Чужий серед своїх

Народний депутат Сергій Лещенко дає різку характеристику президентові України, поіменно називаючи людей, до яких він прислухається, і порівнює свою зарплату із заробітками дружини

Віталій Сич

Д епутат Верховної ради України Сергій Лещенко — один із головних "бунтарів" проти старих правил гри у вітчизняній політиці. У минулому відомий журналіст-розслідувач, останні чотири роки він вивчає корупційні схеми на іншій стороні барикад і вже як народний депутат називає гучні імена осіб, причетних до великих аферах з українськими державними підприємствами, митницею або оборонним сектором.

За це Лещенка, який потрапив до парламенту за списками Блоку Петра Порошенка, не зносить більша частина парламенту. А відтоді як став відкритим критиком дій і рішень президента країни Петра Порошенка — став нелюбим і власній фракції.

До того ж 38-річний Лещенко — депутат неформатний: поціновувач електронної музики, він нещодавно повернувся із найвідомішого альтернативного фестивалю у світі — Burning Man, що, очевидно, не вкладається у звичний образ українського народного обранця.

Втім, розмова НВ із Лещенком почалася не з його вражень від фестивалю в пустелі Блек-Рок у Неваді, а з актуальної політичної теми — протистояння структур, покликаних боротися із корупцією.

— Зараз йде війна між Антикорупційним бюро з одного боку і Генпрокуратурою, СБУ, антикорупційним прокурором та іншими з іншого боку. Можете пояснити, хто з них бореться із корупцією, а хто — "за корупцію"?

— Я можу пояснити, в чому причина війни. Моя версія проста: якщо Петро Порошенко програє вибори президента — а це може статися вже у квітні наступного року, — то з моменту втрати влади Петро Порошенко стає підслідним Антикорупційному бюро. Закон прописаний так, що НАБУ не має права займатися чинним президентом, але має право розслідувати діяння екс-президента.

— Думаєте, у них будуть матеріали, щоб зацікавитися Петром Олексійовичем?

— Я певен, що у них є багато матеріалів, які зараз вперлися у стіну через те, що ланцюжок обривається на найближчому оточенні президента, і далі неможливо просунутися.

Час прийняття бюджету — це завжди фестиваль корупції

— Тобто, якщо я правильно вас зрозумів, немає боротьби ГПУ, СБУ з НАБУ, але є боротьба Порошенка у різних іпостасях із НАБУ?

— Це моя версія, я можу її довести. Сценарій полягає в тому, щоб висунути Ситнику [голові НАБУ] підозру. До того ж сміховинну. Вона стосується не того, що він отримував хабарі та зливав якісь розслідування спільникам у корупційних злочинах. Йому закидають розголошення слідчої таємниці під час розмови з журналістами. Таємниця нібито полягала в тому, що він переказав зміст телефонної розмови людей, пов'язаних із підозрюваним, який проходить у справі НАБУ.

— Якщо казати про чотири роки після революції, мене найбільше засмучує і дивує, що нікого з високопосадовців не посадили до в'язниці. Адже один з елементів боротьби з корупцією — невідворотність покарання?

— Боротьба з корупцією складається із декількох компонентів. Перший — це превенція, не допускати корупціонерів до посад. Це робиться різними способами, наприклад, законом про вибори, щоб просто черговий Борислав Розенблат [народний депутат, фігурант бурштинової справи] не міг купити собі округ у Житомирській області за рахунок того, що $1-2 млн просто влив, "засіяв гречкою", став депутатом, отримав мандат і недоторканність. Щоб цього не було, систему виборів потрібно змінювати — це превенція. Так само превенція — це електронні декларації, щоб відстежувати кошти, на які живуть чиновники, і карати тих, хто таким чином не відповідає критеріям. А незворотність покарання — це показові повчальні приклади, що так робити не можна, плюс повернення грошей до бюджету.

— Мені здається, що це необхідна складова, тому що навіть у Німеччині люди крали б, якби розуміли, що вони можуть затягувати суди, домовлятися, платити.

— Щодо Німеччини приведу цікавий приклад: у мене є знайомий — помічник депутата Бундестагу, українець, який переїхав туди жити. Торік ми з ним бачилися. Він каже: "От нарешті ми провели виборчу кампанію, мій депутат переобрався за округом у Берліні". Дуже складна кампанія, каже, стільки зусиль. Я запитую: "А скільки грошей витратили?" — "Дуже багато в порівнянні з іншими — €15 тис.". На мажоритарного кандидата до німецького парламенту. Це країна із найвищим рівнем ВВП. У нас за такі гроші навіть у помічники депутата райради кандидат не пройде.

— Могли б ви назвати основні осередки корупції в Україні? Хто і де викликає найбільшу кількість запитань і підозр?

— Німецька преса говорить про те, що Україна втрачає 5 млрд на митниці. Митниця — це бездонна прірва корупції, і зараз на митниці черговий абсурд, коли людина, яку було усунуто від керівництва Одеською митницею — Олександр Власов, — керує всією ДФС, зокрема Всеукраїнською митницею. Це місце, де формуються партії майбутнього, які підуть на вибори за рахунок грошей, вкрадених на митниці.

Держкомпанії — туди ж. Наприклад, є така Об'єднана гірничо-хімічна компанія, яку отримав у розпорядження [екс-депутат Народного фронту] Микола Мартиненко. Глава цього підприємства під слідством НАБУ вже більше двох років, але досі віце-прем'єр Кубів навіть не оголошує конкурс на заміщення цієї посади. Там схеми працюють і продовжують, на жаль, працювати.

— Я багато чув також про Укрспирт. Є ще місця, де крадуть?

— Я думаю, що символом правління Порошенка стане схема Роттердам+. Це абсурдна, водночас цинічна і дуже хитра корупція, тому що вона не "в лоб"; вона, за суттю справи, всю сферу енергетики поставила на службу одній людині — [бізнесменові Рінату] Ахметову. Оскільки Петро Олексійович така людина, що повз себе і копійки не пропустить, я певен, що він отримує щедрі "чайові".

— Парламент — це осередок корупції чи ні?

— Парламент — це місце, в якому корупційні інтереси втілюються у конкретні норми законодавства. Наприклад, час прийняття бюджету — це завжди фестиваль корупції, коли депутати пробивають собі вигоди на наступний рік, наприклад, податкова пільга або конкретна субвенція на конкретні регіони чи конкретні держпрограми. Завжди приймаються поправки до Податкового кодексу. Вони цифри в бюджеті заклали, а потім через податки нібито регулюють, хто скільки даватиме на наповнення бюджету. І серед усієї цієї загальної "туманної завіси" забаганки дуже швидко розписують.

— До того, як стати депутатом, ви довго були заступником головного редактора популярного ресурсу Українська правда — і, на мій погляд, блискучим журналістом-розслідувачем. Як ви собі уявляли Верховну раду, коли не були депутатом, і якою вона виявилася зсередини?

— Мені здавалося, що все буде краще, тому що я ж прийшов у такий момент, коли країна перебувала на зламі, — це був 2014 рік, минуло кілька місяців після втечі [президента Віктора] Януковича, і здавалося, що люди в парламенті мають займатися чимось іншим, окрім цинічного дерибану і знищення конкурентів за допомогою силових структур. Деградація насправді виявилася глибшою, ніж я припускав. Я думав, що після минулого парламенту і його тіньових способів прийняття рішень, які втілювалися у життя кнопкодавами, ми до цього більше не повернемося. Але, на жаль, ті люди, які з цим боролися, стали, за суттю справи, наступниками тієї системи.

— З 450 депутатів скільки приблизно опікуються країною, а скільки — собою? Який розмір здорових сил?

— 10%, не більше. Наприклад, у нас є міжфракційне об'єднання Єврооптимісти, там всього 26 осіб. Я б ще сказав, декілька десятків нормальних депутатів знайти можна, але не більше, на жаль. Мажоритарка — це спосіб банальної купівлі влади. І скільки у нас мажоритарників? Близько 200 осіб. Я б сказав так: 90% мажоритарників чесними депутатами не є.

Порошенко за своїм психотипом — це людина, яка глибоко вникає в усе і вважає себе найкращим у всьому

— На ваш погляд, хто сьогодні може впливати на рішення Порошенка? Кого слухає президент?

— Порошенко за своїм психотипом чоловік, який глибоко вникає в усе і вважає себе найкращим у всьому: найкращий глава Нацбанку, найкращий міністр закордонних справ, найкращий міністр оборони, верховний головнокомандувач. Він збирає, скажімо так, певну інформацію у радників, з інтернету; можливо, коли є тиск Заходу, намагається враховувати тиск Заходу. Наприклад, закон про Антикорупційний суд — він два роки пручався, але потім був змушений прийняти. Цей закон — результат безпосереднього тиску з боку Заходу.

— Тобто він нікого не слухає?

— Я думаю, що Порошенко прислухається до олігархів, які є його спільниками в різних схемах. Слухає він Луценка? Напевно, тому що Генпрокуратура — важливий інструмент впливу Порошенка на політику в країні. Можливо, він прислухається до своїх людей в Кабміні, наприклад, до Кубіва. З Гройсманом у нього конфлікт. Кононенко, Березенко — теж люди, до яких він прислухається, тому що через них він реалізовує свою політику в парламенті, як і передвиборну стратегію, і збір коштів на неї. Березенко і Кононенко — це найближчі соратники Порошенка.

— Питання, яке може виникати у спостерігачів: якщо вам не подобаються Порошенко і БПП, чому ви звідти не вийдете?

— Пояснюю. Я не зраджував обіцянки представляти інтереси громадян України, бо ж мені мандат на владу давав не Порошенко, а українські громадяни. Це дуже спрощений підхід — вважати, що Порошенко мені подарував депутатський мандат. Те, під чим я підписувався, — я ж ці принципи не зрадив.

— За бажанням ви могли б стати, наприклад, позафракційним?

— Ні, не можу, тому що це позбавляє мене мандата. І такий приклад вже був: коли депутат Єгор Фірсов вийшов із фракції Блоку Порошенка, у нього депутатський мандат забрали протягом декількох днів, провели нелегальний з'їзд Блоку Порошенка. У нас зараз згідно із законом, якщо депутат виходить із фракції, його депутатського статусу позбавляють рішенням навіть не Центрвиборчкому, а з'їзду Блоку Порошенка, на якому, як показує відеозапис, навіть не було кворуму. І в підсумку замість Фірсова до парламенту зайшов юрист компанії Roshen, який після цього став членом нашого Антикорупційного комітету та зруйнував роботу комітету — вони змістили [Єгора] Соболєва, поставили виконуючого обов'язки, зірвали кворум. Тепер на засіданні вони, за суттю, через наш комітет намагаються впливати на НАБУ.

— Як вплинула на вашу репутацію скандальна історія з купівлею квартири на 192 кв. м у центрі Києва?

— Напевно, якщо повертатися на два з половиною роки тому, мені потрібно було враховувати тонкі моменти. Але я ж вчинив чесно, я ж не записав це на тещу. У мене є теща, я міг на неї зареєструвати, вона живе у Київській області. І тоді журналісти їздили б і знімали сюжет про це. Ця тема була актуальна кілька місяців, а насправді на зустрічах із людьми я бачив, що обивателя, просту людину це мало цікавить.

— Ваша дружина Анастасія Топольська — відомий у світі діджей електронної музики, її графік розписаний, здається на рік уперед. На скільки більше вона заробляє, ніж ви?

— Вона зараз заробляє значно більше, ніж я, її кар'єра йде вгору. Я не знаю, досягла вона піку чи ні, але вона збільшила динаміку і виступів, і появ.

— Яка сьогодні зарплата народного депутата?

— Депутат зараз отримує "на руки" 29 тис. грн. Заробіток Анастасії, звичайно, значно вищий.

— Наступного року в нас окрім президентських виборів відбудуться ще й парламентські. Ви підете на парламентські вибори? З ким? Із БПП?

— Із ними точно не піду. Я зараз учасник не перемовин — це слово звучить голосно, — але консультацій на тему створення політичної сили, яка відстоюватиме інтереси ліберального суспільства, цінностей ринкової економіки та верховенства права.

— Хто пройде до другого туру президентських виборів? Ваш прогноз.

— Якщо не з'явиться нових облич на виборах, то великий ризик, що буде два старих політика — Юлія Тимошенко і Порошенко. Якщо піде Святослав Вакарчук, у нього є шанс потрапити до другого туру і перемогти.

Інтерв'ю з народним депутатом України Сергієм Лещенком прозвучало в ефірі Радіо НВ 28 вересня. Його повну версію можна знайти на сайті nv.ua