Чорна доля білої риби - фото

Чорна доля білої риби

26 липня 2018, 10:55

Як давно ви їли чорну ікру? Відповідь на це питання може багато розповісти про стан справ в Україні

Як давно ви їли чорну ікру? Відповідь на це питання може багато розповісти про стан справ в Україні

Вахтанг Кіпіані,
журналіст

Почну з питання. Як давно ви їли чорну ікру? Опитав знайомих. Більшість сказали — ніколи. Інші, і я серед них, не мали такої можливості дуже давно. Дорого! Кав'яр незрозумілого походження в українському інтернет-магазині коштує до 20 тис. грн за кілограм. Маленька 20-грамова баночка в російському супермаркеті — близько $40. Погуглити в англомовному інтернеті. Вражений. Кілограм ікри білуги може коштувати до $20–30 тис. Нормальні такі ласощі за ціною автомобіля або однокімнатної квартири.

Відео дня

А порівняно нещодавно — менше ста років тому — осетрина була звичною їжею для найпростіших людей, які жили на берегах українських річок, лиманів і морів. Тоді цю рибу видобували тисячами тонн. Ікра, звісно, коштувала недешево і вважалася делікатесом, але той, хто хотів, міг собі дозволити. Рибини в сотні кілограмів — звичайний улов. Але рибальське та споживче щастя не могло залишатися вічним.

Кілька тижнів тому отримав цікавий волонтерський досвід. Разом із групою співробітників українського відділення Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) брав участь у моніторингу осетрових риб на Дунаї. Короткий екскурс: у наших водах їх п'ять видів: осетер, білуга, шип, севрюга і стерлядь. Усе, крім останньої, — так звані прохідні. Живуть вони в Чорному або Азовському морях, але на нерест йдуть у річки — Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро, Дон, Кубань. Згодом мальки "скочуються" за течією вниз у морську воду, щоби, подорослішавши, знову пройти непростий шлях угору.

На жаль, людські експерименти над природою, зокрема перегороджування практично всіх великих річок греблями гідроелектростанцій, позбавили осетрових можливості продовжувати свій рід. Якщо раніше риба могла підійматися Дніпром до Києва і навіть вище, до Гомеля, то тепер вище дамби Каховського водосховища потрапити не може. А нерестовищ, придатних саме для даних видів, там немає.

Лишається одна річка — Дунай. Там теж є ГЕС, але досить далеко від гирла, й осетровим є куди ввійти і де відкласти ікринки. Тому вчені з низки європейських країн не полишають надій зберегти популяцію цих древніх і цінних риб. Поки ж справи кепські. Всі вони вже червонокнижні, практично на межі зникнення. Питав у фахівців: шип у наших водах майже зник, не пригадують, коли востаннє цей вид знаходили в сітях. Осетер дуже рідкісний. Білуга — аналогічно.

Порушники закону в 99% випадків не несуть жодної відповідальності

І якби йшлося лише про унікальні види. Місто Вилкове, відоме з туристичних буклетів як "українська Венеція", кілька століть жило з промислу дунайського оселедця. Раніше його було так багато, що нікому на думку не спало б, що тут, на річці, можна залишитися голодним. Вдячні місцеві жителі-липовани спорудили навіть пам'ятник "дунайці-годувальниці". Цьогоріч оселедця майже немає. Туристи, які приїхали спробувати знаменитий місцевий спеціалітет, їдуть розчарованими.

Виходив у рейди з працівниками рибоохорони Дунайського біосферного заповідника та прикордонниками. Човнів на величезній повноводній річці майже немає. Кілька разів зупиняли легальних рибалок і просили показати улов. Майже всі розводять руками.

Щоб зрозуміти, чи є в річці осетрові, використовують метод тралення. Вчені хочуть знати, що є в річці, а знайшовши — фіксують, вимірюють, зважують і відпускають рибу назад у природне середовище.

І що показало наукове тралення літа 2018-го? Природа не здається. Природні стада осетрових існують, але їм важко. У наші сітки потрапив один мальок білуги і три севрюжки. Це дуже мало, але краще, ніж нічого.

Якщо раніше білуга могла виростати до 3–4 м і набирати вагу більше тонни, то зараз двоногі хижаки не дають можливості рибі вирости і дати життя наступному поколінню. І тут можна резюмувати: Україну видно як на долоні, досліджуючи приватний і, з огляду на масштаб проблем країни, маргінальний приклад з осетровими.

Головний ворог — браконьєр. А він працює не сам собою, а для споживача. Любителя натурпродукту, заливної осетрини і бутерброда з ікрою. Екологи, громадські працівники, рибоохорона і навіть прикордонники — закон дає їм таке право — ловлять порушників. Часом навіть вилучають із сітей, човнів та автомобілів безцінний у всіх сенсах природний дар. Складають протоколи, відправляють документи до судів. А там — як скрізь.

Порушники закону в 99% випадків не несуть жодної відповідальності. Показували документ, де "ім'ям України" суддя відмовилася покарати людину, що вилучила з природи рибу осетрових порід, оскільки рибінспектор нібито написав не дуже розбірливо. До того ж за законом злочинець мусив сплатити 100 тис. грн. Неважко припустити, що "добробут" конкретного судді від такого рішення виріс. А країна програла.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X