Місія нездійсненна. Що відбувається між Путіним та його військовою верхівкою
Москва поширює тріумфальну риторику, проте війна Росії в Україні триває не за планом
Москва поширює тріумфальну риторику, проте війна Росії в Україні триває не за планом. Однак президент Володимир Путін вкотре минулого тижня, 12 квітня, повторив, що головна мета повномасштабного вторгнення на територію України, що розпочалося 24 лютого, нібито завжди обмежувалася захопленням усього Донбасу. Три тижні тому наближені обережно переконали його в тому, що тричі переглянутий первинний план Росії щодо захоплення Києва — а-ля бліцкриг або шляхом тривалої облоги — не може бути втілений. Примітно, що міністр оборони РФ Сергій Шойгу весь цей час не робив жодної публічної заяви чи міжнародного контакту, і лише 18 квітня на колегії Міноборони РФ підтвердив версію Путіна про «послідовний план визволення» так званих «ДНР» та «ЛНР». Нещодавно призначений командувач російських військ в Україні генерал армії Олександр Дворніков (російські ЗМІ замовчували про його підвищення), мабуть, відповідає за проведення вирішальної битви за Донбас. Але цей останній ривок може виявитися нездійсненною місією.
Російські підкріплення, що прибувають, прямують частинами на постійні атаки з Ізюмського плацдарму в напрямку Слов’янська — перехрестя ключових комунікацій. Російська пропаганда намагається уявити кожен насилу відвойований клаптик місцевості як великий успіх. Солдатам в окопах, однак, видніше, і бойовий дух у їхніх лавах впав набагато нижче за рівень рішучості, необхідний для нищівної атаки. Тим часом з’являється дедалі більше повідомлень про дезертирство та відмову від участі у «спеціальній військовій операції» (так Путін вимагає називати війну). Українські війська, навпаки, дуже мотивовані, і кожна новина про героїчну оборону Маріуполя, що триває, посилює рішучість відбити російські наступальні дії і розпочати контратаки. Зокрема, мішенню українців стало розбите угруповання російських військ, яке відступало у бік Херсона після невдалого наступу на Миколаїв та Одесу.
Непрямий, але потужний вплив на перебіг бойових дій на Донбасі справило ефектне потоплення флагмана російського Чорноморського флоту — крейсера Москва, який у ніч на 13 квітня, перебуваючи за 150 км на південь від Одеси, був уражений двома українськими протикорабельними ракетами Нептун. Генштаб РФ визнав лише детонацію боєприпасів внаслідок пожежі на борту, що змусило екіпаж залишити корабель, про жертви замовчується. Російські адмірали насамперед стурбовані реакцією свого головнокомандувача. У липні 2000 року, на початку правління Путіна, вони спробували пояснити катастрофу із затопленням атомного підводного човна Курськ передбачуваними ворожими діями підводного човна США. А зараз намагаються дезавуювати влучення українських ракет, визнаючи лише «випадковість», розслідувати яку неможливо. Символіка цієї шокуючої морської поразки не може бути розвіяна простою пропагандою, тому Дворніков та Шойгу напевно опинилися під сильним тиском свого кремлівського «партайгеноссе» — терміново здобути вражаючу перемогу на Донбасі, ніж просто захоплення повністю зруйнованого Маріуполя.
Дворніков і Шойгу, напевно, опинилися під сильним тиском.
Єдина причина, якою вище керівництво РФ може виправдати свої нинішні та майбутні невдачі, — це потужна військова підтримка України Заходом. І в цьому виправданні є доля правди, оскільки постачання важких озброєнь із США та багатьох європейських держав збільшилося. Але МЗС РФ не знайшло кращого способу вирішити цю проблему, ніж направити дипломатичну ноту Вашингтону та іншим країнам, попередивши про «непередбачувані наслідки» цього втручання. Незважаючи на те що ця загроза залишилася безнадійно ефемерною, вона не призначалася для внутрішнього споживання, оскільки основні російські ЗМІ майже не згадували про неї. Формулювання в ноті насправді м’якше, ніж попередження Путіна, зроблене першого дня «спецоперації» до тих, хто може спробувати їй завадити, про те, що на них чекають наслідки «з якими ви у своїй історії ще ніколи не стикалися».
Дивний дипломатичний демарш видається досить далеким від боїв на Донбасі, куди українські підкріплення, озброєні американськими 155-міліметровими гаубицями та (можливо) німецькими танками Леопард-1, продовжуватимуть прибувати незалежно від заперечень Москви. Путін наполягає на тому, що «головним є не Донбас, а руйнування однополярного світопорядку на чолі із США». Тому нагадування Москви про «наслідки», швидше за все, мало на увазі стрімку підготовку у Фінляндії та Швеції до ухвалення рішення про вступ до НАТО — результат, який завдасть сильного удару по баченню Путіним Заходу роз'єднаним та слабким. Оскільки основну частину звичайних збройних сил Росії зосереджено і розбито на українському театрі військових дій, а єдиним засобом, доступним для протидії цьому передбачуваному погіршенню безпеки на Півночі, є ядерна зброя. Тому російські експерти з нетерпінням чекають на нові варіації старої тактики балансування на межі війни. План переміщення кількох десятків нестратегічних ядерних боєприпасів на модернізовані склади в Калінінградській області, цілком імовірно, буде оголошено найближчими тижнями, але безпека Росії навряд чи може бути поліпшена ядерною противагою у регіоні Балтійського моря.
Розмахування ядерною бомбою під носом у Заходу може збільшити ризики, але не може запропонувати Росії будь-яку перевагу в її конфронтації із Заходом, який, в уяві Путіна, перебуває на межі краху через економічний спад, політичні розбіжності та моральний занепад. Насправді Путін домігся критичної деградації своєї країни, і шанси Росії пережити наростаюче лихо зменшуються з кожним днем руйнівної війни в Україні. Нездатність досягти навіть безглуздих мінімальних військових цілей на Донбасі вимагатиме враховувати цю реальність. Генерали, які пережили на собі лють української оборони та деморалізацію власних військ, першими у вищому політико-військовому керівництві чинитимуть спротив проти спроби кремлівського диктатора звалити поразку на них. Конфлікт між Путіним і його військовою верхівкою, що насувається, не вдасться вирішити за допомогою чисток у сталінському стилі, тому що структура командування на війні має бути збережена. Отже, перспектива попереджувального удару генералів виглядає дедалі ймовірнішою.
Переклад НВ
НВ має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Павла Баєва. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
