Уперше надруковано на americanpurpose.com. Колонка опублікована з дозволу редакції

Сусідні «східні» країни, як-от Польща та держави Балтії, які пам’ятають довгу історію російської агресії, звісно, були за вступ України. Але не так були налаштовані ключові учасники, починаючи з президента Байдена і канцлера Шольца. Щоправда, вони внесли дружню нотку, заспокоївши президента України Володимира Зеленського іншими призами: американськими касетними боєприпасами, великою кількістю німецьких танків і системами Patriot. Але точно не крилатими ракетами великої дальності, які, не дай Боже, можуть уразити безпосередньо Росію. Президент Франції Макрон усе бубонить про гарантії безпеки. У тому ж ключі Байден продовжує просувати «ізраїльську модель»: багато спорядження, але жодних офіційних зобов’язань щодо захисту. Ми, звісно, з вами, але.

Що потрібно для отримання надійних гарантій?

У своїй книзі «Зброя серпня» Барбара Тачман описує розмову між британським і французьким генеральними штабами про планування спільних дій проти кайзерівської Німеччини. Для французів, союзників Великої Британії по Антанті, екзистенціальне питання полягало в тому, чи буде «Віроломний Альбіон» воювати на їхньому боці.

Щоб заспокоїти французів, англійці запитали генерала Фердинанда Фоша: «Яка найменша британська військова сила могла б надати вам якусь практичну допомогу?»

Фош холодно відповів: «Один британський солдат, і ми подбаємо про те, щоб його було вбито».