Друге дихання

Екс-прем'єр України Арсеній Яценюк розповідає, чим він займався після відставки, на що живе, як докотився до нульового рейтингу і, нарешті, з чим повертається у велику політику

Віталій Сич

Засмаглий, бадьорий, із модною хіпстерською борідкою Арсеній Яценюк з'являється у дверях Радіо НВ, оточений охороною та помічниками. Для лідера партії Народний фронт, який достроково покинув пост прем'єра у квітні 2016 року, це перше розгорнуте інтерв'ю за довгий період мовчання.

На те є причини. Фаворит парламентських виборів 2014-го і лідер найчисленнішої парламентської фракції Народний фронт сьогодні набирає менше 1% народної підтримки. У такій ситуації будь-який український політик знає: слово — срібло, а мовчання — золото.

Уряду Яценюка дістався найважчий відрізок в історії сучасної української незалежності. Він знаменувався економічною кризою після втечі Віктора Януковича з країни і зовнішньою агресією Росії, яка призвела до затяжної війни, окупації територій на сході України, а також анексії Криму.

Екс-прем'єр упевнений, його репутація та рейтинги Народного фронту — та ціна, яку він заплатив за старт реформування країни і порятунок її від дефолту. Саме ця теза — одна з основних у його поверненні в публічне життя і велику політику напередодні президентських виборів.

— Ви залишили крісло прем'єра два з половиною роки тому. Чим займалися увесь цей час? Спортзал, правильне харчування, медитації?

— Чим займався? Насамперед треба було відпочити від тих двох дуже складних років роботи. Це були нелюдські навантаження. По-друге, я почав їздити по всьому світу, продовжив свою міжнародну діяльність. Ще за часів колишньої президентської адміністрації у мене було два візити в Білий дім, до віце-президента США, потім — до канцлера Німеччини, потім — до президента Європейського союзу.

— З чим були пов'язані ці візити?

— У нас як прийнято? Щойно прем'єр-міністр поб'є горшки з президентом, піде у відставку або опиниться в опозиції до президента, то відразу ж біжить критикувати чинну владу на міжнародній арені.

— Ви цього не зробили?

— Я робив інше. Незважаючи на дуже складні стосунки з президентом Порошенко, мова не про нього і не про наші особисті й політичні розбіжності — мова про державу. Багато людей ці речі плутають. Ось наші нинішні колеги з інших фракцій, які сформували конституційну більшість у 2014 році. Перше, що вони зробили, — втекли з цієї коаліції, це був відхід від відповідальності. Вони також не розуміють однієї простої речі: не можна їхати за кордон і розповідати, як усе погано. Туди потрібно приїжджати і говорити: ось, що зроблено і що потрібно ще зробити, і яка допомога необхідна. Цим я і займався.

— Що зараз кажуть на Заході, як Україна для них виглядає зараз? Якийсь загальний меседж є, чи його складно зловити?

— У світі багато всього змінилося. Якщо три роки тому Україна була першою на порядку денному, то зараз нашим завданням і моїм зокрема було взагалі повернути Україну на радари світової політики. Що вони всі говорять? Історія успіху України — це також й історія успіху західного світу. Історія провалу України — це історія провалу демократії у Східній Європі. Нам потрібно робити більше, і це об'єктивна реальність.

— Зараз з'явилися ваші білборди Мова, кіно, пісня — це що? Пародія на кампанію президента Порошенка, який використовує схожі передвиборні меседжі, чи старт вашої власної передвиборної кампанії?

— Це результат того, що зроблено політичною партією Народний фронт, 81 депутатом, які не розбіглися після відставки прем'єра Яценюка, а тримаються як єдина команда всі чотири роки. Це підсумок роботи семи членів Кабінету міністрів від Народного фронту і це мій звіт про те, що зробив особисто я. Мова, кіно, пісня — це тільки частина меседжу. Перша важлива його частина — Зупинили дефолт у 2014 році.

— Так, є і такий білборд.

— Почнемо з нього. Я хочу, щоб люди почули правду, й у мене тут не тільки політична — але й особиста мета: я потрапив під жахливу дискредитаційну кампанію, до якої не був готовий.

— Ми до неї скоро повернемося. Скажіть, а Петро Порошенко зв'язувався із вами після появи цих білбордів? Я прочитав, що він висловлював вам своє невдоволення. Адже ви використовуєте схожі меседжі?

— Давайте розберемося, хто на чиєму електоральному полі грає. Парламентські вибори 2014 виграла політична партія Народний фронт, 22% українців проголосували саме за Народний фронт.

— Це правда.

— Я вдячний кожному, хто прийняв рішення проголосувати, вони дали нам мандат. Так, я розумів, що це уряд-камікадзе. Так, я знав, що буде погано, але не відчував, що буде так електорально погано, як сьогодні. Це ще один урок для мене.

— Люди з близького оточення президента стурбовані можливістю висунення на пост глави держави вас або нинішнього прем'єра — Володимира Гройсмана, тому що ви всі потенційно граєте на одному електоральному полі. Ви розумієте, що, можливо, тримаєте в руках ключі до перемоги одного з двох кандидатів на виборах — Порошенка або Тимошенко?

— Я не в тій ситуації, щоб виступати технічним кандидатом. Я не беру участі у виборах; я або виграю, або не беру участі у виборній кампанії.

— Тобто поки що ви не берете участі у виборній кампанії?

— Рішення про участь у президентських виборах буде прийнято з'їздом партії. З'їзд заплановано на січень, так як остання дата висунення кандидатів у президенти — 4 лютого 2019 року.

— У продовження розмови про президентство. Ви були міністром закордонних справ, міністром економіки, головою НБУ, спікером Ради, прем'єром. Якщо порівнювати з боксом, то у вас немає тільки пояса президента. Коли будете готові поборотися за цей пояс?

— Якби не було всіх перерахованих вами посад, у мене не було б досвіду, і в 2014 році ми, напевно, не вистояли б. Я не знав би, що робити, і хотів би знайти того, хто тоді б це знав. А щодо пояса президента, він обов'язково буде.

— Зараз чи пізніше?

— Час покаже.

— Володимир Гройсман зараз із вами чимало спілкується, ви начебто навіть дружите. Скажіть, Гройсман теоретично може стати єдиним кандидатом від Народного фронту?

— По-перше, зараз він — прем'єр-міністр України. Він самостійний політик і сам буде приймати рішення про своє політичне майбутнє.

— Але ви підтримуєте його політичний курс?

— Ми були в різних історичних періодах. У мене була порожня скарбниця, і мені треба було терміново гасити кредити, шукати газ, будувати армію. Володимир Борисович підняв мінімальну зарплату, соціальні стандарти, індексував пенсії. Він таким чином допомагає суспільству сприйняти позитивний ефект від реформ.

— І все ж Народний фронт симпатизує Гройсману. Не можна заперечувати, що він цілком може стати єдиним кандидатом від Народного фронту.

— Єдиним кандидатом куди?

— На пост президента.

— Я не чув про те, щоб прем'єр-міністр України Володимир Гройсман прийняв рішення балотуватися у президенти України, це перше. Друге — Володимир Гройсман не є учасником політичної партії Народний фронт.

— Можна ж оформити цю справу швидко.

— Якщо Народний фронт висуватиме кандидата в президенти, то винятково учасника своєї партії. Як правило, висувають лідера партії.

Є чутки, що у мене 24 вілли в Маямі, але це чутки

— Я навіть пам'ятаю, хто ця людина. Ви вже згадали про те, що в 2014 році Народний фронт набрав 22% голосів. Зараз рейтинг вашої партії та особисто ваш невисокий, близько 1%. Як так вийшло, що ви були у владі разом із Петром Порошенком, але зібрали на себе весь негатив, а він лише частину негативу?

— Ви так коректно сказали: рейтинг невисокий. Рейтингу немає, рейтинг фактично на рівні нуля. Я вам скажу чому. Я публічно заявляв із трибуни парламенту, що не обіцяю поліпшення ні сьогодні, ні завтра. Говорив, що наш уряд — камікадзе, сказав про те, що буду приймати непопулярні, але потрібні для країни рішення. Коли людина захворіла, можна дати знеболювальне, і біль ущухне, але без правильного діагнозу і лікування вона помре. Ми поставили діагноз і сказали: вибачте, будемо різати для того, щоб зберегти життя. І довелося різати.

— Ніби ж Петро Порошенко був директором цієї лікарні, головним хірургом.

— Він був директором лікарні, а хірургом був я. Зараз про Петра Олексійовича ми поговоримо окремо. Чого я не очікував? Мені було зрозуміло, як впоратися із дефолтом, де знайти гроші, як реструктуризувати борг, як подати і виграти суд проти російського Газпрому, як провести закон у парламенті, соціальні програми змінити, як провести децентралізацію, яку ми, до речі, проводили разом із Гройсманом, — це мені зрозуміло.

— А що було не очевидно?

— Я не був готовий до такої цинічної, брудної політичної боротьби всередині правлячої команди, це для мене серйозний урок. Коли тебе б'ють в обличчя — it's ОК, тим паче коли це роблять твої опоненти. Але коли в такій складній ситуації тобі встромили ніж у спину і ще провертають, питаючи: "Нормально, приємно?"...

— Я так розумію, що джерелом цієї кампанії з дискредитації були навіть не інші члени коаліції, а безпосередньо БПП і керівництво БПП?

— Інші члени коаліції підхопили це. Я пам'ятаю перше голосування за закон про держбюджет: коаліція лише сформувалася, бюджет повністю відповідає коаліційній угоді. Дві фракції коаліції відмовляються голосувати за бюджет. Я не був готовий до цього політичного цинізму, носив ще рожеві окуляри.

А потім побіжний депутат ВРУ Олександр Онищенко заявляє The Independent про те, що він витратив $30 млн на дискредитацію і зняття з посади Арсенія Яценюка.

— Від кого він отримав гроші?

— Сподіваюся, це встановить слідство: ми звернулися до НАБУ.

— Поговорімо про парламентські вибори. Може таке статися, що Народний фронт підтримає Юлію Тимошенко? Я чув, що деякі впливові члени Народного фронту — Арсен Аваков, Микола Мартиненко — симпатизують більше Юлії Володимирівні, ніж Петру Олексійовичу.

— Чуток багато. Є чутки, що у мене 24 вілли в Маямі, але це чутки. Це унікальна історія дискредитації.

— Що ви думаєте про Тимошенко? Адже ви з нею працювали.

— Я ніколи не скажу гострих речей щодо людей, з якими ми разом працювали. Це не коректно. Навіть не щодо них — насамперед щодо самого себе. Виникає питання: що ж ти їм в обличчя всього цього не говорив?

— А якщо говорити про політичні та економічні ідеї, які декларує ВО Батьківщина, — як ви до них ставитеся?

— У нас точно є істотні відмінності в соціальних, економічних і політичних поглядах із ВО Батьківщина сьогодні. Це природно, тому що їхня програма більш соціально-популістська, наша — суто ринкова.

— Пішовши з посади прем'єр-міністра більше двох років тому, на що ви живете?

— Подивіться, будь ласка, мою декларацію. У ній всі доходи від здачі майна в оренду, відсотки, дивіденди, роялті. За торік я заплатив 8 млн грн податків до державного бюджету.

Ще студентами юрфаку ми з однокурсником заснували юридичну фірму. І буквально за кілька років завоювали провідні позиції на ринку юридичних послуг у Чернівецькій області. Потім я переїхав до Києва — працювати в банку Аваль. Завершив я свою бізнес-кар'єру заступником голови правління банку Аваль.

— Так, і ви заробили свого часу стільки, що можна жити на роялті, на накопичення і досі?

— Дружина у мене зараз заробляє, працює в державній поліклініці. Вона психоаналітик, психолог.

— Нам усім до неї потрібно. Останнє запитання: ви були на такій кількості найвищих посад в Україні — ви зрозуміли зсередини, в чому головна проблема країни, і чому модернізація йде так повільно?

— За наявності політичної волі можна зробити дуже багато. Проблем в Україні маса. Воля, впевненість і бажання — це шлях до реальної перемоги, як би не було складно. І ніколи не здаватися, тому я не здамся.