Відновлення Охматдиту. Кейс (не)довіри
Про уроки, які ми з колегами та близьким оточенням вже винесли з досвіду прожиття трагедії Охматдиту, та про екзамен з довіри, який ми (не)склали
8 липня 2024 року у центрі Європи країна — постійний член Ради безпеки ООН завдає прицільного ракетного удару по провідній дитячій лікарні демократичної країни з ринковою економікою.
Я свідомо обираю саме цими словами описувати влучання російської ракети в НДСЛ «Охматдит», аби підкреслити, наскільки нечуваною, неможливою та парадоксальною у світі глобальних гуманістичних ідей є ця ситуація. Аби підкреслити, що вона руйнує усі аксіоми, на яких будуються наші знання, навички, пристосування до життя. Аби підкреслити, що ні в кого у світі немає ані знань, ані досвіду, ані визначених алгоритмів, як діяти за подібних умов.
Ця колонка про уроки, які ми з колегами та близьким оточенням вже винесли з досвіду прожиття трагедії «Охматдиту», та про екзамен, який ми (не)склали — екзамен з довіри.
Масштаби руйнувань
Ракета поцілила у корпус лікарні № 3, більш відомий як «Токсикологічний». Двох людей було вбито. Половини будівлі, яка є памʼяткою архітектури, більше немає. Станом на сьогодні цей корпус не функціонує.
Поруч з корпусом № 3 стояла трансформаторна підстанція, що живила усю лікарню: операційні, реанімаційні, стерильні бокси, все обладнання, від безперебійної роботи якого залежали життя сотень пацієнтів, дітей. Підстанцію зруйновано вщент. Сьогодні на її місці маємо тимчасові рішення, за які завдячуємо оперативній та злагодженій роботі українських енергетиків.
Позаду «Токсикологічного» та трансформаторної підстанції стояв «Хірургічний» корпус. № 11, якщо офіційно. Вибухова хвиля винесла чи не всі вікна в ньому, стінами пішли тріщини. Сьогодні — це корпус-привид, коридорами якого гуляє лише вітер: він непридатний для проведення оперативних втручань і надання медичної допомоги.
Ви усвідомлювали масштаб руйнувань?
Ближче до дороги, по іншу сторону «Токсикологічного» стоїть ще одна памʼятка архітектури — корпус № 9, «Адміністративний». У ньому вибиті вікна та пошкоджена унікальна скляна покрівля. Корпус не функціонує.
І, зрештою, «Новий» лікувально-діагностичний корпус, металоконструкції фасаду якого покрутила вибухова хвиля і далі пройшлася усіма внутрішніми приміщеннями, розтрощила стіни, позривала стелю, понівечила вентиляцію, електричні та інженерні мережі, обладнання. Сьогодні будівельні ліси та люльки прикривають тимчасові латки, які допомогли корпусу вистояти без подальших руйнувань в осінньо-зимовий період. «Новий» функціонує. Ба більше, він прихистив пацієнтів з «Хірургічного» та «Токсикологічного» корпусів. «Новий» відновлюється.
Ви усвідомлювали масштаб руйнувань? І це я ще не згадував про Центр дитячої кардіології та кардіохірургії, корпус якого на одній території з «Охматдитом», і також постраждав. А усвідомлювали, що щодня в «Охматдиті» проходять лікування понад 500 дітей? Попри пошкодження, попри втрати площ, щойно відновили електропостачання, лікарня продовжила роботу в тому ж обсязі та з тією ж якістю, що й до обстрілу. Інакше неможливо, бо ціною призупинення надання допомоги є дитячі життя.
От тепер із цими усвідомленнями поговорімо про відновлення та «підрив довіри», з яким заголовки окремих ЗМІ у травні цього року асоціювали процес відбудови.
Реакція суспільства на трагедію
Почнімо з того, як ми реагували на трагедію — з публічних зборів на відновлення, які проводили всі - від держави до пересічних українців.
На допомогу лікарні збирали UNITED24, сам «Охматдит», благодійний фонд «Охматдит — здорове дитинство» (далі «ОЗД»), інші благодійні фонди, що допомагають лікарні, блогери та лідери думок, волонтери — і кожен з нас донатив тому, кому довіряв більше, чи, правильніше сказати, кому не довіряв найменше.
Зустрічі, які я мав нагоду провести з благодійниками, що долучились до відновлення, показали, що отримувача допомоги більшість з нас обирала за методом виключення. Хтось не довіряв казначейським рахункам лікарні і «якимось іншим фондам», тому обирав БФ «ОЗД», хтось навпаки — не довіряв «фонду при лікарні» та вважав найбезпечнішим переказати гроші саме на казначейські рахунки, а хтось не довіряв нікому, шукав прямі контакти пацієнтів та передавав гроші їм.
Що ми отримали у підсумку: на допомогу та відновлення зібрано, щонайменше, 1,5 млрд грн, от тільки ані точної суми ніхто не знав (і досі не знає), ані всіх грошей у розпорядженні ніхто не мав (і досі не має).
Скандал навколо першого тендеру
Найбільше (близько 379 млн грн) вдалось зібрати на рахунки БФ «ОЗД», команда якого вже через пару тижнів після обстрілу оголосила процедуру закупівель на відбудову «Нового» корпусу та 31 липня 2024 року визначила її переможця.
На подачу заявок потенційним підрядникам було відведено 28 годин, і в такий короткий строк 14 учасників — нечувана для державних тендерів кількість — надіслали свої комерційні пропозиції та висловили готовність відновити лікарню (для порівняння, на аналогічний тендер, оголошений за спрощеними правилами публічної (державної) закупівлі, де замовником виступала сама НДСЛ «Охматдит», у травні цього року подались лише 3 компанії).
Але ми, благодійники та громадськість, не довіряли такому швидкому тендеру, а тому замість початку відбудови отримали скандал національного масштабу. Я не маю на меті розбирати сам скандал та шукати правих чи винуватих. Я хочу підсвітити, що ми не довіряли недержавній неприбутковій організації й тому підходу, який вона застосовувала. Так, мали причини, і так, не довіряли.
Відповіддю на скандал стало скасування тендеру, створення при Міністерстві охорони здоровʼя Наглядової ради з відновлення і намагання перевести увесь процес на рейки всім знайомих і звичних публічних закупівель.
Реакція суспільства — критика дій та рішень міністра, відмова недержавних фондів та благодійників переводити гроші на казначейські рахунки, неготовність довіряти державі. Досить швидко ми з вами також додали сюди незадоволення через тривалість процесу, почали висувати звинувачення у його затягуванні. Через фонд «ОЗД» нам було надто швидко, через МОЗ — занадто довго.
Тут маю зробити відступ і розповісти вам про хронологію та етапність відновлення «Нового» корпусу, а також про бюрократичну ціну прозорості процесу.
Етапи відбудови «Нового корпусу»
Першим етапом стала оцінка пошкоджень, яку провів Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» за кошти благодійників фонду «Таблеточки».
Задачею цього етапу було виявити всі пошкодження «Нового» корпусу: не лише видимі зовні, але й приховані дефекти несучих конструкцій та інженерних систем. Без цього просто невідомо, що саме потрібно відновлювати. Якісні роботи зайняли час, а їхні результати показали, що до зими відбудувати корпус неможливо фізично. Тому прийняли рішення розпочати протиаварійні роботи, аби уникнути подальших руйнувань «Нового» і забезпечити його безперебійну роботу.
Тендер на протиаварійні роботи було оголошено 30 вересня також за кошти благодійників «Таблеточок». Чому не за державні? Час і бюрократія.
Проведення цієї закупівлі на майданчику «Прозорро» за гроші фонду зайняло 15 днів, тоді як за бюджетні кошти вона тривала б щонайменше місяць і, взагалі, могла б бути заблокована як нецільова, адже вже навесні зведені тимчасові захисні конструкції мали бути розібрані, щоб дати дорогу повноцінній відбудові.
На цьому етапі ми вже знали, що саме потребує відбудови, і вжили заходів, щоб забезпечити безперебійну роботу лікарні.
Далі - зрозуміти, як відбудовувати, щоб усунути виявлені пошкодження та повернути «Новий» корпус до його первісного стану. Це етап розробки проєктно-кошторисної документації (ПКД) — чіткого плану робіт та переліку матеріалів, які має виконати та використати будівельник, щоб відновити корпус. Складання такого плану займає чимало часу, особливо коли оригінальні матеріали та технології вже зняті з виробництва. Також час займає тендерна процедура. Цього разу — за бюджетні кошти.
На цей момент усім вже зрозуміло, що сукупна вартість відновлення лікарні суттєво перевищить 307 мільйонів, довкола яких розгорівся серпневий скандал, і є ризик, що навіть на відбудову окремого корпусу може не вистачити грошей в жодному з наявних джерел. Починається кропітка праця над спільним узгодженням використання коштів різними незалежними один від одного організаціями та органами (UNITED24, уряд, НДСЛ «Охматдит», фонд «ОЗД»).
На весну 2025 року маємо спільні бачення і готовність до співпраці, а також розроблену ПКД, яка, що важливо, враховує необхідність продовження роботи корпусу в період будівництва. Лише цей факт (необхідність забезпечення безперервного надання медичної допомоги навіть під час будівництва) на порядок ускладнює відновлення.
5 травня оголошується спрощена тендерна процедура на майданчику «Прозорро» за кошти, зібрані БФ «ОЗД». 11 червня підрядник вже зводить будівельні ліси. Повна відбудова «Нового» має завершитись до кінця поточного 2025 року.
Довіри не було від початку
Тепер повернімося до питань (не)довіри, адже вони виникали на кожному етапі процесу.
Попри проведення ринкових консультацій та поширення новин про тендери у професійних спільнотах на торги під егідою держави подавалось не більше трьох учасників — порівняйте з чотирнадцятьма, які відгукнулись на приватний тендер фонду «ОЗД».
Громадськості то не подобалось, що компанію «Ріола-модуль лтд», яка будувала «Новий» корпус, не обрали для відбудови минулого року, то, те, що вона таки перемогла на торгах цього червня. Бо «лікарню „Охматдит“ ремонтуватиме компанія, яка фігурує в 4 кримінальних справах». Не менш жваво ми реагували на родинні звʼязки між управлінцями «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» та розробником ПКД відбудови — ТОВ «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН», хоча останнє перемогло в прозорій конкурентній тендерній процедурі. Та що там, самі учасники тендерних процедур, приватні компанії, не довіряли один одному та подавали скарги на результати тендерів, чим на місяці затягували відновлення.
Довіру ніхто не підривав, її просто не було від початку. Саме це, на мою думку, є найбільшою проблемою відновлення лікарні та саме з цього ми маємо винести головний урок. Ми, українці, не віримо нікому: ані благодійникам, ані бізнесу, ані державі, ані власним колегам та партнерам. За таких умов неможливо побудувати успішну співпрацю.
Ми не встигаємо, не досягаємо бажаних результатів, і це лише посилює наше невдоволення і недовіру до інших. Ми витрачаємо багато часу на критику і недостатньо — на розуміння ситуації. Ми звинувачуємо у помилках і не пропонуємо шляхів виправлення чи покращення.
Не зрозумійте неправильно — я не стверджую, що відновлення «Охматдиту» є еталонним процесом і не закликаю до сліпої безумовної довіри всім і кожному.
Ми не склали екзамен
Я пишу цю колонку лише тому, що безпосередні учасники відновлення, схоже, недостатньо прокомунікували викладені мною факти. І я один з тих учасників. І мені є куди вдосконалюватись. От тільки я не можу стати краще, якщо ці мої зміни ніхто не помітить, якщо у них ніхто не повірить, а натомість перекрутить та лише обґрунтує як формальність, прикриття справжніх проблем тощо.
Ми не склали екзамен з довіри. І ми тут — це не лише лікарня, фонди чи держава. Це усі ми, усе суспільство, яке створило і живить середовище, яке поглиблює рани війни та гальмує їхнє загоєння і загальне відновлення. Для нас немає і не може бути академічних вчителів. Ми здобуваємо знання на практиці. Практиці відновлення вітчизняним та міжнародним спільнокоштом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України.
Нам ще вчитись і вчитись, але ми йдемо цим шляхом: з місця постскандальних міжусобиць ми прийшли до кооперації підрядник-благодійник-лікарня-уряд, і через досвід цієї взаємодії зрозуміли, де можемо трохи більше довіряти один одному. Екзамен з довіри не складено, але маю надію, що кількість перездач не обмежена.
На завершення зазначу, що в цій колонці я акцентував увагу на відновленні «Нового» корпусу, однак це не означає, що щодо інших не ведеться робота.
Наразі йде розробка ПКД на трансформаторну підстанцію, самі трансформатори вже надійшли від USAID та чекають на встановлення.
«Токсикологічний» та «Адміністративний» корпуси готуються до консервації на пʼять років, бо витрачатися на відновлення архітектурних памʼяток наразі не вбачається доцільним для лікарні. Для «Хірургічного» завершується розробка техніко-економічного обґрунтування. Він точно буде перебудований до непізнаваності й відповідатиме найновітнішим стандартам. Проєкт контролює та фінансує Світовий Банк. Більша частина втраченого чи пошкодженого обладнання вже надійшла у вигляді гуманітарної допомоги від фундації Воррена Баффета.
«Охматдит» функціонує та проводить по 40 унікальних операцій щодня. Відновлення триває.
