Декларація саміту НАТО чітко визнала загрозу з боку Росії і беззастережно підтвердила зобов’язання щодо колективної оборони за статтею 5. Зобов’язала членів Альянсу до 2035 року збільшити витрати на оборону і пов’язані з нею витрати на 3,5% плюс 1,5% відповідно, і підтвердила зобов’язання членів Альянсу робити внесок в оборону і оборонну промисловість України. Це досить непогані досягнення, тим паче на тлі більш похмурих прогнозів щодо провалу саміту або неявки Трампа, або тупикової ситуації.

Трамп висловив припущення, що він був би радий перемозі, а не зміні правил. До саміту Трамп робив неоднозначні зауваження щодо статті 5. А вже під час пресконференції Трамп з повагою говорив про патріотизм, який він відчув у своїх колег-лідерів НАТО, і зауважив, що «вони потребують Сполучених Штатів. І ми тут, щоб допомогти їм захистити свою землю».

Після зустрічі із Зеленським Трамп залишив відкритою можливість виділення більшого фінансування та ЗРК Patriot для оборони України, але він міг би (і мав би), наприклад, ще й повторити свою пропозицію про 30-денне безумовне припинення вогню, погрожуючи Росії новими жорсткими санкціями, якщо Путін не погодиться, і зобов’язатися забезпечити Україну стабільним потоком американської зброї у той чи інший спосіб. Та все ж таки Трамп продемонстрував прихильне ставлення до боротьби України за виживання, тоді як раніше виказував прохолодну ворожість.

Трамп отримав перемогу, а НАТО — необхідні ресурси

Адміністрація Трампа наполягала на тому, що члени НАТО мають робити набагато більший внесок у спільну оборону. Адже за відсутності реальних зобов’язань щодо цього, не можна розраховувати на те, що Сполучені Штати продовжуватимуть брати на себе частину витрат.

Поєднання російської загрози і тиску Трампа (здебільшого, першого) нарешті подіяло на ключових західноєвропейських лідерів. Вони визнали, що американці мали рацію щодо відставання Європи у витратах на оборону, а поляки і країни Балтії (та інші на сході Європи) мали рацію щодо загрози з боку Росії. Із запізненням, але, сподіваємося, не надто пізно, Європа нарощує свій стратегічний потенціал. Це, схоже, помітили Трамп і його команда.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте намагався переконати Трампа, що НАТО здатне виконати це. Його критикували за лестощі Трампу, але, схоже, Рютте вчинив правильно. Постійний представник США при НАТО Метью Вітакер, схоже, працював над тим, щоб домогтися перемоги Трампа. Вони та їхні команди досягли успіху. Трамп отримує свою перемогу, НАТО отримує необхідні ресурси, а Сполучені Штати залишаються. Це вже добре.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал