У другій половині 2003 року я повернувся до Австралії після двох років навчання в Університеті морської піхоти в Квантіко. Це були захопливі два роки. Моя сім'я і я прибули в Квантіко в липні 2001 року. Ми й не підозрювали, що всього за два місяці відбудуться події, які докорінно змінять внутрішню безпеку в Сполучених Штатах, а також, у ширшому сенсі, і глобальну безпеку.

Після нашого повернення до Австралії в липні 2003 року Сполучені Штати і моя рідна країна провели воєнні операції в Іраку та Афганістані. Окупація Іраку йшла повним ходом, і ситуація з безпекою в Афганістані почала погіршуватися, що незабаром призвело до передислокації туди західних сил. У безпосередній близькості від Австралії ми брали участь у воєнних операціях у Східному Тиморі та на Соломонових островах. В оперативному плані це був напружений час.

Водночас Сили оборони Австралії на початку 21-го століття докладали зусиль з модернізації, щоб відповідати новим технологіям і загрозам нової епохи. За рік до того, як я повернувся до Австралії, було опубліковано дві фундаментальні публікації, що ставили за мету окреслити еволюційний курс напряму розвитку Сил оборони Австралії впродовж наступних двох десятиліть — те, як вони бачать бойові дії, інші воєнні операції та безліч допоміжних заходів для створення необхідного потенціалу.

Перша публікація називалася Force 2000 (Сила 2000). Опублікована у 2002 році, вона надала оновлену інформацію про обстановку у сфері безпеки і про те, як нові технології змінюють види загроз, з якими необхідно боротися військовим інститутам 21-го століття. Важливо відзначити, що в ній були схвалені ключові стратегічні ідеї про те, як слід «виховувати, навчати і підтримувати» Сили оборони Австралії. Це включало такі концепції, як «цілісні» спільні сили та мережеві операції.

Найважливішим документом стала «Концепція ведення бойових дій майбутнього».