Випадок із Віталієм Шабуніним показав, що кожний військовий сьогодні є вразливим, якщо має сміливість критикувати владу. «Була б людина, а стаття в Кримінальному кодексі для неї завжди знайдеться». Статей із десяток у чинному Кримінальному кодексі. Ми з хлопцями якось рахували, за що можна нас усіх легко «закрити».

Ми воюємо, втрачаємо життя та здоровʼя. Це найскладніші часи для українського народу з часів сталінських репресій та голодомору. Все це задля того, щоб не стати Росією чи Білоруссю, де опозиції де-факто нема, а за лайк у соцмережі позбавляють волі.

Колись воювали «за партію!», «за Сталіна!». Сьогодні часи змінились: ми воюємо не за президента чи «парламентську більшість», ми воюємо за збереження демократії і свободи — те, через що власне Путін і напав на Україну.

Ми воюємо за збереження демократії і свободи

А якщо демократії і свободи в країні стає менше, то виникає питання мотивації. Від якої залежить і хід бойових дій, і ситуація в тилу.

Постає питання цілі? За що ми маємо страждати або вмирати? За чиновників, які вдаються до репресій, щоб не було критики їхньої влади? — Точно — ні.

Можна бути прихильником Віталія Шабуніна, можна його критикувати — це, власне, і є свобода і демократія, як цінності.

Але те, що сталося, — схоже на відверте політичне переслідування, яке завтра може перерости у систему. Власне, чому схоже. Це і є — пряме політичне переслідування!

Після Майдану і війни я вперше відчуваю, що люди бояться висловлюватися публічно, ставити лайки та робити репости.

Це перший симптом авторитаризму і тривожна тенденція суспільства — коли починаєш боятися проявляти свою позицію. І претензія тут не до тих, хто саджає (бо вони завжди діють за умови мовчазної згоди більшості), а до тих, хто мовчить.

Природа влади така, що тим, хто в ній, її завжди мало. І саме громадянське суспільство є запобіжником від сповзання політиків до автократії. Не Путін створив російський народ таким, яким він є. Це російський народ створив убивцю Путіна, надав легітимність його діям.

Але ми ж — не вони! Власне, за це і боротьба.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал