Для нас це шанс. У світі геополітики ресурси стають зброєю.

Пекін посилює контроль над експортом критичних мінералів (CRM), таких, як галій, германій, антимоніт, графіт і рідкісноземельні елементи, які є ключовими для виробництва озброєнь США та Заходу.

Ці заходи, запроваджені з 2023 року, є відповіддю на американські санкції щодо чіпів і технологій, і вони вже призводять до зростання цін (наприклад, на антимоніт +200%), дефіциту та затримок у виробництві ракет, радарів, нічного бачення та дронів.

Китай контролює до 98% світового виробництва галію та 91% германію, роблячи Захід вразливим: повна заборона може коштувати США до $8,2 млрд ВВП (!), а запаси стратегічних матеріалів на мінімумі за 50 років.

Це не просто торговельна війна — це загроза національній безпеці США.

Затримки в ланцюгах постачань озброєнь США сягають піку e 2025 році, впливаючи на $1,7 трлн військового обладнання. Захід намагається диверсифікувати джерела: інвестиції в рециклінг, партнерства з Канадою та Австралією, але розробка нових родовищ займає десятиліття.

Обхід через Таїланд чи Мексику ризикований через штрафи від Китаю.

Китай контролює до 98% світового виробництва галію та 91% германію

Але тут, як не одноразово писав, на сцену виходить Україна, яка може стати ключовим гравцем у заміщенні Китаю.

Україна володіє запасами 22 з 34 критичних мінералів, визнаних ЄС, оцінюваними в $14 трлн (маю сумніви щодо цифри, але так пишуть), включаючи найбільші в Європі запаси титану (може задовольнити попит США та ЄС на 25+ років), літій, берилій, марганець, галій, уран, цирконій, графіт, апатит та рідкісноземельні елементи.

Виробництво графіту, марганцю s титану вже важливо для пом’якшення вразливості Заходу, а антимоніт, галій і германій можуть заповнити прогалини від китайських обмежень.

З точки зору пріоритетів США, Україна є стратегічним партнером для зменшення залежності від Китаю в ланцюгах постачань для оборони, високих технологій та зеленої енергії, як це зафіксовано в угоді від 30 квітня 2025 року про створення спільного інвестиційного фонду реконструкції.

США отримають доступ до нових ліцензій на видобуток, отримуючи 50% доходів від них в обмін на військову допомогу та інвестиції, з фокусом на матеріали для зброї, чіпів та відновлюваної енергетики; це частина ширшої політики диверсифікації, де Україну розглядають як «альтернативу Китаю», але з ризиками через війну.

Щодо доведених запасів в Україні, країна має підтверджені резерви 19 млн тонн критичних матеріалів, включно з:

— найбільшими у світі запасами марганцю (2,4 млрд тонн, або 20% глобальних),

— літієм (500 тис. тонн, 3% світових),

— графітом (20% глобальних ресурсів),

— титаном (7% глобального виробництва, з 28 родовищами),

— а також галієм, германієм, ураном, цирконієм та рідкісноземельними елементами (близько 2,6 млрд тонн за оцінками).

Оцінка необхідних інвестицій для видобутку та переробки коливається в мільярдах доларів: угода з США передбачає створення фонду, фінансування якого йде з 50% доходів від нових ліцензій, із потенціалом залучення кількох мільярдів для 100 проєктів, включно з інфраструктурою (енергетика, транспорт), оскільки видобуток є енергоємним сектором.

За оцінками, для повного розвитку сектору потрібно $500 млрд або більше, з акцентом на американські інвестиції в зброю та реконструкцію, але війна вимагає додаткових витрат на безпеку та відновлення.

Щодо долі потреб США, яку може покрити Україна, це близько 5% глобальних критичних мінералів, що потенційно задовольнить значну частину американського попиту: наприклад, титан — на 25+ років для США та ЄС, графіт — до 20% світових ресурсів, літій — 3% глобальних резервів, марганець — найбільші запаси для оборонної промисловості.

Економічний ефект для України від видобутку та виготовлення кінцевої продукції для США може бути трансформаційним: угода передбачає використання доходів (50% для фонду реконструкції) для відновлення економіки, створення робочих місць (тисячі в гірничій та переробній галузях) та збільшення ВВП на мільярди доларів щорічно, з потенціалом переходу від сировинного експорту до високотехнологічного виробництва (наприклад, компонентів для зброї та чипів).

Це може прискорити інтеграцію в НАТО/ЄС, але з ризиками: війна зменшила експорт заліза та сталі, екологічні проблеми від видобутку, і залежність від США (50% доходів йде на фонд); загалом, ефект — $500 млрд+ для реконструкції, але вимагає інвестицій у переробку для максимальної доданої вартості.

Потенціал величезний — Україна може позиціонувати себе як «західну альтернативу» Китаю в секторах оборони, високих технологій та зеленої енергії, але бракує потужностей для переробки, тому потрібні інвестиції від Заходу.

Для України це шанс на економічне відновлення та посилення ролі в глобальних ланцюгах: від постачальника сировини до партнера в оборонній промисловості.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора