Трамп обіцяє зміни. Але які?

2017 рік нарешті настав, і зміна календаря повинна була автоматично розсіяти туман в моїй кришталевій кулі. Не хотілося б вас розчаровувати, але цього не сталося. На відміну від нашого президента, я не впевнений у безхмарності нашого майбутнього.

Мені спадають на думку дві цитати Марка Твена. Перша – «Якщо ви помітили, що ви на боці більшості, це вірна ознака того, що пора змінюватися»; друга – «Я пережив багато страшних речей у своєму житті, деякі з них сталися насправді».

З одного боку, я згоден з більшістю, очікуючи, що підходи Трампа принесуть користь нашій економіці: зниження корпоративних податків, повернення корпоративних коштів з-за кордону, дерегуляція і так далі. Це підштовхує мене до того, щоб взяти паузу і подумати – не тільки тому, що мені незвично погоджуватися з більшістю, але й тому, що ці надто вже очевидні позитиви – не єдине, що принесе нам новий президент.

Прихід до влади Трампа також несе нам невпевненість – і поки що ринок це ігнорує. Крім орієнтованого на бізнес прагматизму, що радує ринок, новому президенту властиві також націоналістична і протекціоністська риторика, яка може призвести до торгових (а можливо, і до повноцінних) воєн. Президент ставить під питання зовнішню політику, торгові і військові союзи США, встановлені після Другої світової.

До того ж, Трамп обраний у той час, коли американська економіка знаходиться на відносному підйомі. Його політики зростання, ймовірно, приведуть до підвищення процентних ставок, що одночасно і добре, і погано для споживачів; такі заходи винагороджують тих, хто відкладає гроші, і карають тих, хто їх витрачає. Підвищення процентних ставок, ймовірно, буде негативом для корпорації, чиє боргове навантаження з часів фінансової кризи збільшилося вдвічі. І, нарешті, підвищення процентних ставок буде негативом для держави, чиї витрати за відсотками в 2016 році залишалися на тому ж рівні, що й у 2007, незважаючи на фактичне подвоєння боргового навантаження. Спасибі вам, низькі процентні ставки!

Саме тут нам пора почати думати про другу фразу Твена і нагадати собі, що ми забагато переймаємося. Трамп – не король чи диктатор беззаконної бананової республіки. Він президент США, і що стосується внутрішньої політики, його влада обмежена Конституцією, у якій є чимало стримувань і противаг.

Конституція дає президенту набагато більше влади як Верховному головнокомандувачу, і тут він набагато менш обмежений. Але тепер нам потрібно пам'ятати, що у Трампа є діти і онуки, що він володіє великою кількістю блискучих будівель, на яких написано його ім'я – у США і в інших країнах. Іншими словами, у нього є чимало особистих інтересів, які він хоче зберегти і під час свого президентства. Подумайте про це таким чином: США – це величезний корабель, і у Трампа є велика кімната (оббита золотом) на цьому кораблі. Замість того, щоб переживати через його особисті інтереси, ми повинні сприймати їх як гарантію, що його зовнішня політика, нехай вона й буде відрізнятися від політики його попередників і тим самим зможе викликати невпевненість і слабкість в середньостроковій перспективі, не потопить цей корабель – адже разом з кораблем на дно піде і сам Трамп. Спадає на думку ще одна фраза Твена: «Багатому можна мати будь-які принципи».

Звичайно, тут можна з легкістю застосувати контраргумент: якщо Трамп помилиться, почне торговельну війну і зажене Америку в рецесію, його добробут може зменшитися, приміром, з $3 млрд до $1млрд; але він залишиться багатієм, і його життя не зміниться ні на йоту. Це правда. Теоретично, можна сказати, що люди, у яких залишився $1 млрд, відчують набагато менше болю, ніж середньостатистичний інвестор, чиє портфоліо скоротиться з $300 000 до $100 000, який зрозуміє, що його плани на пенсію зруйновані. Я не стверджуватиму за всіх мільярдерів, але Дональд Трамп буде вкрай засмучений, оскільки його дуже хвилює його статок і місце в списку Forbes 400.

Невпевненість веде до великих коливань. Але невпевненість не обов'язково дорівнює ризику. Цей момент дуже важливий. Невпевненість прирівнюється до ризику тільки у двох випадках: якщо ваш інвестиційний горизонт недостатній, щоб почекати, поки акції повернуться до справедливої вартості. Наприклад, якщо вам потрібно через два дні дати доньці грошей на весілля, а ваше портфоліо подешевшало на 30%, невпевненість прирівнюється до ризику, оскільки продаж буде означати втрату капіталу.

Другий випадок – коли коливання керують вами, а не навпаки. Якщо ви вивчили ситуацію і вважаєте, що ціна акції - $10, а ринок оцінює її в $4, подякуєте богів коливань за їх щедрий подарунок. Так, вам довелося провести підготовчу роботу, але зате ви отримали інформацію, якої не мають конкуренти, що ховають голови в пісок.

Тому тепер я звернуся вже не до Марка Твена, а до іншого мислителя, не менш гідного цитування – майстра Йоди. Як сказав би знаменитий джедай, «Чекають коливання нас».

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Віталія Каценельсона. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше думок тут