У спробі розібратися з битвою всередині Ізраїлю за майбутнє його судової системи: у понеділок він розмовляв телефоном із прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньягу, а вже у вівторок мав зустріч у Білому домі з президентом Ісааком Герцогом.

Для того аби переконатися в тому, що його позиція цілком зрозуміла всім ізраїльтянам, Байден запросив мене до Овального кабінету у вівторок вдень і передав заяву — безпрецедентну цього разу —

у якій висловив свою повагу до того, що «безперервні» протести в Ізраїлі демонструють «життєздатність ізраїльської демократії». Він також висловив побажання, щоб коаліція Нетаньягу припинила поспішати з проведенням конституційної реформи, яка не має навіть видимості національного консенсусу, що різко знизить здатність Верховного Суду Ізраїлю контролювати рішення і призначення уряду.

Нетаньягу спробував ввести в оману американських друзів Ізраїлю, применшивши значення фундаментальних змін, на яких наполягає його уряд, назвавши їх судовою реформою і представивши їх як несуттєві.

Але готовність його уряду заплатити величезну ціну за атаку на судову владу, яку він ініціював на початку цього року (резервісти ізраїльських ВПС відмовляються з’явитися на службу на захист «диктатури», інвестори у сфері високих технологій виводять кошти, імміграція євреїв до Ізраїлю різко скоротилася, а країну охопили масштабні й підривні масові протести), — все це демонструє, що на карту поставлено весь судово-політичний баланс сил в ізраїльській демократії, яка не має конституції.

Це битва за душу нації

Байден тепер глибоко занепокоєний стабільністю і майбутнім Ізраїлю, найважливішого союзника Америки на Близькому Сході і країни, симпатії до якої він не приховує. Його меседж прем'єр-міністру і президенту Ізраїлю був цілком зрозумілим: будь ласка, зупиніться негайно. Не ухвалюйте таких важливих рішень без широкого консенсусу, інакше ви щось зламаєте в ізраїльській демократії та у ваших відносинах з американською демократією, і, можливо, ніколи більше не зможете це повернути.

«Вочевидь, це ті питання, щодо яких ізраїльтяни мають тверді погляди, що проявляється, зокрема, і в тривалому протестному русі, який демонструє життєздатність ізраїльської демократії, що має залишатися основою наших двосторонніх відносин, — сказав мені Байден. — Пошук консенсусу щодо спірних питань політики потребує часу, який вам для цього необхідний. Це важливо для значних змін. Тому я рекомендую ізраїльським лідерам не поспішати. Я вважаю, що найкращий результат — це продовжувати шукати максимально широкий консенсус».

У рамках протестного руху відбуваються щотижневі масові демонстрації за участю десятків тисяч ізраїльтян упродовж 28 тижнів поспіль — це приблизно еквівалентно трьом або чотирьом мільйонам американців, які протестують у торговельному центрі у Вашингтоні, округ Колумбія, кожні вихідні. Але воно також складається із сотень низових ініціатив у всіх верствах суспільства, що робить його справжнім рухом за демократію. Вельми незвичайне визнання Байденом цієї кампанії означає, що уряд США розуміє, що те, що відбувається в Ізраїлі, виходить далеко за межі політичних дебатів між урядом та опозицією.

Це битва за душу нації.

У цій битві Нетаньягу, схоже, рішуче просувається вперед, захоплюючи владу, щоб звільнити себе і свій уряд від контролю Верховного суду до того, як Кнесет оголосить перерву на літо наприкінці липня. На карту поставлені рішення Верховного суду, як-от скасування спроби Нетаньягу призначити свого тричі судимого приятеля правого спрямування Ар'є Дері міністром охорони здоров’я, внутрішніх справ, а потім і фінансів.

Саме тому протести знову набирають сили. Передова стаття в ізраїльській газеті «Гаарець» демонструє, наскільки небезпечним це стає: «Понад сім місяців ізраїльтяни протестували проти спроб уряду Нетаньягу щодо розбудови судової системи країни та послаблення її вартових. Цього тижня протестувальники посилюють спротив, оскільки дедалі більше армійських резервістів погрожують утриматися від несення служби, медичні працівники оголошують двогодинний „попереджувальний страйк“, а десятки тисяч людей виходять на вулиці, порушуючи рух транспорту по всій країні». Ізраїль наближається до моменту істини.

Байден явно прямує по натягнутому канату. Він намагається поважати право Ізраїлю обирати власний шлях без втручання американського союзника у внутрішні справи (повага, якою Нетаньягу часто-густо нехтував, коли роками втручався в політику США). Водночас він прагне чітко висловити свою заклопотаність, яку поділяють багато ключових союзників Ізраїлю в Конгресі та американській єврейській громаді, — з приводу того, що це може стати доленосним моментом в історії Ізраїлю — як для його внутрішньої згуртованості, так і для його майбутніх відносин з Америкою. Байден, як друг Ізраїлю, відчув, що не може мовчати.

Не плекайте ілюзій: багато ізраїльтян підтримують Нетаньягу, але опитування — і відносний масштаб демонстрацій — показують, що явна більшість виступає проти. Згідно з останніми опитуваннями весь коаліційний кабінет Нетаньягу втрачає суспільну підтримку.

Але ось у чому суть: розмах і завзятість протестного руху в Ізраїлі надсилають чіткий сигнал про те, що перебудова, яку просуває уряд, навряд чи колись отримає внутрішню легітимність, а отже, у неї не буде і зовнішньої легітимності. Цей потяг уже рушив зі станції.

Якщо Нетаньягу просто протаранить це рішення, це неминуче поставить під загрозу внутрішній і міжнародний статус Верховного суду Ізраїлю і, відповідно, ізраїльську демократію. Йдеться про фундамент спільних цінностей, що лежать в основі американо-ізраїльського альянсу.

Справді, кожен ізраїльський лідер має обміркувати цю фразу Байдена: протестний рух демонструє «життєздатність ізраїльської демократії, яка має залишатися основою наших двосторонніх відносин».

Коли Байден сказав мені це, запевняю вас, він говорив це і розумом, і серцем. По суті, він благає Нетаньягу і прихильників прем'єр-міністра зрозуміти: якщо ми не збагнемо, що не поділяємо ці демократичні цінності, буде важко підтримувати особливі відносини, якими Ізраїль й Америка насолоджувалися останні 75 років.

Наша розмова на цю тему тривалістю 1 година 15 хвилин нагадала мені про те, що Байден є старомодним демократом, коли йдеться про Ізраїль, країну, чиї досягнення в науці, технологіях і мистецтві — і її міцна демократія, хоча й роз'їдена безперервною окупацією палестинських територій — викликає в нього щирий відгук.

Це, на мій погляд, зовсім не схоже на те, що стверджують такі циніки, як Тед Круз, Рон ДеСантіс і спікер Палати представників Кевін Маккарті, які залюбки користуються зусиллями Байдена, спрямованими на те, щоб не дати Ізраїлю звалитися з прірви, — щоб затаврувати їх як антиізраїльські і, що ще більш безглуздо, антисемітські.

Звернення до ізраїльтян праворуч, ліворуч і в центрі: Джо Байден може виявитися останнім проізраїльським президентом-демократом. Ви ризикуєте, ігноруючи його щирі побоювання.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV