Чого тільки не бачив Рим за свою історію: тріумфи полководців, жорстокість імператорів, розпусту патриціїв, велич мистецької фантазії та глибину філософської думки, розруху і занепад після захоплення вестготами і вандалами, і ще десятки, сотні й тисячі подій та явищ, які є безцінним надбанням історії людства. Єдине, чого Рим ще не бачив ніколи — це такої потужної делегації з України — незламну суміш міністрів, депутатів, активістів, представників ОП на чолі із самим президентом, які всі разом приїхали на Конференцію з відновлення України (URC), щоб попросити грошей у Заходу, або якщо політкоректно — залучити інвестиції на відбудову зруйнованої економіки. При відкритті, в перший день, черга на вхід стояла на декілька сотень метрів, рухалася дуже повільно і протягом довгого «чергування» під пекучим сонцем оптимісти жартували, що це черга з майбутніх інвесторів, а песимісти — що до мавзолею померлої української економіки. Але, хіба є речі, які можуть зупинити справжнього українського відбудовника, коли потрібні гроші? І мужньо терпітимуть і здолають що завгодно: і довгу дорогу до Риму, і перебування на чужині, і спеку, і черги, все на світі - бо це і є боротьба, благородна справа, заради якої делегати готові на все, тим більше, що зараз Україні гроші потрібні як ніколи. Хоча, будемо відверті - оце «як ніколи» у нас чомусь ніколи не закінчується.

Про що говорили?