Як би нам не помилитись

25 березня 2019, 13:43

Про дві ідентичності в демократичному виборі

Відкинувши нав’язане Кремлем братство, Євромайдан з’єднав дві розлучені проросійською владою ідентичності: національну і громадянсько-політичну. І тому визначив також два головні взаємопов’язані стратегічні напрямки для розвитку України: відстоювання національної незалежності й демократичних реформ.

Відео дня

Без успішних реформ ми можемо втратити незалежність – а відтак національну ідентичність – у протистоянні агресору. Найрейтинговіші кандидати – увага, чотири з перших п’яти – пропонують нам для вибору три основні підходи до вирішення соціально-економічних проблем разом з питанням агресії:

— найперше обирати боротьбу з корупцією та на цій основі – рух успішних реформ і вирішення питань обороноздатності та війни;

Держава – якщо демократична — це насамперед гарант політичної ідентичності

— найперше обирати конституційне перезаснування країни задля радикальних змін на краще;
— просто обирати поступовий соціально-економічний розвиток і на цій основі послідовно вирішувати питання окупації і агресії.

Втім, без відстоювання та захисту національно-культурної незалежності ми не матимемо реформованої європейської країни. Вся складність полягає у тому, що відданість національній ідентичності не раціоналізується в словах демократичних програм. Вона дається взнаки хіба що в необхідних для національної легітимації кандидата, його чи її обіцянках відстоювати державну незалежність через зміцнення війська, сприяння розвитку державної мови і гуманітарної сфери загалом.

Держава – якщо демократична — це насамперед гарант політичної ідентичності. На виборах вона має забезпечувати громадянам рівні права голосування на не менш убезпечених чесних і вільних виборах. Кандидати, які роблять глибоко персоналізоване чуття патріотизму програмою радикальної боротьби за ідентичність як примус і обов’язок всупереч свободі сумління кожного, сьогодні не мають великої політичної перспективи стати лідером країни.

Національно-культурна ідентичність захищається демократією саме як гарантія свободи людини самому обирати ідентичність. Обирати національну ідентичність кожним персонально. Це нелегка суть європейської демократії. Напрям до якої ми вже обрали.

Саме тому лише кожен з нас сам на сам визначатиме ставлення кандидатів до питань національної ідентичності. Тобто кого обирати як відданого загальнонаціональній справі. Це є вибором кожного на рівні відчуття і довіри. Рішенням не менш, якщо не більш важливим для нашого спільного існування, ніж вибір найкращої стратегії соціально-економічного розвитку.

Це і є найглибша дилема вибору. І думаю, що тут головна його небезпека – в разі колективної помилки і наступного протестного виправлення.

Ще раз: без відстоювання та захисту національно-культурної ідентичності ми не будемо мати успішно реформованої європейської країни.

Як би нам не помилитись.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X