Коли 1933 року німецька демократія показала падіння, головним ворожим актором стала політична партія націонал-соціалістів, або нацистів. Хоча Гітлер і його союзники відкрито виступали проти того, що вони називали «системою», і не приховували своїх планів покінчити з верховенством закону, вони прийшли до влади завдяки виборам. Прийшовши до влади, Гітлер скористався з пожежі в парламенті, щоб оголосити надзвичайний стан, який узаконив його диктатуру і залишався чинним до 1945 року.

Після найкровопролитнішої війни двадцятого століття, після кампанії зі знищення євреїв, відомої сьогодні як Голокост, після масового голоду серед радянських військовополонених, після масових убивств мирних жителів у білоруській глибинці та в польській столиці, після безлічі інших злочинів, але найголовніше — після своєї поразки, (Західну) Німеччину було відновлено як демократичну державу.

Одним із принципів післявоєнної конституції Західної Німеччини, відомої як Основний закон, була конституційна самооборона.

Згідно з розділом 1 статті 21 «внутрішня організація» політичних партій «повинна відповідати демократичним принципам». Згідно з розділом 2 партії, які «прагнуть підірвати або скасувати вільний демократичний порядок чи поставити під загрозу існування Федеративної Республіки Німеччини, є неконституційними». Розділ 3 унеможливлює державне фінансування партій, які «орієнтовані на підрив або скасування вільного демократичного базового порядку чи на створення загрози існуванню Федеративної Республіки Німеччини».

Одним із принципів повоєнної Конституції США стала конституційна самооборона

Вирішення питання про конституційність політичних партій покладено (згідно з розділом 4) на вищу судову інстанцію Німеччини — Федеральний конституційний суд. Так, 23 січня цього року Федеральний конституційний суд відмовив у державному фінансуванні вкрай правій партії під назвою Die Heimat, вважаючи, що вона «демонструє зневагу до вільного демократичного основного порядку».

Коли 1861 року американська республіка зазнала нападу, її захисники сприйняли це як заколот. Після військової кампанії Конфедерації, спрямованої на збереження і розширення інституту рабства, після найкровопролитнішої війни, яку будь-коли проводили Штати, США було відновлено як демократичну країну. До первинної Конституції було додано три поправки.

Одним із принципів післявоєнної Конституції Америки з внесеними до неї поправками стала конституційна самооборона.

Згідно з розділом 3 Чотирнадцятої поправки, ніхто не має «обіймати будь-яку посаду, цивільну або військову, у Сполучених Штатах або в будь-якому штаті, якщо, склавши раніше присягу як член Конгресу або офіцер Сполучених Штатів, або член законодавчих зборів будь-якого штату, або виконавчий чи судовий чиновник будь-якого штату підтримувати Конституцію Сполучених Штатів, він брав участь у заколоті або повстанні проти неї, або надавав допомогу або розраду її ворогам».

Читайте також:

Фредерік Кемп

Кошмарний сценарій, до якого не готові США

Дональд Трамп, який брав участь у заколоті в січні 2021 року та надавав допомогу й розраду іншим заколотникам тоді й після цього, відповідно, був позбавлений права брати участь у виборах у Колорадо та Мені. Трамп подав апеляцію на рішення Верховного суду Колорадо, і Верховний суд заслуховуватиме аргументи в його справі, починаючи з 8 лютого.

В інших колонках я обговорював юридичні, політичні й історичні питання, пов’язані зі справою Трампа, яку він має програти. Тут же я просто хочу зазначити, що ідея конституційної самооборони є нормальною у великих демократичних державах, і на те є чудові історичні причини. Кризи 1861 і 1933 років посідають чільне місце в американській і німецькій політичній думці.

В історії і Німеччини, і Сполучених Штатів, які сьогодні є найважливішими демократіями у світі, був момент, коли меншість готова застосувати насильство, спробувала порушити конституційний порядок. В обох випадках це призвело до жахливих убивств, і тільки потім до відновлення (Німеччина) або піднесення (Сполучені Штати) конституційного ладу. Цей оновлений або вдосконалений конституціоналізм містив принцип конституційної самооборони.

Отже, конституція може захищати себе сама. Чотирнадцята поправка до Конституції США і стаття 21 Основного закону Німеччини показують, як це зробити. Конституційна самооборона є частиною американської та німецької конституційної традиції.

Конституція може захистити себе практично від будь-якої загрози. Але в одному випадку вона виявляється безпорадною — коли судді відмовляються читати, розуміти і застосовувати її чітку мову. Як щойно нагадали нам німецькі судді, потрібний вердикт має бути винесено в потрібний час.

Переклад NV

Опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на snyder.substack.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV