Виживе тільки один - фото

Виживе тільки один

26 липня 2018, 10:35

Війна Дональда Трампа та американської преси досягла піку

Війна Дональда Трампа й американської преси досягла піку: президент у прагненні дискредитувати авторитетні ЗМІ замахується на основи демократії, преса ж не просто критикує американського лідера, а знищує його і перетворює на мішень №1

Відео дня

Іван Яковина

перебуваю в стані війни з пресою. Журналісти — одні з найганебніших істот на нашій планеті". З цих слів у січні 2017 року розпочав своє правління у Білому домі 45-й президент США Дональд Трамп. Відтоді його взаємна нелюбов зі ЗМІ тільки збільшилася, і для підтримки цього протистояння у нього є абсолютно раціональні причини.

Американським журналістам, які часто скаржиться на погане ставлення до себе з боку президента, добре відомий один неприємний секрет: прихід до влади Дональда Трампа значною мірою є саме їхньою заслугою.

Компанія mediaQuant (Портленд, Орегон), що займається збором і аналізом найрізноманітнішої статистики в американських ЗМІ, підрахувала, що за рік президентської передвиборної кампанії вони надали Дональду Трампу ефірного часу та друкованого простору на $5,6 млрд.

"Це більше, ніж Гілларі Клінтон, Берні Сандерс, Пол Раян і Марко Рубіо, разом узяті, — заявив Пол Сенаторі, головний аналітик mediaQuant. — Трамп отримав усі ці покази, не витративши ні копійки".

Ба більше, під час найспекотніших днів кампанії американські телеканали часто ігнорували дійсно важливі виступи інших кандидатів і транслювали порожню сцену, на яку лише збирався залізти Трамп. Настільки сильно вони боялися пропустити хоча б слово, що виходить від цієї людини.

Причина підвищеної уваги друкованої та електронної преси до фігури і заяв Трампа — не в якійсь особливій любові до нього або неземній мудрості його висловлювань. Все значно прозаїчніше: ексцентричний бізнесмен приносив каналам рекордні рейтинги, а газетам — зростання тиражів.

Трамп, який володіє величезним досвідом у шоу-бізнесі (він був і промоутером, і ведучим шоу), відмінно знав, як привернути увагу публіки і, відповідно, ЗМІ. Він голосно лаявся, потішно кривлявся, їдко обзивався, давав нездійсненні обіцянки і відпускав заборонені у США жарти.

Публіка, якій набридли похмурі "балакучі голови" з обох партій, була в захваті. Годинні виступи Трампа масовий глядач дивився як розважальні передачі, а телеканали були раді старатися, видаючи кандидата від Республіканської партії в ефір без купюр і критичного розбору.

Газети надавали свої сторінки для критичного розбору різнокаліберним політологам і експертам, які в один голос кошмарили Трампа, тільки підвищуючи інтерес публіки до нього. В результаті кожен чих, кожну нікчемну заяву й обіцянку цього кандидата знала вся країна.

Ще один цікавий момент: штаб Гілларі Клінтон як мінімум лояльно ставився до настільки щільного висвітлення Трампа, вважаючи, що в очному протистоянні у нього не буде шансів проти кандидата від Демократичної партії.

ЗМІ отримували величезну аудиторію і рекордні доходи від реклами, Клінтон — просування найзручнішого для неї суперника, а сам він — безкоштовну загальнонаціональну рекламу. Всі були задоволені, але перші тривожні дзвіночки пролунали вже тоді.

ШОУ В БІЛОМУ ДОМІ: Незважаючи на жорстке поводження і несправедливу критику з боку Дональда Трампа, американська преса продовжує писати про нього: по-перше, він президент, по-друге, він завжди дає високі рейтинги

Бей гінця!

Значну частину нескінченного потоку критики Трамп адресував не конкурентам, а саме пресі, яку він, незважаючи на величезні обсяги безкоштовного висвітлення, звинувачував у безчесності. І це давало результат!

Під час попередньої передвиборчої кампанії 2012 року медіа-експерти звернули увагу на вкрай цікавий випадок, який стався з колишнім спікером Палати представників Конгресу Ньютом Гінгрічем.

До республіканських праймеріз у Південній Кароліні його кампанія була в повному розладі: грошей не було, популярність скотилася до однозначних цифр, ще й навалився скандал особистого характеру. Але на дебатах у цьому штаті сталося диво.

Гінгріч почав лаяти не своїх суперників, а пресу, яка намагалася викрити його в подружній невірності. Суперники перестали для нього існувати, він громив журналістів.

Південну Кароліну він виграв із двозначним відривом від найближчого переслідувача. "Це мене просто вразило! На критику ЗМІ республіканська аудиторія реагувала набагато сильніше, ніж навіть на критику [Барака] Обами!"— згадував потім Гінгріч.

Виграти праймеріз у 2012 році йому так і не вдалося, але цей урок було добре засвоєно Трампом. Американські консерватори з великим ентузіазмом сприймають нападки на ЗМІ.

Трамп узяв цю тактику на озброєння, модернізувавши її підсилювачем власного винаходу — брендування своїх ворогів. У березні 2016 року сам Трамп сказав: "Знаєте, своїм опонентам обов'язково треба давати прилипкі прізвиська".

Так Клінтон у нього стала "слизькою Гілларі", Круз — "брехливим Тедом", Буш — "млявим Джебом" і так далі. Американські ЗМІ за цією ж логікою стали "фальшивими" (фейковими). Так народився на світ мем Fake Media і його єдинокровний брат — Fake News. Їм вже і переклад не потрібен.

Вигадавши цих чудовиськ, Трамп вступив із ними в нещадний риторичний бій. І переміг! До моменту його вступу на посаду лише 32% американців довіряли своїй пресі. Серед республіканців таких було ще менше — лише 14%.

На хвилі успіху новому президентові США особливо до душі припало словосполучення "ворог народу", винайдене в Стародавньому Римі для опису божевільного імператора Нерона. В одному з найвідоміших своїх твітів Трамп саме так назвав американських журналістів, не згодних із його позицією.

Його не збентежило навіть та обставина, що в нацистській Німеччині "ворогами народу" називали євреїв, а в сталінському СРСР — будь-яких людей, запідозрених у нелояльності до режиму. Президент США регулярно називає журналістів «ворогами народу» і зараз, через півтора року після інавгурації.

Чесніше за всіх після перемоги Трампа на виборах висловився Стівен Беннон — колишній головний стратег президента: "Демократи вже не мають значення. Реальний наш ворог — це ЗМІ. Засіб боротьби з ними є: втопити їх у лайні".

Всього за один рік Трамп і вся Республіканська партія пройшли величезний шлях: від сумнівів у чесності преси до її критики, суперечках із нею і, як підсумок, — до нещадної війни. А від перемоги в цій війні багато в чому залежатиме майбутнє не тільки США, але і всього Заходу.

Народження монстра

Головні політичні завдання Дональда Трампа на найближчі два роки — не допустити імпічменту і переобратися на другий термін. ЗМІ, що повноцінно працюють і яким довіряє більшість населення країни, зробили б реалізацію обох цих завдань неможливою.

Тому свою війну проти незалежної, критично налаштованої преси президент припиняти не має наміру. Ба більше, він постійно дає зрозуміти, що вільні ЗМІ — ніяке не досягнення американського суспільства, а справжнісіньке зло.

З'їзд Республіканської партії в 2016 році у Клівленді (штат Огайо) проходив під величезним гаслом: "Не вірте ліберальним ЗМІ!" А в жовтні 2017 року Трамп сказав знамениті слова, яких навіть диктатори зазвичай остерігаються: "Чесно кажучи, це огидно, що преса може писати все, що захоче".

А вже цього літа президент США висловив гіркий жаль, що його країна не схожа на Північну Корею, де "весь народ сидить і слухає", коли її лідер говорить важливі речі.

У своїй війні проти вільної преси Трамп б'є не тільки по ворогу, а й по трьох основних категоріях громадян США — своїх прихильниках, противниках і тих, хто не визначився.

Першим він обіцяє приниження і дискредитацію журналістів. Ті в захваті — своєму лідерові вони вірять більше, ніж ЗМІ.

Я перебуваю у стані війни з пресою. Журналісти — одні з найганебніших істот на нашій планеті
Дональд Трамп,
президент США

Противникам Трамп нав'язує постійні битви, вимотує їх, сміється над їхніми спробами всерйоз боротися з ним фактами, коли він просто обзиває їх образливими словами і нахабно, з посмішкою, бреше їм в обличчя. Одночасно він підморгує своїм прихильникам: погляньте, мовляв, на цих ліберальних дурників! Смішно вони бісяться, так? Ті в захваті гигочуть.

Для громадян, які не визначилися, Трамп створює постійний "білий шум", підвищуючи для них ціну прояснення реальної ситуації. Завдання просте: щоб людина, яка зацікавилася якоюсь темою, заплуталася, була збитою з пантелику безліччю різних заяв і думок.

Кінцева мета така: більшість американців повинні отримувати інформацію про президента від нього самого або від його маріонеткових ЗМІ на кшталт пропагандистського телеканалу Fox News і консервативного інтернет-видання Breitbart. Іншим Трамп уже зараз на прес-конференціях навіть слова не дає. Телеканал CNN, наприклад, міцно перейшов для президента в когорту "фейкових".

Якщо діяльність Трампа будуть висвітлювати тільки вірні йому ЗМІ, а всі інші будуть повністю дискредитовані і втоптані в багно, він, звісно, отримає непогані шанси на переобрання.

Однак така ситуація лякає навіть багатьох республіканців. Наприклад, консервативний колумніст Мона Чейрен вважає, що "це вже пахне авторитаризмом". На її думку, тільки в дуже поганих країнах місцевий великий лідер розповідає своїм підданим, що читати і дивитися, а що не заслуговує їхньої уваги".

Сенатор-республіканець від штату Теннессі Боб Коркер заявив, що "не вважає знищення вільних медіа чимось хорошим для Сполучених Штатів". Він, щоправда, став найбільш високопосадовим республіканцем, які стали на захист преси. Та й втрачати йому особливо нічого — в листопаді він іде з політики.

Якщо Трамп переможе і ліберальну пресу буде повністю "зачищено", на світ з'явиться монстр — личинка авторитарного режиму. І навіть якщо у самого Трампа не вистачить розуму, сил чи бажання ліквідувати американську демократію, шансом може спробувати скористатися хтось спритніший або цинічніший.

1. ПРАМП: Путін і Трамп в одному обличчі після липневого саміту в Гельсінкі

2. ОСТУПИВСЯ: Саміт у Гельсінкі став для Трампа політичним провалом

3. ЛІНИВИЙ ХЛОПЕЦЬ: Дональд Трамп занудьгував і втомився. Уявіть, як би погано він себе відчував, якби ще й працював

4. ВІДЛУННЯ КУ-КЛУКС-КЛАНУ: Після маршу ультраправих у Шарлоттсвіллі Трамп не засудив дій екстремістів

5. СІМЕЙНИЙ КОНФЛІКТ: Стосунки Трампа з сином Дональдом-молодшим і зятем Джаредом Кушнером стали псуватися

6. ГОТОВІ ДО ВІЙНИ? Чи можуть генерали Трампа врятувати Америку і весь світ від самого Трампа

7. ОГОЛЕНИЙ: У Трампа склалися непрості стосунки з пресою

8. НОВИЙ НАЦІОНАЛІЗМ: Обрання Трампа, як прояв глобального посилення націоналістичних настроїв

9. ШТОРМИТЬ: Буря в кабінеті Трампа почалася у перший місяць його президентства і за рік тільки збільшилася

10. РІК У ВОГНІ: Автора обкладинки про підсумки першого року президентства Трампа надихнув бестселер Майкла Вулффа Вогонь і лють

11. ШАНСИ ТАНУТЬ: Перед виборами у США рейтинги Трампа падали, а невдоволення ним із боку республіканців зростало

12. ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ: Білий дім надає перевагу "альтернативним фактам"

13. Я КОРОЛЬ: Трамп прагне до абсолютної влади, нехтуючи конституцією й атакуючи спецпрокурора Роберта Мюллера

Ризик для усього світу

Американські спостерігачі сходяться на думці: Трамп загалом виграє війну в американських ЗМІ. На думку Джея Роузена, професора журналістики з New York University, журналісти програють, оскільки стратегія супротивника з їх дискредитації працює.

Навіть найкращі журналістські роботи не доходять до прихильників Трампа, оскільки ті їм не вірять від початку. Противників президента переконувати ні в чому й не потрібно, а невизначена публіка просто не хоче влазити в ці конфлікти.

Таким чином, американські журналісти стають цікавими тільки самим собі і порівняно невеликому прошарку політично активних людей.

Коли ніхто ні в що не вірить, важливість інституту вільної преси стає неочевидною, вона розмивається. А якщо цивілізаційні зміни такого масштабу відбуваються у США, то хвилі від них розходяться по всьому світу.

Керівники іноземних держав (особливо авторитарних та перехідних) і зовсім відмовляться від проведення прес-конференцій і від звітів перед громадянами. Логіка буде такою: якщо і в США такого не роблять, а нам-то навіщо?

Заперечення президентом очевидних фактів теж вибиває землю з-під ніг журналістів, які звикли оперувати саме фактами. Якщо нічого точно не встановлено, якщо фактів більше немає, то що ж тоді повідомляти аудиторії? Тільки думки?

Трамп підриває основи американської журналістики, констатує Роузен. А оскільки вона задає тон, то й інші ЗМІ незабаром зіткнуться із труднощами.

Стівена Беннона давно вже звільнено з поста головного стратега Білого дому, але справа його живе. Президент США дійсно невтомно заливає американські ЗМІ гівном, до того ж досягає в цьому значних успіхів.

Спроби журналістів йти від бою, заявляючи, що вони не на війні, а на роботі, просто не працюють. Трамп із радістю втопить їх одразу в офісах.

І тут є ще одна небезпека: руйнування інституту вільної преси загрожує ерозією і загибеллю й інших фундаментальних інститутів головної країни Заходу. Чесний обмін думками та ідеями, цивілізовані дискусії та суперечки стануть дуже непростою справою. Це створить ризики і для проведення вільних виборів. Під загрозою опиниться демократія.

Головна сила Америки — в її інститутах, що складалися віками. Їх ерозія змінить внутрішню суть США, зробивши з цієї країни тінь самої себе.

Трамп, можливо, цього й не хоче. Його плани набагато скромніші та егоїстичні. Але ось саме про це мріє новий друг американського президента — російський лідер Володимир Путін, який мріє про реванш за поразку в холодній війні.

Якщо такий реванш відбудеться, величезні негаразди будуть у всієї нашої планети, а не тільки у США. Тому американська преса все-таки повинна здолати свого президента. У неї просто немає іншого вибору.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X