Коли можуть відбутися переговори між Україною та Росією
Початок великого наступу російських окупантів на Донбасі ставить перед нами такі питання: чого чекати далі і чи можливі взагалі переговори та припинення війни?
Щоб відповісти на ці питання, потрібно розуміти декілька ключових факторів, які впливають на можливість реалізації переговорного процесу.
Перший фактор — це повний провал початкової стратегії Кремля щодо окупації України. За 56 днів війни Москва не досягла жодної важливої мети. Навряд чи Путін хвалитиметься на параді 9 травня тимчасовою окупацією кількох районних центрів та низки сіл на Сході та Півдні України. Крім того, агресор продовжує зазнавати тяжких втрат. Ми говоримо тут не так про людей, які не важливі для Кремля, як про військову техніку. Втрата крейсера Москва значно сумніша для диктатора Путіна, ніж більше 20 тис. російських солдатів, які були знищені в Україні. Тому окупанти спробують найближчими тижнями досягти певної стратегічної переваги, щоб мати предмет торгу на переговорах і явити російській масі певну перемогу. Саме тому зараз йдуть такі жорстокі та масовані атаки на Маріуполь. Маріуполь дуже важливий для агресора не лише як символ, а й як плацдарм для подальшого просування на Південь України.
Фактор другий — усі ті люди, які вже вели переговори, не мають ні політичної ваги, ні права самостійно приймати рішення. Ми розуміємо, що і українська, і російська делегації, які зустрічалися в Стамбулі наприкінці березня, можуть говорити про процес, але не про кінцеве вирішення питання. Щоб отримати таке рішення, потрібен інший формат. Це може бути зустріч Володимира Зеленського та Володимира Путіна. Але Путін не йде на таку зустріч, тому що йому потрібен зовсім інший формат. І це вже третій фактор неспроможності переговорів.
Путін не вбачає в собі рівного у Зеленському. До того ж, як у кожного озлобленого боягуза та параноїка, але не позбавленого розуму, кремлівський диктатор вирує злістю на президента України. Путін ніколи не пробачить Зеленському тієї ганьби та розгрому, яким президент України піддав Кремль у перші 55 днів війни. Адже саме рішучість Зеленського та мотивація українського народу до опору зруйнували всі плани Путіна. Тому Путіну потрібен інший формат, який дозволить зберегти йому обличчя.
Ми маємо усвідомити, що Путін не змінив своїх планів підкорити Україну та поневолити наш народ.
Ми говоримо про ймовірну сценарну альтернативу, за якої Джозеф Байден і Сі Цзіньпін погодяться зустрітися з кремлівським злочинцем. Якщо лідер КНР і не буде проти такої зустрічі, президент США відмовиться зустрічатися з тим, кого він вважає вбивцею та творцем сучасного російського тероризму. Зустріч такого формату — мрія кремлівського злочинця. Адже вона схожа на нову Ялту, про яку Путін мріє всі ці роки, але якої він ніколи не отримає.
Зустріч у форматі Росія-США можлива лише за умови усунення Путіна від влади. Тоді Вашингтон готовий говорити з тими, хто залишиться після Путіна або прийде йому на заміну. Але з Путіним Білий Дім не говоритиме. А саме особистих переговорів з Байденом дуже хоче Путін, щоб там сьогодні не розповідали Пєсков, Лавров та Шойгу.
Враховуючи заяву Пєскова про те, що «українській стороні передано наш проект документа, який містить абсолютно чіткі формулювання. М’яч на їхньому боці. Чекаємо на відповідь», можна говорити про те, що, якщо такий документ і був переданий, він є абсолютно неприйнятним з погляду національних інтересів України. Тому не можна виключати, що передача такого документа — затягування переговорного процесу Росією, щоб згодом звинуватити у зриві переговорів саме України. Тут Москва не вигадала нічого нового.
Ми маємо усвідомити, що Путін не змінив своїх планів підкорити Україну та поневолити наш народ. Будь-які переговори та підписання договору якщо не ставлять крапку у таких планах, то відтягують їх у часі. Саме час сьогодні грає проти Путіна. Тому найближчими 3−4 тижнями не варто чекати ні миру, ні переговорів. Зараз говоритимуть зброя та солдати. З великою ймовірністю Путіну не вдасться зробити стратегічний прорив на Донбасі. Також, у найближчий місяць, він зазнає великих втрат. Санкції теж дадуть знати про себе, бо їх буде посилено. І ось коли все це станеться, потрібний буде комунікатор, який зможе переконати Путіна та Зеленського сісти за стіл переговорів.
Поки що такої людини немає. Чи буде він узагалі, невідомо. Але, гадаю, що буде. Якщо серйозно говорити про роль Романа Абрамовича — це означає нічого не розуміти у війні та переговорному процесі такого масштабу.
Також ми маємо розуміти, що Сполучені Штати сьогодні не зацікавлені у домовленостях із Кремлем. Мета Вашингтона — повалити Путіна. Це правильна та прагматична мета. Але її неможливо досягти у короткостроковій перспективі. Війна на виснаження Росії може тривати ще довго. Тільки за умови, коли США дасть все, що так необхідно Україні тут і зараз, і змусить колективний Захід обрушити на Росію всю силу всіляких санкцій, ми можемо побачити смерть російського диктатора як наслідок внутрішнього перевороту Росії. За збереження існуючої поетапної стратегії тиску цивілізованого світу на путінську Росію поки що нічого подібного не станеться.
Реальні переговори можуть відбутися не раніше як у середині травня. Тільки коли Путін усвідомлює масштаб втрат і той факт, що Захід і надалі нарощуватиме постачання озброєнь Україні, агресор почне шукати вихід, щоб зберегти своє обличчя. Але саме в цей момент ми не повинні піддатися на черговий прийом кремлівського злочинця. Війну треба не лише виграти, а й закріпити успіх мирним договором, умови якого зберігатимуть усі національні інтереси України на десятиліття уперед. Це стосується не лише відповідальності Росії перед Україною за її злочини, а й потенційних зобов’язань країн-гарантів, які сьогодні не дуже впевнено висловлюють бажання давати нам гарантії у тому обсязі, в якому вони можуть нас справді захистити від майбутніх ймовірних агресій.
Тому продовжуємо боротися, вірити, аналізувати та розуміти, що багато чого важить саме за лаштунками воєнних дій. І саме це важливе зрештою дасть потрібний для України результат.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
