Захисникам України держава гарантує безоплатну медичну допомогу. Проте непоодинокі випадки, коли військовослужбовці змушені самостійно закуповувати ліки, довго чекати на протезування, стикатися з бюрократією на ВЛК, а також доводити зв’язок поранення з виконанням бойових завдань. До того ж відомі випадки, коли припиняються додаткові виплати, які держава має надавати пораненим.

Закони України гарантують військовим захист і допомогу, як медичну, так і матеріальну. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці забезпечуються: безоплатними медичною допомогою, лікуванням, профілактикою, диспансеризацією, санаторно-курортним лікуванням, стоматологічною допомогою, ліками, медичним супроводом в умовах бойових дій, реабілітацією (зокрема психологічною) після поранень чи травм. Це стосується осіб, які перебувають на службі, тих, хто отримав поранення, контузію чи інші ушкодження.

Одне з нововведень — можливість безоплатного отримання медичної послуги, пов’язаної із забезпеченням реалізації права військових на біологічне батьківство (материнство). Ще одне відносно нове уточнення полягає в тому, що військовослужбовці під час лікування та реабілітації в закладах охорони здоров’я всіх форм власності забезпечуються за рахунок державного бюджету покращеним харчуванням.

Змушені самостійно доводити зв’язок поранення з виконанням бойових завдань

У перші дні повномасштабного вторгнення Міністерство охорони здоров’я видало Наказ № 397 «Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції об'єднаних сил», відповідно до якого медична допомога надається всім постраждалим і пораненим у цілодобовому режимі безвідмовно. А за Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» медична допомога пораненим військовослужбовцям у цивільних медичних закладах передбачена Програмою медичних гарантій, які визначають перелік та обсяг медичних послуг і ліків, що надаються за рахунок коштів державного бюджету й інших джерел фінансування, не заборонених законодавством. Окремо урядова постанова № 321 визначає механізм безоплатного забезпечення військовослужбовців і ветеранів допоміжними засобами реабілітації (зокрема протезно-ортопедичними).

Медична допомога військовим: які головні питання турбують захисників та їхні родини

Усі перелічені норми є чинними й мають діяти, проте можуть виникати проблеми із забезпеченням через брак фінансування або людський фактор. Відомі непоодинокі випадки, коли військовослужбовці змушені самостійно закуповувати ліки, доволі довго чекати на протезування, стикатися з бюрократією на ВЛК, а також доводити зв’язок поранення з виконанням бойових завдань.

Якщо в лікарні немає обладнання чи витратних матеріалів, військовим доводиться доплачувати за аналізи, за діагностику (МРТ, КТ), що входить до медичних гарантій НСЗУ, або ж звертатися до приватних клінік (послуги яких оплачуються лише за направленням). Також відомі випадки, коли вартість реабілітації чи протеза перевищує ліміти, і, звісно, різницю доводиться покривати самостійно чи за допомогою благодійних фондів.

Не завжди відсутність безоплатних медичних послуг означає певні корупційні дії, наприклад, у Звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушень законодавства України щодо фінансування лікування та реабілітації військовослужбовців у медичних закладах йдеться про необхідність збільшення фінансування за такими напрямами, як хірургічні операції дорослим і дітям у стаціонарних умовах, стаціонарна допомога, реабілітаційна допомога. Також було виявлено проблеми з тим, що певні види травм (наприклад, мінно-вибухові) потребують більшої тривалості лікування та реабілітації, використання складного діагностичного й лікувального обладнання та дороговартісних допоміжних засобів (металоконструкцій, імплантів, очних кришталиків тощо).

І хоча за результатами роботи Комісії Парламенту частково було збільшене фінансування, депутати дійшли висновку, що воно досі недостатнє та не дає змоги в повному обсязі надати медичну допомогу військовим.

Бюрократичні проблеми — окремий пласт питань, з якими стикаються військовослужбовці. Перше, про що мають знати військовослужбовці, які потрапили до лікарень, це необхідність повідомити командиру про місце лікування (і подальші дії: переведення в іншу лікарню, виписку, відпустку). Хоча начальник військового лікарняного закладу зобов’язаний повідомляти командирів військових частин за п’ять днів до виписки їхніх підлеглих, все ж таки через велику завантаженість краще передавати самостійно всю необхідну інформацію своєму командиру, інакше є ризик потрапляння в незаплановане СЗЧ.

Також наші захисники й захисниці стикаються з недостатнім рівнем реабілітації та психологічної допомоги: на жаль, не всі заклади мають висококласних фахівців та відповідні умови, а в спеціалізовані реабілітаційні центри формуються довгі черги. Відсутність належної реабілітації є однією з причин інвалідизації поранених. А цього можна уникнути, якщо пропонувати більше можливостей для реабілітації.

Окреме важливе питання — протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями. Сума грошової допомоги на протезування та/або ортезування (без урахування ПДВ) не може перевищувати 900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн), ліміт на допомогу для протезування та/або ортезування для занять спортом — 300 розмірів прожиткового мінімуму. Як ми розуміємо, у разі перевищення вартості відбувається доплата за власний рахунок або за рахунок місцевого бюджету чи інших незаборонених джерел (благодійної або гуманітарної допомоги). Так само, якщо йдеться про заміну ортезів / протезів частіше, ніж встановлено затвердженим урядом порядком, оплата відбувається повністю за власний рахунок військового або інші недержавні кошти.

Відпустка на лікування та ВЛК: скільки днів держава дає пораненим та чому на практиці виникають проблеми

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби під час дії воєнного стану» № 3161-ІХ від 28 червня 2023 року запровадив нові правила проходження служби в частині, надання відпустки за станом здоров’я, а також визначив максимальний термін такої відпустки — чотири місяці.

Відпустки в разі поранення та на підставі висновку ВЛК надаються на 30, 45, 60 днів з можливістю продовження до 60 днів (максимально — чотири місяці), а в разі захворювання військові звільняються від виконання обов’язків військової служби на 10, 15 днів з можливістю продовження на 10 днів (максимально — 30 днів).

Важливий нюанс: при встановленні тривалості відпусток не враховуються святкові дні. Також важливий бюрократичний момент: після прибуття до місця проведення відпустки (зокрема відпустки після поранення) наступного дня військовому потрібно стати на облік у Військовій службі правопорядку або в найближчому ТЦК, а за день перед вибуттям до місця служби — знятися з обліку.

Якщо є висновок ВЛК про необхідність відпустки за станом здоров’я, командир зобов’язаний надати таку відпустку. ВЛК проводиться після завершення лікування, а в постанові ВЛК (яка чинна 12 місяців) вказується причинний зв’язок між пораненням та участю в бойових діях. Якщо згідно з висновком ВЛК військовослужбовці мають право на відпустку для лікування, їх спрямовують до ТЦК для отримання документів з військової частини про надання відпустки, як варіант, військові самі можуть подати такі документи. Якщо поранений фізично не може подати рапорт про надання відпустки для лікування, такий рапорт може скласти інша особа.

Максимальний термін, що надається для безперервного лікування, включно з відпусткою, становить 12 місяців.

І хоча нормативні акти доволі детально розписують усі процедури, пов’язані з лікуванням військових, на жаль, на практиці захисники стикаються з проблемами. Наприклад, з неможливістю оперативно пройти ВЛК, адже комісії перевантажені. Комісії інколи занижують ступінь ураження або ігнорують скарги. Відомо, що в разі складного лікування (опіки, інфекції, хірургія, реабілітація після протезування) чотиримісячної відпустки може бути недостатньо, а продовження відпустки відбувається лише через ВЛК. До того ж оскарження постанов ВЛК — досить складне: або через Центральну ВЛК, або через суд (це вимагає багато часу, а людина, яка потребує відпустки для лікування, знову опиняється на військовій службі).

Виплати пораненим: що зобов’язана виплатити держава й чому не завжди виплачує

Закон передбачає матеріальну підтримку поранених бійців. Зокрема, для них зберігається грошове забезпечення, додатково є винагорода для поранених і виведених поза штат, матеріальна допомога, винагорода в 100 тисяч грн, а також місцева допомога для військових-киян (в інших містах також встановлюються регулярні чи разові виплати).

Грошове забезпечення за останньою займаною посадою виплачується за період звільнення від виконання службових обов’язків у зв’язку з хворобою, лікуванням та під час відпустки для лікування у зв’язку з хворобою. Загальний термін — не довше чотирьох місяців, але можливе продовження в разі тривалішого лікування. Перші два місяці після виведення поза штат військові мають отримувати повне грошове забезпечення, яке було до виведення поза штат. Після внесення змін до постанови Кабінету Міністрів № 168 військові, виведені поза штат через поранення, отримали право на додаткову винагороду у 20100 грн. Ця виплата не розрахована на звільнених зі служби.

Відомі 100 тисяч грн «при пораненні» є виплатою, яку можна отримати після поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини, під час стаціонарного лікування чи під час відпустки для лікування (після тяжкого поранення — за постановою ВЛК). Для виплати потрібно звернутися до командування з рапортом, до якого додається довідка про обставини травми, висновок ВЛК.

Проте, хоча держава й затвердила перелік обставин та суми виплат, трапляються випадки, коли виплата додаткової грошової винагороди пораненим припиняється. І досить часто це пов’язано із завершенням чотирьох місяців лікування, військові саме в цей момент проходять ВЛК. І важливо, щоб у новому висновку комісії було зазначено, що лікування продовжено й триває понад чотири місяці. Після цього слід повідомити своєму командирові про продовження лікування та передати висновок ВЛК.

Якщо ж ідеться не про припинення, а взагалі про відсутність додаткової виплати, то проблема може полягати в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Вона є саме тим документом, який визначає умови отримання травми та вилучає випадки травмування під впливом алкогольного/наркотичного спʼяніння. Якщо травмування спричинене діями противника, то службове розслідування обставин не проводиться (в інших випадках воно можливе). Довідку про обставини травми мають скласти протягом п’яти днів і в такий самий термін передати до госпіталю чи ТЦК. Ще однією проблемою є те, що ВЛК може визнати поранення «небойовим» або «не пов’язаним з виконанням обов’язків», у такому разі військовий змушений самостійно доводити отримане поранення та причинно-наслідкові зв’язки.