Чи вдасться Україні потрапити зараз і до НАТО, і до ЄС?
Нещодавні кроки Данії, Фінляндії та Швеції зміцнюють європейську безпеку. Але війна Росії проти України має фундаментально змінити ставлення НАТО та ЄС до своїх східних сусідів
Уплив війни Росії проти України не можна недооцінювати. Рішення Фінляндії та Швеції вступити до НАТО змінює політичний та стратегічний характер військового союзу, у якому першу скрипку відіграє США. Відмовляючись від нейтралітету, Фінляндія та Швеція змінюють профіль НАТО. Північ Європи перестає бути вакуумом у сфері безпеки. Війна Росії проти України зробила ці країни вразливими і підданими небезпеці. Щойно вони приєднаються, альянс захищатиме обох у разі нападу.
Сусідня Данія, яку часто недооцінюють як стратегічного та військового гравця, проголосувала за припинення своєї відмови від застосування Загальної безпекової та оборонної політики ЄС. Вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, а також приєднання Данії до співпраці у сфері оборони з ЄС укріплять безпеку Північної Європи, а також країн Балтії та Польщі. З воєнного погляду Європа більш згуртована.
Однак у політичному плані всередині НАТО та ЄС існують великі розбіжності щодо того, як поводитися зі Східною Європою та Росією, із цим треба розібратися.
Найбільші розбіжності пов’язані з контролем над озброєннями та розширенням.
Члени НАТО раді тому, що альянс через війну Росії в Україні знову набув цілеспрямованості. Тепер в альянсі загальне сприйняття загрози. Майже як в епоху холодної війни. Тепер НАТО твердо повернувся до Європи, більше не занурюючись у ризиковані кампанії в Афганістані чи Лівії, де його місії зазнали великої критики.
Повернення до Європи, однак, означає, що НАТО має вирішити, що хоче робити як із безпекою, яку зміцнюють Фінляндія та Швеція, так і з небезпекою, що поширюється Східною Європою.
Під час холодної війни сенсом існування НАТО був захист Західної Європи. Водночас, незважаючи на всі фальстарти, США (з позиції сили) і Росія обговорювали контроль над звичайними та ядерними озброєннями. Відсутність будь-яких зусиль щодо відродження контролю над озброєннями створює небезпечний вакуум безпеки для Європи й особливо для її східних сусідів.
Ніхто не знає, чим завершиться війна в Україні та чи залишаться НАТО та ЄС єдиними у своїй підтримці України.
У чому слід бути впевненим, то це в тому, що на якомусь етапі доведеться повернутися до контролю над озброєннями. Наразі немає жодних ознак того, що дві ядерні держави Європи — Франція та Велика Британія, або якщо вже на те пішло, США, на екранах їхніх радарів. І незважаючи на всю ту риторику Німеччини, яка зосереджена на зміцненні багатосторонніх інституцій, навряд чи хтось заїкнувся про те, як відродити контроль над озброєннями. Мовчання є недалекоглядним і небезпечним.
Найбільші розбіжності пов’язані з розширенням ЄС та НАТО
У міру того, як НАТО завершує розробку своєї нової стратегічної концепції, а ЄС працює над реалізацією свого Стратегічного компасу, обидві організації мають обмінюватися ідеями про те, як повернути контроль над озброєннями на порядок денний, і вказувати, які переговори вони планують і з ким. Ідеться про майбутню безпеку Європи, включно зі Східною Європою.
З цією проблемою, яка постає перед НАТО та ЄС, пов’язане розширення. Рішення Грузії, Молдови й України подати заявку на вступ до ЄС викликало роздратування серед кількох його членів. Незалежно від того, скільки часу знадобиться для приєднання цих країн, усередині блоку мало хто бажає його розширення.
Просто подумайте про двозначність щодо прийняття країн Західних Балкан, які, зрештою, є задвірками ЄС. Ставлення Союзу до цього регіону завжди було нещирим. Ці зволікання дали Китаю можливість вкладати значні кошти у великі інфраструктурні проєкти. Репутація ЄС та довіра до нього були підірвані.
Натомість членами НАТО вже стали Албанія, Чорногорія та Північна Македонія. Це збільшує стратегічний уплив США у цій частині Європи.
Тоді як НАТО «випереджає» ЄС на Західних Балканах, зі Східною Європою справа інакша. Ані ЄС, ані НАТО не мають стратегії інтеграції цих країн.
Оскільки Німеччина та інші держави-члени виступають проти вступу Грузії, Молдови й України до НАТО чи ЄС, вони повинні тоді розглянути питання про те, яких майбутніх політичних, економічних відносин і відносин безпеки вони хочуть зі своїми східними сусідами.
Торгові угоди ЄС із Кишиневом, Києвом і Тбілісі були надзвичайно корисними. Але агресія Росії проти України посилює їхню вразливість. Як НАТО, так і ЄС мусять усвідомити і визнати, що якщо вони не збираються йти традиційним шляхом розширення, вони мають знайти способи дати цим країнам економічний, політичний захист і створити безпечні умови. Війна в Україні наочно демонструє, чому ці умови такі необхідні.
Переклад НВ
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Carnegie. Europe. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
