5 запитань до Лілії Гриневич

Міністр освіти і науки розповідає про те, як гроші ходитимуть за учнем, і чому місцева влада досі не може розподілити 1 млрд грн, який Кабмін виділив на нову школу

Дмитро Тузов

З 1 вересня цьогоріч Лілія Гриневич стала головним ньюзмейкером для сотень тисяч українців, діти котрих пішли в перший клас. Адже саме з початком осені на всій території країни запрацював перший етап системної шкільної реформи, ініціатором якої стала Гриневич — міністр освіти і науки.

З її легкої руки першокласники прийшли до оновлених кабінетів, схожих на ігрові кімнати. А їхні вчителі пройшли перепідготовку і тепер будуть більше грати з підопічними, ніж мучити їх уроками чистописання. Місцеві ж бюджети отримали 1 млрд грн субвенцій на створення нових освітніх умов у школах.

У держбюджеті-2019 вже закладено гроші на продовження реформи.

Про те, як зміниться школа наступного року, які можливості з'являться в учнів, їхніх батьків та викладачів, Гриневич розповіла Радіо НВ.

1 У проекті бюджету на наступний рік освіту позначено як один із пріоритетів. Як це допоможе школі?

— Так, освіта дійсно пріоритет. Реформа школи почалася вже у 2018-му і була підтримана фінансово.

Вперше цьогоріч ми передали 1 млрд грн субвенцій на місця, щоб діти могли вчитися новому змісту в нових умовах. Одразу скажу, що освоєння цих грошей йде складно: сьогодні витрачено трохи більше 60% — у місцевої влади, очевидно, не вистачає менеджерських навичок для проведення тендерів та роботи з цими коштами.

У бюджеті-2019 на оновлення освітнього середовища також закладено 1 млрд грн, і цей напрямок ми продовжуватимемо розвивати. Якщо у нас будуть залишки, ми вкладатимемо їх у шкільні автобуси, в переобладнання природничо-математичних кабінетів.

Дуже важливо зараз мотивувати учнів до вивчення точних і природничих наук. Дані останньої вступної кампанії показують, що є проблеми із запитом абітурієнтів на технічні напрямки освіти. Це потрібно виправляти.

У бюджеті-2019 також закладено кошти на базове наукове фінансування університетів. Буде розроблена критеріальна система, на підставі якої університети ці гроші отримуватимуть.

2 Одне з нововведень освітньої реформи — формула "гроші йдуть за учнем". Із 2019-го держава обіцяє реалізувати цей принцип. Як це виглядатиме?

— Є невелика частина дітей, які навчаються у приватних навчальних закладах. І серед цих шкіл існують не тільки елітарні. Дуже часто батьки віддають дитину в приватну освіту через необхідність певної альтернативи. Наприклад, дитина може мати якісь особливі потреби. І гроші батьків-платників податків, закладені в державну освіту, в такому разі залишаються нереалізованими для цієї дитини. Тому з нового року розрахована на учня мінімальна сума — близько 80% від того, що закладається на навчання у держшколі, — піде за ним у школу приватну. Ми спільно з Мінфіном розробляємо механізм, як це відбуватиметься, — чи заходитимуть ці гроші у приватну школу безпосередньо або відшкодовуватимуться батькам.

Цей принцип також торкнеться дітей з інвалідністю та особливими потребами. У нас є інклюзивна освіта і з'явиться інклюзивна субвенція: якщо така дитина приходить до школи, на її навчання виділятиметься більше коштів, ніж на навчання звичайного школяра.

3 Чи працює в Україні механізм податкових пільг для батьків, які інвестують гроші в освіту своїх дітей?

— Так, за таким відшкодуванням необхідно звернутися до податкових органів. На суму, яку батьки витратили на освіту дітей і задокументували це, можливе скорочення податкового навантаження.

4 В учнів старшої і середньої школи в Україні сьогодні навантаження по сім-вісім уроків на день. І все одно багато хто користується послугами репетиторів, та й самі вчителі радять так вчиняти. З таким навантаженням і такими витратами часу освіта перестає бути ефективною. Що можна змінити?

— Аби школа давала максимум ефективності, має бути як мінімум три речі.

Перше — достатня тривалість навчання. У нас навчальний час, за який діти отримують повну середню освіту, найкоротший у Європі. І найбільші канікули. Зрозуміло, що в такий короткий період втискається величезна кількість матеріалу. Це питання ми вирішуємо — реформа нової української школи передбачила перехід на 12-річну систему навчання.

По-друге, важлива якість навчання, а це завжди спільна дія. Дитина, особливо у старших класах, має бути готовою самостійно працювати над матеріалом, а вчитель — підбирати ті методики, які максимально ефективні. У новому законі про освіту ми прописали автономність вчителя у виборі методик навчання, послідовності тем і часу на їх засвоєння.

Крім того, по-третє, ми забрали в органів місцевого самоврядування функцію педагогічного нагляду над учителем. Тепер такий нагляд — компетенція органів Держслужби якості освіти. Це звільняє вчителя від можливих маніпуляцій або тиску з боку місцевих відділів освіти і робить ефективнішим у своїй діяльності.

5 Нещодавно з'явилася інформація, що через дефіцит підручників або з якоїсь дивної традиції вчителі в українських школах часом використовують російські підручники. Наприклад, під час вивчення англійської.

— Я категорично проти! Як може російський підручник з'явитися в українській школі? Це заборонено, і ми не давали жодних грифів на російські підручники. Я буду дуже вдячна за інформацію про подібні випадки, ми на них жорстко реагуватимемо.

CV

Лілія Гриневич народилася у родині вчителів у Львові в 1965 році. Закінчила Львівський держуніверситет. Довгий час працювала вчителем, заступником директора, а потім і директором у декількох львівських школах. Була одним із засновників Українського центру оцінки якості освіти і займалася розробкою системи зовнішнього незалежного оцінювання на національному рівні. У 2012 році стала народним депутатом від партії Батьківщина й очолила парламентський комітет із питань науки й освіти. У 2014-му знову опинилася у парламенті, вже за квотою Народного фронту Арсенія Яценюка. І знову працювала в тому ж комітеті. З 2016-го — міністр освіти і науки України.

Інтерв'ю з Лілією Гриневич прозвучало в ефірі радіо НВ

31 жовтня. Його повну версію можна знайти на сайті nv.ua