Бійцівський Клуб - фото

Бійцівський Клуб

14 червня 2018, 13:11

Дюжина бізнесменів із бойовим характером і потужною волею до перемоги, які не зламалися через труднощі і завдяки власній завзятості заробили мільярди

Як повідомляє Radio Liberty, Вучич оголосив про своє рішення на прес-конференції в сербському місті Рашка, що межує з невизнаним Косово.

"Спеціальні підрозділи [Косова] замінували залізницю, інші спеціальні підрозділи були скеровані на кордон, щоб заарештувати водія поїзда і пасажирів", - сказав він.

Відео дня

Натомість прем'єр-міністр невизнаного Косова Іса Мустафа привітав рішення сербської влади, заявивши, що потягу все одно б не дозволили проїхати на контрольовану ними територію.

"Ми мобілізували всі державні механізми, щоб впоратися з цією ситуацією", - сказав Мустафа.

Поїзд кілька годин простояв у місті Рашка і не продовжив рух через адміністративну межу далі в Косово.

Раніше НВ повідомляло, що 14 січня Сербія вперше після війни 1998-1999 років відправила поїзд у північні райони Косова, де переважно живуть етнічні серби.

Потяг пофарбований у кольори сербського прапора, розмальований церквами, монастирями і середньовічними містами. На потязі 21-ю мовою написано: Косово є сербським.

Косово проголосило незалежність у 2008 році. Її визнали більшість країн світу, зокрема США і країни Європейського Союзу. Україна незалежність Косова не визнала. Сербія категорично відмовляється визнати незалежність Косова.

НВ представляє дюжину бізнесменів із бойовим характером і потужною волею до перемоги, які не зламалися через труднощі і завдяки власній завзятості заробили мільярди

Анна Павленко

Уявіть собі світ, де неможливо вийти на пробіжку в кросівках Nike, попрацювати за ноутбуком Dell, марно чекати розширення мережі кав'ярень Starbucks і не спілкуватися за допомогою месенджера WhatsApp. Усіх цих благ цивілізації не було б, якби власники перерахованих компаній спасували перед труднощами на їхньому шляху і кинули свої починання.

Багато мільярдерів починали власну справу без даху над головою і не маючи не тільки вищої освіти, а й закінченої середньої. Вони втрачали статки через глобальні кризи і власні прорахунки, але підіймалися і йшли до мети. До того ж гроші зазвичай не були для них самоціллю, а помилки і невдачі лише збільшували мотивацію.

Вважаючи, що такий досвід заслуговує на увагу, НВ зібрав історії 12 мільярдерів, які досягли висот у бізнесі не завдяки, а всупереч обставинам.

Девід Мердок

95 років, уродженець США, глава

Dole Food Products і Castle & Cooke

Статки: $2 млрд

У дитинстві Девід Мердок страждав на дислексію — порушення здатності до читання — і, не закінчивши дев'ятого класу, кинув школу. Пізніше, щоб компенсувати відсутність академічної освіти, він багато читав і навіть опановував спеціальні техніки щодо прискорення мислення.

"Я готовий помірятися розумом із будь-ким, — заявив Мердок уже в статусі мільярдера.— Нехай навіть він буде володарем найвищого ступеня у світі".

Шлях до багатства Мердок починав із самих низів. Він народився в невеликому містечку Вейн у штаті Огайо, рідко бачив батька-комівояжера і досі з ніжністю згадує матір-пралю, яка померла від раку, коли йому було 17. Тоді він уже кинув школу і працював на автозаправці.

У 1943-му Мердок пішов служити, а повернувся з армії без копійки в кишені і без даху над головою. Однак завдяки статусу ветерана зміг отримати кредит і придбати закусочну, яку за рік вигідно продав.

Тоді підприємець вирушив до Арізони, де зайнявся будівництвом доступного житла. На хвилі будівельного буму Мердоку вдалося добре заробити, але з настанням кризи в сфері нерухомості він втратив практично все.

Бізнесмен переїхав до Каліфорнії й продовжив займатися нерухомістю. У 1985-му він прийняв на себе управління місцевою компанією Castle & Cooke, що опинилася за крок від банкрутства через аграрну кризу на Гаваях, разом із належним їй виробником бананів і ананасів Dole. Під його керівництвом Dole перетворилася на одного з найбільших гравців на ринку свіжих фруктів та овочів у світі.

Однак досягати успіху Мердоку довелося на самоті: у тому ж 1985 році від раку померла його кохана дружина Габріель. Потім трагічно загинув її син, а пізніше і одна із двох їхніх спільних дітей. На якийсь час бізнесмен занурився в депресію і більшість завдань делегував підлеглим. Але потім міцно взяв бізнес у свої руки і до сьогодні бере активну участь у справах своїх компаній.


Моед Алтрад

70 років, народився у Сирії, засновник і глава Altrad Group

Статки: $2,5 млрд

ільярдер із пустелі", як ще називають французького бізнесмена Моеда Алтрада, який народився у бедуїнському племені в Сирії. Після смерті матері його виховувала бабуся, яка не бачила сенсу в освіті для хлопчика з майбутнім пастуха. Наперекір їй Алтрад примудрявся відвідувати школу, а для купівлі підручників затіяв перший власний бізнес: здавав в оренду велосипед — чи не єдиний подарунок батька.

Своєї точної дати народження Алтрад ніколи не знав. А коли в 1969 році прибув до французького міста Монпельє, де отримав стипендію на навчання в університеті, просто вирішив: йому 21 рік. Юнак зовсім не знав французької мови і міг дозволити собі поїсти лише один раз на день. Складно повірити, що через десятиліття бідний мігрант став власником компанії з річним обсягом продажів $4 млрд.

"Мій успіх — це ще один доказ того, що кожен може змінити свою долю", — стверджує мільярдер.

Вибратися з бідності йому допомогли потяг до знань і математичні здібності: Алтрад працював у сфері IT, а потім у нафтовій компанії й до 1985 року зібрав достатній капітал, щоб разом із партнером придбати компанію з виробництва будівельного риштування, що опинилася на межі банкрутства. Також Алтрад вирішив продавати супутні товари для будівництва. Комплексний підхід допоміг йому перетворити Altrad Group на світового лідера з виробництва бетонозмішувачів і провідного в ЄС виробника будівельного риштування і ручних візків.


Сара Блейклі

47 років, уродженка США, засновниця Spanx

Статки: $1,08 млрд

У 2012 році американський журнал Forbes назвав Сару Блейклі — власницю компанії, що продає нижню білизну і легінси в 65 країнах світу, — наймолодшою жінкою-мільярдером, яка самостійно заробила свої статки. Тоді ж журнал Time додав Блейклі до списку 100 найвпливовіших жінок планети.

Таких висот уродженка прибережного міста Клірвотер у Флориді досягла завдяки наполегливості та вмінню трансформувати невдачі в цінний досвід. Отримавши ступінь бакалавра в сфері комунікацій, Блейклі, дочка адвоката й художниці, мріяла про кар'єру юриста. Однак, двічі проваливши іспити в юридичну школу, вона пішла працювати: спочатку була оператором атракціону в Діснейленді, а потім продавцем факсів. Тут наполеглива дівчина домоглася успіху і в 25 років вже проводила тренінги з продажів для колег.

Блейклі завжди дбала про свою зовнішність і одного разу задумалася про недоліки коригувальної білизни, яку тоді створювали переважно чоловіки. Так, вона придумала власну модель стягувальних панчіх і вклала накопичені $5 тис. у виробництво пробної партії. Для цього бізнесвумен-початківцю довелося паралельно з основною роботою обдзвонити і об'їхати десятки фабрик, раз у раз вислуховуючи відмови. А коли панчохи були готові, Блейклі, яка залишилася на мілині, зайнялася вивченням патентного права, щоб заощадити на послугах юриста при подачі заявки на патент.

Так, у 2000 році з'явилася фірма Spanx, яка вже за чотири місяці принесла своєму творцеві дохід у $400 тис. Чималу роль в успіху стартапу зіграла публічна рекомендація від популярної телеведучої Опри Вінфрі, якій Блейклі надіслала зразок свого винаходу. Пізніше непоганою рекламою для бізнесу стала участь підприємниці в шоу Річарда Бренсона Rebel Billionaire, в якому та хоч і не виграла, але змогла голосно заявити про свій бренд.

Використовувати будь-яку можливість, щоб розповісти про Spanx, — незмінний принцип Блейклі. А ще бізнесвумен впевнена: справжня невдача полягає не в провалі, а у відсутності спроб. "Якщо у вашому житті трапляється невдача, якщо вона вас чогось учить, якщо ви можете над нею посміятися — вона того варта", — стверджує Блейклі.

Ян Кум

42 роки, уродженець України, співзасновник і голова WhatsApp

Статки: $9,2 млрд

У 1992 році 16-річний Ян Кум разом із матір'ю емігрував із передмістя Києва до Каліфорнії. Спершу сім'я була змушена жити на соціальну допомогу і купувати їжу за пільговими продовольчими картками; мати Кума влаштувалася працювати нянькою, а сам він підробляв прибиральником у продуктовому магазині.

Вже тоді хлопець зацікавився комп'ютерами і хакерством. Він вступив до державного університету Сан-Хосе і отримав місце в службі кібербезпеки Ernst and Young. Однак кинув навчання після того, як новий знайомий Браян Актон допоміг йому влаштуватися в Yahoo.

Через дев'ять років Кум і Актон, які стали найкращими друзями, звільнилися і подали резюме у Facebook. У компанію їх не прийняли, але товариші не засмутилися: незабаром у них з'явився власний проект.

Все почалося з ідеї Кума створити додаток, щоб спілкуватися із контактами з адресної книги смартфона онлайн. Він довго працював над адаптацією свого додатку WhatsApp для абонентів усіх країн, але ретельна праця не принесла очікуваного результату: перша версія програми раз у раз зависала, на свої телефони її завантажили всього кілька сотень знайомих Кума. Тоді він вирішив усе кинути і шукати роботу, однак Актон його відрадив, і, як виявилося, не дарма.

Після того, як у 2009 році Apple ввів систему push-повідомлень, Кум трансформував свій додаток у повноцінний месенджер, і незабаром число користувачів WhatsApp зросло до 250 тис. У 2013-му додатком користувалися 200 млн чоловік, а в 2014-му, коли компанію Кума за $22 млрд придбав Facebook, його аудиторія вже перевалила за 450 млн.

Нещодавно власник 9-мільярдного статку після чотирьох років роботи в раді директорів Facebook заявив про намір покинути компанію. "Буду колекціонувати раритетні Porsche, возитися з тачками і грати у фрісбі", — поділився Кум.

Лі Кашин

89 років, житель Гонконгу, засновник Hutchison Holdings

Статки: $33,6 млрд

Один із найвпливовіших бізнесменів Азії та №23 в глобальному рейтингу мільярдерів, гонконгський магнат Лі Кашин у травні цьогоріч залишив пост голови правління холдингу Hutchison, поступившись кріслом синові Віктору. Свій бізнес Лі будував 70 років, подолавши шлях від продавця пластикових виробів до власника глобальної корпорації з 323 тис. співробітників і операціями в понад 50 країнах світу.

За вміння укладати вигідні угоди і все встигати Лі отримав на батьківщині прізвисько Супермен. Без суперздібності вихідцю із бідної китайської сім'ї, котра втекла до Гонконгу від японського вторгнення, навряд чи вдалося б досягти висот.

Все почалося з $6,5 тис. кредитів і заощаджень, які 21-річний Лі інвестував у своє перше підприємство — Cheung Kong plastics. Власне виробництво пластикових виробів китаєць запустив після кількох років виснажливої ​​праці на фабриці штучних квітів. Працювати Лі почав ще в 14 років, коли від туберкульозу помер його батько, і підліток кинув школу, щоб забезпечувати сім'ю.

"Тягар бідності і цей гіркий смак безпорадності й ізоляції назавжди залишили в моєму серці питання, які досі рухають мною", — зізнався Лі в одному з інтерв'ю.

Виручку від пластикового виробництва Лі інвестував у купівлю землі, що дешевшала після відходу з Гонконгу британського капіталу. А в 1979 році він став першим китайцем, який придбав британську торговельну компанію — під його контроль перейшла Hutchison Whampoa, що переживала не найкращі часи.

Саме вона стала основою бізнес-імперії Лі, яка сьогодні займається цілою низкою напрямків: від управління портами, торгівлі та нерухомості до енергетики і телекомунікацій. Значну частину прибутку Лі жертвує на благодійність, зокрема на розвиток доступної медицини для бідних сімей — як та, в якій виріс він сам.

Філ Найт

80 років, уродженець США, засновник Nike

Статки бізнесмена і його сім'ї: $31,8 млрд

Сьогодні в компанії Nike працюють 74,4 тис. співробітників, її виручка сягає $34 млрд на рік, а сам бренд вартістю $32 млрд посідає 18-е місце в рейтингу найдорожчих брендів світу. Починалася ж історія цього гіганта з фірми Blue Ribbon Sports, яку в 1964 році заснували любитель бігу Філ Найт і його колишній тренер Білл Бауерман. Партнери скинулися по $500 кожен, закупили в Японії партію недорогих кросівок і стали торгувати ними безпосередньо з багажника автівки Найта.

Вже за рік у компанії з'явилося її нинішнє ім'я — Nike

(На честь грецької богині перемоги Ніки), а потім і логотип, за $35 намальований знайомою студенткою.

У перші п'ять років роботи компанія продала кросівок на $1 млн, однак чистий прибуток був невеликим. До того ж на японській взуттєвій фабриці Onitsuka, де бізнес-партнери закуповували кросівки для перепродажу, дізналися про спробу американців розкрутити власний бренд і розірвали співпрацю.

Найт не зневірився і навіть підбадьорював співробітників. "Доб'ємося ми успіху чи зазнаємо невдачі, але зробимо це на наших власних умовах [...] під власним брендом", — говорив він.

Тоді ж Nike запустила своє взуттєве виробництво, а Бауерман запропонував удосконалити кросівки рифленою підошвою, що стало справжнім проривом у світі спортивного взуття. До того ж у світі почалася мода на фітнес і біг підтюпцем. Все це допомогло Nike до 1979 року зайняти 50% американського ринку кросівок і обійти багаторічного лідера Adidas.

Чергові труднощі чекали компанію в 1998 році, коли її репутація руйнувалася через звинувачення в експлуатації низькооплачуваної та дитячої праці. Тоді Найт пообіцяв поліпшити умови роботи на фабриках і підняв зарплати співробітникам, а Nike стала регулярно публікувати аудиторські звіти з підприємств. За шість років Найт залишив пост президента компанії і сів за мемуари.


Стів Балмер

уродженець США, 62 роки, екс-керівник Microsoft

Статки: $39,6 млрд

Не обов'язково палати пристрастю до того, що ти робиш, важливіше робити це із завзятістю, переконаний Стів Балмер. Саме цю якість він вважає вирішальною в подоланні труднощів, з якими в той чи інший момент стикається будь-яка успішна компанія.

"Від того, наскільки ви були неслухняними, нестримними, оптимістичними, залежить ваш успіх", — заявив Балмер у 2011 році, виступаючи перед студентами Університету Південної Кароліни.

Самому Балмеру добре відомо, що таке керувати компанією в складні часи. З 2000-го до 2014 року він займав пост виконавчого директора багатомільярдної корпорації Microsoft. У цій ролі йому довелося справлятися з наслідками краху доткомів, коли в 2010 році впали акції багатьох високотехнологічних компаній, і наздоганяти Google в сфері пошукових сервісів, а Apple — в індустрії смартфонів. І хоча частина спостерігачів критикують Балмера за відсутність новаторських якостей і втрачені можливості на ринку мобільних пристроїв, а також низку малоуспішних продуктів, серед яких операційна система Vista і пошуковик Bing, інші відзначають його досягнення. За 13 років на посаді глави компанії він збільшив її виручку з $25 млрд до $70 млрд і подвоїв чистий прибуток до $23 млрд.

Перед тим, як очолити компанію, Балмер пропрацював у Microsoft 20 років. З її засновником Біллом Ґейтсом майбутній мільярдер навчався в одній групі Гарвардського університету, а в 1980 році кинув навчання на програмі MBA, щоб стати його 30-м співробітником. Разом із Ґейтсом Балмер брав активну участь в управлінні бізнесом і вже тоді отримав частину акцій Microsoft. Сьогодні в його власності — 333 млн акцій (4%), що на $3 млн більше, ніж у самого Ґейтса.


Ларрі Еллісон

73 роки, народився у США, співзасновник і технічний директор Oracle

Статки: $58 млрд

Десята найбагатша людина планети — Ларрі Еллісон, який заробив мільярди на розробці програмного забезпечення (ПЗ), зізнається, що готовий задовольнятися малим. "Я ніколи не чекав, що стану багатим, і тим паче настільки", — говорить він.

Еллісон виріс у прийомній сім'ї в робочому кварталі Чикаго, вступив до університету, але диплома так і не отримав. Програміст-самоучка, в 22 роки Еллісон переїхав до Каліфорнії, де влаштувався в компанію з розробки баз даних, а через 11 років, у 1977-му, разом із двома колегами заснував фірму Software Development Laboratories, пізніше перейменовану в Oracle. За наступні 37 років під керівництвом Еллісона вона перетворилася на другого найбільшого розробника ПЗ після Microsoft. Однак шлях до успіху не був гладким.

"Неймовірною бізнес-помилкою" Еллісон називає маніпуляції зі звітністю Oracle на початку 1990-х, коли менеджери з продажу кілька разів завищували показники прибутку в фінансових звітах, щоб збільшити власні комісійні. Після того, як маніпуляції розкрилися, рівень ринкової капіталізації компанії впав на 80%, Oracle довелося заплатити $24 млн штрафів і скоротити 10% персоналу. Тоді Еллісон змінив модель продажів, збільшив контроль і найняв нових досвідчених топ-менеджерів. Протягом двох наступних років Oracle вибралася із кризи.

Були в історії компанії й проекти, що не виправдали надій. Так, у 1996 році Еллісон запустив виробництво недорогих мережевих комп'ютерів, які дозволяли виходити в інтернет і працювати з офісними програмами без складного і дорогого ПЗ.

Однак тоді ринок виявився не готовий до визіонерської ідеї Еллісона. Через чотири роки проект Network Computer, на який було витрачено $175 млн, довелося згорнути. Втім, у середині 2000-х його концепція знайшла нове життя після того, як її переосмислили творці популярних донині нетбуків.


Леонардо Дель Веккіо

83 роки, народився в Італії, засновник і глава Luxottica Group

Статки бізнесмена і його сім'ї: $21,9 млрд

Леонардо Дель Веккіо — сьогодні друга найбагатша людина Італії — ріс у післявоєнному Мілані в бідності. Батько помер ще до його народження, а мати, не в силах прогодувати п'ятьох дітей, віддала сина до інтернату.

У 14 років Дель Веккіо підробляв на заводі з виробництва комплектувальних для різних товарів: від автомобілів до окулярів. У 23 роки він запустив власний бізнес із виробництва оправ.

Заради улюбленої справи підприємець переїхав із Мілана до невеликого містечка Агордо в області Венеції — центру італійської оптичної індустрії. Тут і зародилася компанія, яка сьогодні випускає культові Ray-Ban, Oakley, а також окуляри для більшості модних преміум-брендів, зокрема Giorgio Armani, Burberry, Dolce & Gabbana, Versace, Chanel, Prada і Ralph Lauren.

"Коли я починав, то не думав, що зайду так далеко", — якось зізнався журналістам бізнесмен, якого тепер на батьківщині називають Леонардо Другий з відсилкою на великого співвітчизника Леонардо Да Вінчі.

У 1967 році продукція Дель Веккіо стала продаватися під брендом Luxottica, а сам він зайнявся побудовою власної мережі продажів. До цього його підштовхнули непрості відносини з дистриб'юторами: майбутнє його бізнесу залежало від їхніх замовлень, що виводило підприємця з рівноваги. В підсумку Luxottica покрила своєю дистриб'юторською мережею понад 150 країн і завоювала статус четвертої найбільшої публічної компанії Італії. А після злиття з виробником лінз Essilor на початку 2017-го дітище Дель Веккіо стало частиною найбільшого гравця світової індустрії окулярів.

Майкл Делл

53 роки, народився у США, глава Dell Technologies

Статки: $23,5 млрд

У 1984 році Майкл Делл, студент першого курсу Університету Техасу, роздобув $1 тис. стартового капіталу, щоб перетворити своє захоплення технікою на бізнес. Він купував комп'ютери, оснащував їх дисководами і додатковими обсягами пам'яті та перепродував. У 19 років Делл вже заробляв до $80 тис. на місяць і кинув навчання, щоб присвятити себе розвитку бізнесу.

"Вам не обов'язково бути генієм, провидцем чи навіть випускником коледжу, щоб бути успішним, — сформулював пізніше бізнесмен.— Вам просто потрібні основа і мрія".

У 1989 році компанія Делла вийшла на IPO і за наступні п'ять років виросла в 20 разів. Саме це стало для неї серйозним викликом.

Із неадаптованими для таких масштабів бізнес-процесами Dell страждала від численних помилок в управлінні. Менеджменту компанії довелося скасувати випуск нової моделі ноутбука, яку, як виявилося, перевершили розробки конкурентів. А ідея продавати продукцію Dell у мережах супермаркетів Best Buy і Walmart виявилася провальною.

Одночасно стався спад в індустрії, продажі комп'ютерів скоротилися. Тоді Делл найняв кількох топ-менеджерів зі значним досвідом роботи у сфері високих технологій. Переклавши на їхні плечі операційне управління компанією, сам він зосередився на стратегії. Реорганізація допомогла Dell вибратися із кризи і продовжити зростання.

Десять років по тому дітище Делла зайняло найбільшу частку на ринку виробників комп'ютерів, змістивши з лідерських позицій конкурента Hewlett-Packard. Правда, з часом той відновив позиції, а Dell зіткнулася з новою проблемою: в 2012-му на тлі інтенсивного зростання ринку смартфонів, планшетів і хмарних сервісів акції компанії всього за рік подешевшали на третину.

"Я абсолютно не помітив наступу планшетів", — зізнався Делл в одному з інтерв'ю.

Щоб врятувати компанію, статус Dell було вирішено змінити з публічного на приватний. Повернувши повний контроль над своїм бізнесом, у 2016-му Делл створив найбільшу приватну технологічну компанію на світі за рахунок злиття з корпорацією EMC — американським розробником програмного забезпечення і систем зберігання даних. За рік аналітики з оптимізмом оцінили ефект угоди: з розширеною продуктовою лінійкою і збільшеною клієнтською базою новостворена Dell Technologies стабільно нарощує прибуток і розраховується з накопиченими за роки реорганізації боргами.


Говард Шульц

64 роки, уродженець США, засновник і глава Starbucks Corporation

Статки: $2,8 млрд

В Університеті Північного Мічигану Говард Шульц навчався за рахунок футбольної стипендії, однак отримав травму і, щоб закінчити навчання, був змушений заробляти донорством крові. Непросто здобутий диплом мав для нього особливе значення: у своїй родині, де батько змінив чимало робочих спеціальностей, а мати була домогосподаркою, Шульц став першим випускником вишу.

За кілька років після закінчення університету він влаштувався на роботу в Starbucks — мережу з трьох кав'ярень у Сіетлі.

Під враженням від відрядження до Італії Шульц зважився на власний проект у кавовій індустрії. У 1986 році він відкрив кав'ярню Il Giornale, а за два роки викупив мережу Starbucks і об'єднав свої активи під єдиним брендом. У 1992 році компанія Шульца вийшла на біржу, у 2000-му він вирішив передати управління нею до рук найманого менеджменту.

За наступні сім років кількість кав'ярень Starbucks зросла з 5 тис. до 15 тис., однак компанія виявилася не готовою до стрімкого зростання. "Проблема в тому, що зростання — це не стратегія, а тактика, і якщо зростання стане стратегією, не думаю, що воно буде стійким", — поділився якось Шульц.

Справи Starbucks пішли на спад. Тоді активним розвитком свого кавового бізнесу зайнялися великі мережі McDonald's і Dunkin' Donuts, та й споживачі з початком світової економічної кризи шукали дешевших пропозицій. У 2007 році вартість акцій Starbucks впала на 40%. Тоді Шульц вирішив повернутися у крісло виконавчого директора.

"Компанія повинна позбутися бюрократії й знову обернутися до клієнтів", — написав він у своєму першому листі співробітникам. Підлеглих і відвідувачів Starbucks він запросив ділитися ідеями та думками про продукцію, рекламу, інтер'єр кав'ярень.

Бренд з'явився в соціальних мережах. І хоча в умовах світової економічної кризи компанії довелося закрити сотні закладів і звільнити кілька тисяч осіб, Шульцу вдалося головне: повернути любов клієнтів.

Нещодавно новим випробуванням для компанії стали протести і заклики до бойкоту Starbucks через інцидент у Філадельфії, де співробітників кав'ярні звинуватили в расизмі. Керівництво компанії принесло свої вибачення, а 29 травня 8 тис. закладів у всій країні закрилися для проведення "расового" тренінгу. Простій кав'ярень коштував Starbucks понад $10 млн, однак Шульц підкреслив: для нього це не витрати, а "інвестиції в людей та компанію".


Ван Цзяньлінь

63 роки, уродженець Китаю, засновник і глава Dalian Wanda Group

Статки: $29,7 млрд

Шістнадцять років свого життя Ван Цзяньлінь, №26 у списку найбагатших людей планети, присвятив китайській армії. Саме цей досвід, за зізнанням самого бізнесмена, зробив його рішучим і стресостійким.

Син військового, він також вирушив служити і стійко переносив всі труднощі: за два місяці маршу долав по 1,2 тис. км, терпів сувору дисципліну і відсутність дозвілля та, бувало, бився за їжу. У 1986 році 32-річний Цзяньлінь демобілізувався і подався в чиновники, а за два роки очолив державну будівельну компанію в місті Далянь.

Таке призначення можна було назвати великим успіхом: компанія перебувала на межі банкрутства, і щоб врятувати її, були потрібні чималі вкладення. Цзяньлінь не розгубився: узяв кредит на $80 тис., купив земельну ділянку і забудував її житловими будинками.

Квартири Wanda Group, як назвав компанію Цзяньлінь, користувалися попитом: від іншого житла середнього цінового сегмента їх відрізняли алюмінієві рами, надійні двері, а ще унітази, якими тоді в Китаї могли обладнати тільки дорогу житлоплощу. У 1992 році Wanda Group стала однією з перших акціонерних компаній у своїй країні, а Цзяньлінь — її повноправним власником.

Однак його чекали нові труднощі. Через бум на ринку нерухомості китайський уряд обмежив кредитування приватних забудовників. До того ж Цзяньліню ніяк не вдавалося налагодити відносини з новим мером Даляня — як пояснював бізнесмен пізніше, він просто не хотів платити чиновнику хабара.

У таких непростих умовах Цзяньлінь знайшов вихід: розширив діяльність компанії на інші регіони країни, а штаб-квартиру згодом переніс у Пекін. У 2007 році, за даними The New York Times, у складі акціонерів компанії з'явилися особи, пов'язані з членами політбюро, і відтоді Dalian Wanda заручилася особливою ​​лояльністю з боку держави.

"Залишайся близьким до уряду і цурайся політики", — любить повторювати Цзяньлінь.

Сьогодні його компанія є найбільшим девелопером комерційної нерухомості на світі та володіє активами у сферах нерухомості, фінансів, культури, туризму, спорту та розваг на загальну суму 700 млрд юанів (більше $100 млрд).

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X