Як нам уникнути сприйняття себе як лише заперечення Росії? Адже ми не є запереченням чогось іншого. А, особливо, Росії. Ми є собою.

І в мене на це ось яка відповідь: Україна не є «анти-Росією». Це Росія є анти-Україною. Росія є запереченням, негацією, мінусом. І тому для неї така важлива ця війна. Вона виживе тільки тоді, коли вона зможе нас заперечити, тобто знищити.

Україна є породженням цієї землі. На ній відбувалися різні речі, але їхнім лейтмотивом є кілька речей:

а) Локальність важлива, і турбота про свій простір важлива;

б) Політика — це рух знизу вгору, від громади до держави,

в) Свобода, рівність і братерство/сестринство важливі, і братерство/cестринство вільних і рівних є основою суспільства;

г) Тиранія — це зло;

Україна є породженням цієї землі

д) Ми не хочемо нікого завойовувати, нам добре тут;

е) Ієрархія — річ сумнівна. Її можна терпіти, але коли по-іншому зовсім ніяк;

ж) Усе вирішуємо діалогом, конфліктом, срачем, знову діалогом, знову «срачем» — але головне горизонтально;

з) Кожен має гідність — і ніхто не має права іншого принижувати.

Так от, Росія — це політичний проєкт із заперечення всього цього. Вона хоче довести собі і світу, що такі горизонтальні моделі — неефективні й шкідливі. А ефективні тільки насильство та ієрархія. Що локальність не важлива — тому можна завойовувати інших і стирати їхню ідентичність. Що ієрархія — це все. Що гідності нема, і життя — це принижувати і бути приниженим. І так далі.

Росія постала з негативної енергії, з прагнення заперечити нас. У її хворій фантазії вона може існувати тільки як заперечення нас, тобто — тільки коли нас не буде. Але коли остаточно переконається, що заперечити нас не вдалося, вона почне заперечувати саму себе і руйнувати саму себе.

Головне — нам не почати руйнувати самих себе першими.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора