Олена сподівається, що незабаром Урвачова намалює продовження серії. На цей раз – п'ять злих вірусів.

У всіх цих вигадках у волонтерської команди на чолі з Оленою є одна головна мета – змінити ставлення до донорства в Україні.

За статистикою, 90% тих, хто здає кров в країні, роблять це лише один раз. Швидше за все, на термінове прохання родичів хворого. Деякі – для отримання грошової компенсації. Такі донори проходять обстеження нерегулярно, а значить і контроль за якістю їх крові не може бути абсолютним. Адже варто враховувати, що багато захворювань проявляються не відразу.

Відсоток людей, що здійснюють регулярні донації, не може бути високим. По-перше, існує довгий список абсолютних і тимчасових протипоказань. По-друге, для когось така процедура може бути занадто дискомфортною. При цьому, згідно зі статистикою, кожному третьому жителю планети протягом життя може знадобитися переливання. А всього лише одна доза зданої крові може допомогти трьом пацієнтам.

Тож через два роки успішного проведення «Серед» Олена ставить перед собою нові завдання. З одного боку, він готова масштабувати проект, адже кров приймають протягом усього тижня і не тільки в Охматдиті. Уже зараз Балбек співпрацює з іншою ініціативою – Zdai Blood. Її організатори діють за подібним принципом і проводять «Сердечні четверги».

А ще Олена мріє про цікаві освітні починання для дітей. Адже донорство, за її словами, це «домовленість, одне з правил співжиття в суспільстві». Тому особливо важливо розвивати розуміння цих правил у молодого покоління.

• Читайте також: Столичний Дикий театр сьогодні називають одним з найгучніших вітчизняних театральних проектів – а почалося все два роки тому з повідомлення