В одному сенсі Трамп абсолютно передбачуваний. Він хоче померти в ліжку, а не у в’язниці, і він хоче, щоб це ліжко було в Білому домі. Це те, чого вони всі хочуть, усі ці нібито сильні чоловіки з їхнім нібито національним почуттям: нескінченно чисті простирадла.

Але саме тому, що авторитаристи передбачувані в цьому сенсі, вони непередбачувані в іншому. Оскільки цілковито зациклені на собі й уміло відокремлюють себе від пересічних політичних стримувань, спостерігачі не можуть оцінювати їхню поведінку у звичних і втішних термінах національних інтересів.

Гасло «Америка понад усе» не має нічого спільного з інтересами американців, які зіштовхуються зі складним, сповненим викликів світом, і ніхто навіть не прикидається, що це так. Що означає «Америка понад усе» у 2020-х роках, як і в 1940-х, то це те, що Америка має бути першою демократією, яка наслідує провідних іноземних диктаторів. Трамп захоплювався і буде захоплюватися диктаторами. Можливо, це в його інтересах: знову ж таки, в тому базовому сенсі, що йому потрібно навчитися, як залишитися при владі і спокійно померти у своєму ліжку. Але це не має нічого спільного з інтересами американців.

Що більше влади зосереджено в руках однієї людини, то складніше сказати, що відбувається насправді. Люди фантазують про те, що правління диктатора буде простим і стабільним, але для всіх, крім самого диктатора, воно є виснажливим і руйнівним. Ось що буде.