Повну версію інтерв'ю з Ярославом Грицаком слухайте на Radio NV

За три роки війни Росії проти України світ змінився, але далеко не в кращий бік. На жаль, в цьому не найкращому боці Україна займає центральне місце, бо те, що робиться в Україні, значною мірою відображає загальну глобалізацію тенденції: Україна стала більш глобалізованою, а глобальний світ став більше схожий на Україну. Це світ, де немає безпеки, де різні геополітичні вітри і не видно цьому кінця.

Ми вступили в період великої турбуленції. Напевно, це десятиліття воєн, які, дай Боже, не приведуть до чогось більшого, якогось великого світового конфлікту. Але ми будемо довго балансувати на цьому, тому що поки не бачимо, де кінець цієї нестабільності у світі.

Світ не був готовий до цієї нестабільності, і Україна не була готова. Ми ж пам’ятаємо, що багато з нас не хотіли вірити в цю реальність, вважали, що війна нас омине. Та і зараз шукаємо якоїсь чудової розв’язки, що Трамп прийде, порядок наведе. Можливо, це людська натура.

Були голоси, які попереджали ще 10, 20 років тому; я знаю ці тексти, людей, які говорили, що не буде кінця історії, вона ніде не подінеться. Говорилося конкретно про 2020-ті, що буде велика криза, пов’язана з певними процесами — демографічними, соціальними, геополітичними. Зокрема про те, що центром нестабільності будуть США. Але людська природа така, що ніхто не хотів цьому вірити.

Зараз світ прокидається. Очевидно, хто найбільш був готовий до цієї кризи — це російський диктатор Володимир Путін, який її сам спровокував, активно з неї користується. Очевидно, з неї також користується Китай, який має свою стабільну позицію, Китай найбільш передбачуваний.

Найбільш непередбачуваний — Захід. І те, що сталася ця політична буря