В останні дні щільність контактів між Вашингтоном і Києвом стрімко зростає. Протягом останнього вікенду лідери двох країн зідзвонювалися двічі. У Вашингтоні вже працює українська делегація, яка готує зустріч Дональда Трампа та Володимира Зеленського 17 жовтня. Чого від неї можна чекати?

У світових медіа практично щодня обговорюється питання передачі Україні американських ракет Tomahawk. Насправді, спектр тем для розмови між двома лідерами набагато ширший: це і поставки ППО, і співробітництво в сфері безпілотних технологій, і обмін розвідданими. Але на слуху саме Томагавки. Зокрема, на шпальтах Financial Times директорка оборонної програми в аналітичному центрі Center for a New American Security Стейсі Петтіджон висловлює припущення, що в короткостроковій перспективі США зможуть поставити Україні лише від 20 до 50 Томагавків. Така кількість ракет навряд чи докорінно змінить перебіг війни.

Така кількість ракет навряд чи докорінно змінить перебіг війни

Але справа, як вже зазначалося, не тільки в американських ракетах. Сам факт того, що США поставляють Україні подібну далекобійну зброю може відкрити шлях до поставок аналогічних озброєнь з боку європейських країн. Крім того, це буде означати, що ядерні погрози Кремля вже не працюють. Між іншим, на болотах підвищили градус відповідних погроз, але це ніяк не відбивається на стосунках між Києвом та Вашингтоном або між Києвом та Брюсселем.

Отже, головне не Томагавки, головне те, що США змінюють дипломатичну стратегію стосовно Росії. Від лестощів та дипломатичних реверансів Вашингтон переходить на зрозумілу для Росії мову — мову сили. Адміністрація Трампа продовжує говорити про можливість переговорів, але вже неможливо уявити «червоні доріжки» для Путіна. Час «червоних доріжок» залишився в минулому як прикре зовнішньополітичне непорозуміння. У Трампа закінчились пряники для російського диктатора, залишились — батоги.

Таку трансформацію американської дипломатії стосовно війни Росії проти України можна описати дуже короткою фразою: Вашингтон зробив ставку на Україну. Це сталося після того, як Білий дім зрозумів, що Україна ніколи, ні за яких умов не капітулює. Тепер США не просто «нейтральний переговірник» (а, нагадаю, ще кілька місяців тому Трамп намагався грати саме таку роль), а важливий партнер та навіть союзник України. Це одна з наших маленьких перемог, здобута кров’ю на полі бою.

Позиції Росії на міжнародній арені слабшають, економіка країни-агресорки котиться в провалля, бензинова криза на болотах набирає обертів. Усі ці чинники, безумовно, відіграють свою роль під час зустрічі президентів 17 жовтня. Безумовно, ми сподіваємось на підтримку наших друзів. Але головними чинниками, знов-таки, були, є та залишаються незламність українців та ефективність Сил Оборони. Тому що від нас і тільки від нас залежить наше виживання, наша безпека і наше майбутнє. Слава Україні!

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора