Як Захід може зруйнувати воєнний оптимізм Путіна на саміті НАТО у Вільнюсі
Який найкращий спосіб уникнути продовження затяжної війни
У короткостроковій перспективі відповідь на питання заголовку очевидна: Сполучені Штати та їхні союзники повинні продовжувати надсилати Україні зброю, допомагати розвідкою та навчанням, щоб забезпечити можливість Києву звільнити якомога більшу частину своєї території цього року. Але потрібне також середньо- і довгострокове планування, а це набагато складніше.
Найкращий спосіб уникнути продовження затяжної війни — це надати Україні важелі впливу, необхідні для її перемоги, понад заходами військової та фінансової допомоги. Офіційне запрошення до НАТО з надійними гарантіями безпеки на час, поки держава формально залишатиметься поза Альянсом, а також масштабна програма відновлення України, фінансована головним чином із заморожених російських активів, — ось ключ до протидії московській стратегії виснаження та розорення і відновлення міцної основи регіональної безпеки у Європі.
На своєму майбутньому саміті у Вільнюсі НАТО доведеться відповісти на важкі, але неминучі запитання щодо майбутнього альянсу, зокрема його відносин з Україною та стратегії щодо Росії. Саме час для колективного Заходу почати конкретно думати і говорити про чіткий і надійний шлях до членства України в НАТО. На жаль, держави — члени Альянсу ще далекі від консенсусу в цьому питанні. Тим то обговорення умов, за яких НАТО прийме Україну, і активна підготовка саме до такого сценарію має бути головним болем для Сполучених Штатів і їхніх союзників протягом найближчих місяців. Лише членство України в НАТО може зруйнувати воєнний оптимізм Путіна та змусити його (і його наступників) змиритися з тим, що Україна ніколи не належатиме Росії. Як написав наприкінці цієї весни Френсіс Фукуяма, ніщо, окрім вступу України до Альянсу, не зупинить війни Росії проти України або відновлення військових дій після будь-якого тимчасового перемир’я.
Ось ключ до протидії московській стратегії виснаження та розорення
Формула про приєднання України до НАТО після закінчення війни — це гарантія її продовження Кремлем хоч би й за принципом «то ж не дістанься ти нікому». Сьогодні військова стратегія Росії полягає в тому, щоб знищити Україну, пережити її у війні на виснаження, і такий оптимізм ядерної держави у війні з неядерною державою, в яку з цієї причини не бажають прямо вступати її партнери, цілком зрозумілий. За таких обставин найнадійніший шлях до припинення війни — це вступ України в НАТО, який кардинально змінить умови цього протиборства, забезпечивши нашу державу гарантіями безпеки і, зокрема, ядерною парасолькою. Якщо український контрнаступ успішно поверне критично важливі території на Півдні і створить можливості реально загрожувати Росії поверненням Криму воєнним шляхом, війна може ввійти у фазу меншої інтенсивності і, ймовірно, в бойових діях настане затишшя. Саме тоді західним союзникам необхідно буде запровадити надійні гарантії безпеки, щоб захистити Україну та тісніше пов’язати її з Європою.
Варіантом може бути офіційне запрошення України до Північноатлантичного Альянсу з перспективою приєднання після завершення війни. Але ще до вступу США, Велика Британія, інші держави Альянсу повинні бути готові надати гарантії безпеки, окрім політичних запевнень, що назавжди виведе Україну з сірої зони.
Зрозуміло, що подібний шлях вимагатиме важких дипломатичних рішень. Можливо, Україні треба буде погодитись на те, що гарантії безпеки до вступу в НАТО не поширюватимуться на тимчасово окупований Крим чи частини Луганської і Донецької областей (якщо ті залишатимуться під окупацією), офіційно не відмовляючись від суверенітету над цими регіонами. Державам — членам Альянсу потрібно буде зменшити панікомір і піти на значний ризик, погодившись із давнім латинським прислів'ям «Nemo pericŭlum sine pericŭlo vincit» (Ніхто без ризику не переможе небезпеку).
Це правда, ніхто не знає, наскільки далеко може зайти Путін, сповнений рішучості боротися до кінця незалежно від ціни. Як стверджують Роуз МакДермотт, Рейд Полі та Пол Слові, «це людина, яку людство хотіло б тримати подалі від своєї найнебезпечнішої зброї». І хоча війна ведеться звичайними засобами, Путін розбудив привида ядерної війни, щоб стримувати пряме втручання Заходу на боці України.
Однак бряцання зброєю Путіна не змогло зупинити північне розширення НАТО. Фінляндія вже відмовилася від свого давнього нейтралітету та приєдналася до альянсу, додавши ще 800 миль до кордону НАТО з Росією. Швеція чекає лише схвалення Туреччини, щоб приєднатися наступною.
Людство пережило часи, коли ядерна зброя перебувала, мабуть, у ще гірших і менш стабільних руках — від радянського диктатора Йосипа Сталіна до китайського тирана Мао Цзедуна та жорстокої династії Кімів у Північній Кореї. Побоювання ядерної ескалації можуть бути надмірними, зваживши будь-які потенційні короткострокові переваги від її використання проти гарантованої шкоди, як негайної, так і довгострокової, для самого кремлівського агресора.
З огляду на високі ризики питання гарантій безпеки Україні через членство в НАТО — складне і політично важке. Тому популярною темою сьогодні є пошук можливих шаблонів безпекових гарантій поза межами Альянсу. Як одна з потенційних моделей розглядається воєнна підтримка Сполучених Штатів Америки Ізраїлю, завдяки якій він вистояв упродовж років у протистоянні з ворогами. Подібні гарантії, напевне, надали б Києву посилене відчуття безпеки в порівнянні зі станом без них, але випадки Ізраїлю та України не зовсім аналогічні, що викликає сумніви у дієвості подібних гарантій для останньої. Противник України має найбільший у світі ядерний арсенал, тоді як супротивники Ізраїлю не мають такої зброї. Крім того, Київ, на відміну від Тель-Авіва, сам не володіє ядерною зброєю. Росія, маючи вдосталь ресурсів і людей, зможе продовжувати війну й проти озброєної до зубів України, нехтуючи ціною.
Пошук альтернативних членству України в НАТО моделей свідчить про те, що першочерговим пріоритетом для США та багатьох їх союзників залишається уникнення ризику війни з Росією. Якщо ж зрештою переможе бачення, висловлене у травні цього року Генрі Кіссінджером в інтерв'ю The Economist, що «для безпеки Європи краще мати Україну в НАТО», і Френсісом Фукуямою у травневому матеріалі для American Purpose, що прийти до перемир’я між Україною та Росією без членства першої в НАТО не вийде, Захід стане на непростий, але реальний шлях до припинення війни. Здається, розуміння цього поступово шириться.
Офіційне запрошення України до НАТО неможливе під час Вільнюського саміту організації. Але ця зустріч може дати старт обговоренню умов і чіткого плану прийняття України до Альянсу. Не в напрямку пошуку альтернативи, а в напрямку визначення шляху.
Надалі багато залежатиме від успіху українських операцій з визволення своєї території. Наступного ж року ювілейний саміт, приурочений до 75-річчя Альянсу, прийматимуть Сполучені Штати — добра нагода оголошенням про запрошення України до НАТО продемонструвати приклад сильного американського лідерства, яке необхідне щоб перемогти Росію і допомогти зберегти українську незалежність.
До 2024 року Україна перебуватиме у стані війни десять років, останні два з яких різко збільшили страждання та розруху. Подальше відтермінування ключових політичних рішень стало б відмовою в мирі, відбудові і процвітанні України в найближче десятиліття.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
