Світ вже не напередодні, а всередині викликів, що змінять його глобально. Ми можемо ще сперечатися про легалізацію медичного канабісу, а Папа Франциск вже виступає в підтримку узаконення одностатевих відносин; з‘являються борці за права штучного інтелекту (і це вже, можливо, сам ШІ); перінали (ті, хто приймають моделі поведінки і цінності нових поколінь, але не обов‘язково самі є міленіалами) змінюють ринки; кібернетичні держави впливають на появу полідержавності; цілі сектори економіки (телеком, освіта, видобудок електричної енергії тощо) поступово демонетизуються; ресурсна рента заміщується рентою відносин і вражень; трильйони сенсорів на гігабітній швидкості роблять світ відкритим.

В такому експоненційному русі годі триматися за старі змісти. Навіть мова й територія вже не можуть бути основою формування нації. Україна — там, де українець. А українець майбутнього визначається не за національністю чи громадянством, а за прагненням волі та інновацій (розвитку, пошуку, підприємництва). 16-річний українець у 2040 році вільно знатиме 4 мови (не враховуючи мов програмування — хоча саме такі мови, можливо, йтимуть в минуле, а програміст майбутнього — творець ідей та алгоритмів, а не кодер).

Те рішення, яке має прийняти українець, вже перезріло. І це рішення — в зміні пануючих цінностей.

У розтяжці «Збереження» — «Розвиток» ми 30 років обирали умовний «добробут» («має бути не гірше, ніж раніше — при СРСР, при Кучмі, при…»), «безпеку» («як би чого не вийшло»), «справедливість» («в нього — керівника держпідприємства чи сусіда — має бути не краще, ніж у мене»). Страх перед змінами роками змушував обирати керманичами «досвідчених господарників».

Підприємець — ворог, бо «наживається». А олігарх — молодець, ставить лавки і «труби димлять» (для українця, згідно досліджень Gradus та Advanter Group, це є показником, що в економіці все гаразд).

Читайте також:

Саша Кольцова

Суспільна амнезія

Тому, щоб збільшити пенсії, державники «віджимають» бізнес — збільшують податки (навіть зараз зростає частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет), контролюючі органи «трусять» підприємців, виконуючи «плани по зборах».

Хоча доведено вже більшістю країн, які пройшли модернізацію, що ключ до успіху — економічні свободи й зниження податків. Тоді підприємець створює робочі місця, прагне зростання бізнесу — отже, надходження в бюджет та зарплати зростають, і держава й самі громадяни мають можливість краще піклуватися про тих, хто цього потребує.

В цьому полягає друга розтяжка: «Патерналізм» — «Відповідальність і свобода». Хто має дбати про тебе — держава чи ти сам? Без приватної власності, що має бути недоторканою і захищеною, громадяни залежні від «начальників» і місцевих баронів. Саме тому роками не відмінявся мораторій на продаж сільгоспземель. Саме тому перед кожними виборами — «підвищення пенсій і мінімалки». Бо українець поставлений в залежність і змушений чекати подачок.

Українець майбутнього прагне розвитку. Він сам бере відповідальність за добробут родини. Він має власність і використовує її на свій розсуд. Він накопичує пенсію, і тому в державі є працюючий фондовий ринок. Він думає про те, щоб самостійно або разом з партнерами зайнятися власною справою, або інвестує кошти в фонди чи в стартапи. Він дбає про освіту і здоров‘я родини, а держава дбає про тих, хто не в змозі турбуватися про себе. Він кооперується в бізнесі, в ОСББ чи для відстоювання власних прав.

Читайте також:

Ірина Соловей

Українська життєстійкість: як було, є і буде — коли захочемо

Українець майбутнього подорожує країною і світом; навчається, набуває нових професій. Дивує світ винаходами. Не боїться діяти всупереч усталеним шаблонам і знаходить кращі рішення для складних проблем.

Тому він залишається українцем, живучі в Сан-Франціско й Сінгапурі, Кракові чи Дар-ель-Саламі.

Перехід з минулого до майбутнього відбудеться, коли в державі і суспільстві ми зможемо:

— забезпечити захист майнових й інтелектуальних прав,

— повернути і залучити таланти з усього світу в науку і бізнес,

— побудувати освіту — ґрунтовну і сучасну, але таку, що стимулює креативне, критичне, рефлексивне мислення,

— покращити розуміння громадянином сучасної економіки, розвинути фінансову грамотність,

— навчитися колаборації, забезпечити важливість репутації (не може залишатися при владі корумпований політик; у професії журналіст, який бреше, в бізнесі підприємець, що не сплачує податки),

Читайте також:

Юлія Тичківська

Україні потрібен діалог

— створити умови для ефективного фінансування науки й інновацій,

— створити найкращі в регіоні можливості для інвестування, впровадження інновацій і ведення бізнесу.

Національна стратегія України має поставити в центр всіх рішень розвиток людського капіталу та інновації. Наздоганяти країни-сусіди вже немає сенсу.

Шлях України — здивувати світ і самих себе спроможністю стрибнути в майбутнє, де держава є цифровою і сервісною. Де традиційні індустрії сплавлені з цифровими і креативними. Де громадянин прагне розвитку, бере відповідальність, цінує свободу свою й інших. А щастя і добробут — стають результатом.

«Українські основи» — спільний проєкт провідних українських інтелектуалів та НВ, в рамках якого письменники, філософи, журналісти, вчені, громадські активісти розмірковують про засади української політичної нації, держави і суспільства. Всі тексти шукайте тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ