П’ять ознак геноциду. Що чинить Росія над народом України
Наше покоління має припинити геноцид українського народу, який триває століттями
Геноцид, як визначення, треба розглядати мінімум у трьох вимірах: історичному, політичному та правовому.
Як Генеральний прокурор, я говоритиму саме про правову площину цього питання. Та, як громадянин України, хочу зазначити, що ця повномасштабна війна, яка почалась 24 лютого, змушує кожного з нас визначитись з тими термінами, які досить довго мали розмиті контури.
В окремі періоди нашої незалежності Україна вже намагалась назвати речі своїми іменами. 28 листопада 2006 року було ухвалено закон України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні». Ним визнано Голодомор геноцидом українського народу. А ще є постанова від 12 листопада 2005 року «Про визнання геноциду кримськотатарського народу». Нею Україна визнала геноцидом депортацію кримських татар у 1944 році.
Та дуже важливо, щоб це політичне визнання на рівні України було юридично закріплено, в тому числі на рівні міжнародних інстанцій.
Порушення Конвенції про запобігання злочину геноциду передбачає відповідальність не лише держави, а й індивідуальну — кримінальну відповідальність.
Україна вже успішно судиться проти РФ в Міжнародному суді ООН. Маємо рішення від 16 березня, в якому МС ООН наказав Російській Федерації «негайно зупинити військові операції, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року». Суд визнав факт агресії. Суд наказав зупинити дії, які несуть загрозу життям українців. Росія проігнорувала це зобов’язувальне рішення.
Та саме такий вердикт МС ООН може бути додатковим аргументом в інших процесах проти воєнних злочинців і загалом — держави агресора.
Водночас, в різних колах я все одно бачу багато дискусій, а отже сумнівів щодо наявності в діях представників РФ елементів саме злочину геноциду, який передбачає індивідуальну кримінальну відповідальність. Тому зупинюсь детальніше саме на цьому.
У вересні цього року я мав можливість взяти участь в дискусії, присвяченій темі «дій Росії в Україні та злочину геноциду» в Інституті миру США, де чітко озвучив свою позицію.
Що таке геноцид? Це один із найтяжчих міжнародних злочинів, який на відміну від злочинів проти людяності та воєнних злочинів, направлений проти цілої захищеної групи.
Наш із вами співвітчизник Рафал Лемкін, автор концепції міжнародного злочину геноциду, переконав увесь світ, що це є окремий страшний злочин. А окрема національна, етнічна чи релігійна група теж має право на захист.
У Незалежному правовому аналізі щодо порушення РФ Конвенції про геноцид в Україні, підготовленому групою провідних світових експертів, чітко зазначено, що Українська національна група, в офіційних міждержавних відносинах, визнається на національному й міжнародному рівнях і в тому числі - Росією. Отже, ця група є захищеною Конвенцією про геноцид.
Жахливі цифри з кожним днем тільки зростають
Що відрізняє геноцид від інших злочинів? Намір знищити цю захищену групу, як таку. Повністю чи частково. Навіть якщо йдеться про такий намір на території окремої області. Навіть якщо йдеться про окремий населений пункт.
Цей намір може бути підтверджений у випадку доказів існування загального плану держави (отриманих з офіційних заяв, документів або політики). Або він може бути визначений зі структури та характеру злочинів, спрямованих проти захищеної групи.
Про що ж свідчать тисячі воєнних злочинів, скоєних Росією в Україні? Чи свідчать вони про геноцид?
Ось перелік форм чи ознак, які в сукупності можуть свідчити про факт скоєння геноциду. (Він, до речі актуальний як для національного законодавства, так і для міжнародного кримінального права). Отже:
— Позбавлення життя членів такої (захищеної) групи;
— Заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
— Створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення;
— Скорочення дітонародження або запобігання йому в такій групі;
— Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу.
І у мене питання… Що з цього переліку не роблять представники РФ на території нашої країни прямо зараз? І ось відповідь. По кожному з пунктів:
Позбавлення життя членів такої (захищеної) групи та заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень
Тільки за час повномасштабної війни в нас загинуло близько 8 тисяч та поранено майже 11 тисяч цивільних. І це тільки сухі, встановлені в межах кримінальних проваджень цифри. І це ми поки що не маємо доступу до окупованих і тимчасово непідконтрольних територій чи місць, де йдуть активні бойові дії.
В місцях масових захоронень лише Ізюмського району Харківщини було ексгумовано 451 тіло загиблого, з них 429 — цивільних.
Донеччина — виявлено 222 тіла, з них 161 — цивільні.
Херсонщина — поховання, у яких було 25 осіб. З них двоє військових. Решта — мирні мешканці.
Загалом, на деокупованих протягом неповних двох місяців територіях, у масових похованнях виявлено тіла майже семисот людей. 698, якщо точно. І 613 похованих — цивільні. І понад третина з них — з ознаками неприродної смерті. Кожен третій.
Що це, як не знищення українців? Усюди, куди дістає зброя російських військових — вони вбивають мирних українських громадян. І жахливі цифри з кожним днем тільки зростають… і, я підкреслюю — неофіційне число жертв в рази більше!
Створення членам такої (захищеної) групи умов, які розраховані на повне чи часткове її знищення
З самого початку широкомасштабного вторгнення Росія зайняла тактику знищення важливої для людей інфраструктури. Знищено та пошкоджено понад п’ятдесят тисяч цивільних об'єктів. І понад 41 тисяча з них — це саме житлові будинки! Скільки в них жило людей, які тепер вимушені шукати притулок, в тому числі — за межами своєї країни?
А ще — майже дві тисячі освітніх закладів. Майже 400 лікарень, понад 5 тисяч — об'єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність населення (газопроводи, водопроводи, електромережі).
Починаючі з 24 лютого, Росія здійснила понад 100 ракетних ударів, по більш ніж 50 енергетичних об'єктах України. І більшу частину атак — за неповний жовтень. І все це — напередодні зими.
А це означає відключення від енергетичних ресурсів не тільки житлових будинків, а й лікарень, пологових будинків, дитячих садків, які, я підкреслю — не в зоні бойових дій!
Скорочення дітонародження або запобігання йому в такій групі
Ми стали свідками того, скільки жертв зґвалтувань і злочинів сексуального насильства залишили російські солдати на тимчасово окупованих ними територіях. Насильство і катування стало типовим патерном поведінки російського агресора. Кримінальні провадження щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, є особливо чутливими. Тож із поваги до жертв цих злочинів ми не розголошуємо деталі.
Щодо насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу
На сьогодні офіційно ідентифіковано 9755 депортованих дітей. Втім, на жаль і ця цифра буде набагато більшою. Відкриті джерела свідчать про сотні тисяч депортованих дітей. Тобто — це тисячі і тисячі маленьких українців та українок, в яких методично будуть викорчовувати все рідне, все те, що давали дітям і чому навчали з народження їхні батьки! В них будуть знищувати все українське.
Чи дійсно є в росіян такі наміри?
Про це вже свідчать безпосередньо російські медіа. Заява в прямому ефірі такого собі пропагандиста Красовського про те, що треба «топити українських дітей». Що це, як не заклик до геноциду?
А лише за офіційними даними матеріалів наших проваджень, ворожа держава вже вбила 430 українських дітей. Поранила понад 800.
Політика незаконних депортацій та насильницького переміщення має місце ще з 2014 року, коли РФ переміщала дітей з тимчасово окупованих територій Кримського півострова та Сходу України.
Це вже мова про знищення майбутніх поколінь українців. Майбутнього самої України.
До речі, як зазначає американський історик, професор Тімоті Снайдер, все це відповідає загальній політиці РФ. Ця політика спрямована на витіснення будь-яких інших націй. На території України це стосується знищення саме українського народу.
На підтвердження цьому — справа проти російського пропагандиста Армена Гаспаряна, яка слухається в українському суді. Підозрюваний вказав на необхідність початку «денацифікації», а по суті геноциду українського народу. Серед його ідей — фільтраційні і концентраційні табори для українців. Та навіть повне знищення. Твердження з «книги» «Денацификация Украины. Страна невыученных уроков» неодноразово використовувались вищим політичним та військовим керівництвом РФ для виправдовування військової агресії проти України. А Управління справами президента РФ закупило її для вивчення та використання посадовими особами.
Таким чином — Росія вчиняє всі 5 з наведених актів геноциду.
Безумовно, всі ці злочини потребують належного документування, на що зараз і спрямовані зусилля Офісу Генерального прокурора. Збір доказів, аналіз заяв та публікацій, проведення експертиз.
Станом на зараз, ми зафіксували понад 300 фактів які належать саме до визначення — геноцид. Було допитано понад 2000 наших людей, які внаслідок бойових дій були вимушені покинути територію України або своє місце проживання. Зараз 4 справи вже скеровано до суду. 3 — в порядку спецрозслідування.
Розслідується 5 проваджень щодо геноциду. Серед них — магістральне — за фактом вчинення геноциду українського народу.
Докази вчинення злочину геноциду будуть використані як в національних судах, так і передані до Міжнародного кримінального суду
Те, що українську націю зараз і вкотре в своїй історії ворог намагається знищити підтверджується не тільки висновками експертиз. Це доводить понад вісім місяців боротьби у повномасштабній війні з РФ.
Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Погляди НВ
