Погрози війною та анексією. На що Трамп може перетворити Америку
Усе це може бути просто тролінгом. Але для чого
Нещодавня відмова новообраного президента Дональда Трампа виключити можливість початку війни з метою анексії Гренландії та повторної окупації Панамського каналу, а також його погрози застосувати економічний тиск для анексії Канади можуть бути просто тролінгом.
Трамп, здається, насолоджується тим, що говорить речі, які змушують людей метушитися, обговорювати їх та обурюватися. Трамп також може намагатися, як прозорливо припустив колишній конгресмен Том Малиновський, відволікти увагу від труднощів виконання обіцянок, завдяки яким він був обраний. Наприклад, зниження цін.
Погрози Трампа також можуть бути спрямовані на те, щоб розхитати Канаду, Данію, Гренландію і Панаму, зробити прелюдію до якихось переговорів під тиском, які Трамп може потім розрекламувати як успіх свого гасла «Америка понад усе».
Сполучені Штати навряд чи почнуть війни проти союзників і друзів. З одного боку, Трамп відповідатиме за наслідки, які включатимуть вороже налаштоване населення під окупацією, зруйновану систему Альянсу НАТО та ізоляцію США від своїх друзів, на радість своїм супротивникам — Росії та Китаю. Трамп виграв вибори, обіцяючи закінчити війни, а не розпочинати нові.
Трамп виграв вибори, обіцяючи закінчити війни
На глибшому рівні погрози Трампа війною та анексією свідчать про спосіб мислення про владу у світі, що сягає корінням у ХІХ століття і раніше. Це влада через територіальні завоювання. Це відступ від великої стратегії США, починаючи з ХХ століття. Ця стратегія була започаткована президентом Теодором Рузвельтом, хоча й втілювалася непослідовно.
Вона була конкретизована президентом Вудро Вільсоном у його знаменитій і часом неправильно зрозумілій промові «Чотирнадцять пунктів Вільсона» 1918 року та президентом Франкліном Рузвельтом в Атлантичній хартії, яку він видав разом з прем'єр-міністром Великої Британії Вінстоном Черчиллем у 1941 році. Потім її реалізовували президенти США Гаррі Трумен, Дуайт Ейзенхауер та інші — аж до Трампа. Ця стратегія ґрунтувалася на абсолютно новому способі мислення про те, як просувати інтереси США у світі.
Велику стратегію США іноді зводять до сухого гасла «ліберальний міжнародний порядок, заснований на правилах», а іноді закидали їй «ідеалізм» або «глобалізм». Насправді, президенти США, які будували цю стратегію, робили кмітливі припущення. Вони вважали:
— що інтереси США краще просуватимуться у відкритому світі, заснованому на правилах, без закритих імперій;
— що інтереси США будуть розвиватися з поширенням демократії та верховенства права.
— що Сполучені Штати процвітатимуть лише тоді, коли процвітатимуть й інші країни.
Звідси випливало, що Сполучені Штати можуть зробити світ кращим і при цьому стати багатшими.
Велика стратегія США була, в принципі, універсальною: Сполучені Штати можуть бути друзями всіх народів, які поділяють ці основні цінності. Це відповідало нації, заснованій не на «крові і землі», а на принципі, що всі люди створені рівними, принципі, який, як наполягав президент Авраам Лінкольн, «застосовний до людей у всі часи».
Це принципи, які Сполучені Штати прагнули застосувати, коли, після 1945 року, досягли вершини світової могутності. Незважаючи на всі непослідовності, лицемірство та помилки, велика стратегія США після 1945 року принесла поколінням загальний мир і процвітання. Безсумнівно, ця стратегія потребує ще одного коригування відповідно до часу.
Але відмова від великої стратегії США на користь війни, територіальних завоювань, окупації та погроз не зробить Сполучені Штати знову великими. Це зробить Сполучені Штати просто імітацією путінізму і відображенням націй-агресорів середини двадцятого століття — Німеччини, Італії та Японії.
Погрози Трампа можуть бути хвастощами або тактикою, але вони розкривають темну сторону, негідну будь-якого президента США. Якщо їх реалізувати, то це перетворить Сполучені Штати на простого хулігана, який керує, застосовуючи силу та страх. Це, безперечно, спричинить реакцію проти них, а також розірве альянси США. Це значний відхід від традицій, які успадковує Трамп.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
