Виклик для Слуги народу. Яка ситуація склалася навколо ВР
Депутат Дмитро Костюк заявив про вихід із Слуги народу. Каже, що їх змушували голосувати за руйнацію НАБУ та САП, погрожували. Про що ця історія?
Безумовно, для частини депутатів те, що сталося із голосуванням за відмінений вже закон 12414, стало дуже неприємною історією. Я можу сказати, що деякі депутати, і не тільки Слуги народу, але й, наприклад, Таміла Ташева з Голосу, потім вибачалася, як і деякі інші депутати, за те, що вони так проголосували. Це була реакція на громадську думку. Багатьом не сподобалось, судячи за різними повідомленнями, те, що, фактично, їх поставили перед фактом.
І тут, насправді, дуже непроста дилема. Не тільки про мораль, власну політичну позицію, це і про політичну лояльність. Коли ви у фракції, то ви — член команди. Реальний лідер президентської фракції - це сам президент. Не формальний лідер, керівник фракції Давид Арахамія, а сам президент, лідер цієї політичної сили. І тому, якщо ти проти, значить, ти, фактично, переходиш в опозицію. І це дуже непросто. Тим більше багато хто з депутатів не знає, що далі буде, з ким і як вони будуть далі після завершення каденції цієї Верховної Ради. Це і в особистому, і в політичному, і в моральному сенсі дуже непростий вибір. Тому я б тут не спрощував. Насправді, я думаю, це дуже драматична ситуація тоді особливо була для деяких депутатів. І зараз теж, можливо. Тому дехто вже, скажімо так, дійсно, можливо, переосмислює свою політичну позицію.
Більшість депутатів 22 липня абсолютно щиро голосували за 12414. Я не відкрию великого секрету, коли скажу, що у нас значна частина політичних еліт, навіть, будемо відверто казати, і деякі депутати, які зараз в опозиції, невеликі фанати НАБУ і САП. Боротьба з НАБУ і САП не зараз виникла. Вона йде з моменту створення цих органів. Тому це давня історія. І значна частина політичних еліт України, і не тільки політичних, а правоохоронних, адміністративних, дуже не любить САП і НАБУ, зі зрозумілих причин. І в різний спосіб боролися з ними.
У нас значна частина політичних еліт невеликі фанати НАБУ і САП
В той же час, думаю, більшість Слуг народу розуміло, що те, що сталося, стало помилкою, треба помилку виправити. Це зрозумів сам президент. І треба віддати належне, що він сам виправив цю помилку. Треба нейтралізувати ці проблеми, те напруження, що виникло і всередині країни, і з нашими міжнародними партнерами. Тому ця проблема зараз вирішилася.
Повертаючись до ситуації у фракції Слуга народу із Дмитром Костюком. Це депутат-мажоритарник. Він, думаю, піклується про власне майбутнє і про власну репутацію. Але тут ще питання — чи будуть вибори в наступний склад Верховної Ради по мажоритарних округах. У мене є великі сумніви. Наскільки я знаю, передбачається, що вибори будуть тільки по партійних фракціях. Тут більша проблема, про яку зараз говорять. Чи не призведе це до того, що декілька депутатів зі Слуги народу можуть вийти з фракції (а вийти без втрати мандату можуть тільки мажоритарники, якщо ви обрані за списком партії, ви з фракції самостійно вийти не можете, вас можуть позбавити депутатського мандату).
Ризик в тому, що зараз у Слузі народу 230 депутатів. Якщо буде 225, тоді юридично не буде парламентської більшості. Це буде така структурна політична парламентська політична криза. Це не означає, що Верховна Рада не зможе працювати. Буде вона працювати. Просто виникне проблема, що робити далі. Парламентські вибори проводити не можна. Розпускати Верховну Раду теж не можна.
Тобто, навіть якщо не буде створено нової більшості, Верховна Рада все одно працюватиме. Але будуть політико-юридичні протиріччя зі структурою Верховної Ради і з деякими рішеннями, деякими діями Верховної Ради. Наприклад, без наявності нової офіційної парламентської більшості не можна буде монобільшості ініціювати відставку уряду або ініціювати нового кандидата на посаду прем'єр-міністра. Ось таке неможливо буде. Тож може бути така дійсно проблемна ситуація, хоча і не критична. Поки що це лише потенційно.
Я думаю, що в Слузі народу робитимуть все, щоб такої ситуації не сталося. Але, тим не менш, цей випадок із мажоритарником Дмитром Костюком свідчить про те, що дійсно зараз у деяких депутатів Слуги народу, я б сказав, психологічний, моральний, політичний надлом. І це виклик для Слуги народу.
Чи є має нинішня Верховна Рада суб'єктність. Нагадаю, що ключовим елементом її суб'єктності є позиція парламентської більшості. Вона визначає позицію Верховної Ради. Депутати опозиції зараз у явній меншості. Хто в опозиції? По суті, дві фракції. Це Європейська Солідарність і Голос. Функціонально з деяких питань в опозиції іноді буває Батьківщина. Формально в опозиції всі, хто не входить в парламентську більшість. Але де-факто ми бачимо, що більшість — це Слуги народу плюс депутатські групи, які в більшості питань голосують разом з Слугами народу.
Тому зараз активна публічна опозиція президенту — це, фактично, лише дві фракції — Європейська Солідарність і Голос. Вони в явній меншості і не змінять ситуацію. І думати, як думають в опозиції, що суб'єктність — це коли парламент може діяти проти президента… Ну, тоді почнеться політичне протистояння. І, зазвичай, в більшості країн це називається політична криза, що має призвести до парламентських виборів. Зараз, нагадаю, це неможливо. І я поки не бачу передумов, що в Слузі народу виникне якась внутрішня криза. Бо саме ситуація в Слугах народу може змінити загальну ситуацію в парламенті. Поки я не бачу передумов для кардинальних змін.
Розумієте, Слуга народу і в 2019 році, коли їхня партія перемогла на виборах, не була політичним суб'єктом як таким. Політичним суб'єктом був президент, який отримав перемогу на президентських виборах, і його оточення, його команда, яка забезпечувала його перемогу на виборах. А фракція не була єдиною політичною командою. Їх набирали різні люди. І вони, мені здається, так і не стали єдиною політичною командою. Вони як були, так і залишаються під керівництвом президента.
Президент, який сам не пройшов школу Верховної Ради, оце важливий момент, до речі, він ставиться, мені здається, до парламенту неоднозначно. Він схильний до швидких рішень. І тому вся ця парламентська тяганина, необхідність узгодження, дотримання парламентських процедур для нього — це затягування часу. І тому він до парламенту ставиться неоднозначно. А слуги народу, я думаю, вже так і не стануть реальним самостійним суб'єктом і в нинішній Верховній Раді, і, скоріше за все, після завершення каденції нинішнього складу парламенту.
Я думаю, на наступні парламентські вибори піде якийсь оновлений склад президентської команди, під новим брендом. І тут головне, щоб президентська команда зробила висновки із ситуації зі Слугами народу. Щоб потрібна була реальна партія, не просто депутати набрані в список. Якщо немає реальної партії, то вона може в один момент зникнути з політичної арени.
Тут один приклад наведу. На оцього часу таку помилку зробив Арсеній Яценюк. Тому що нібито теж була партія, була фракція — Народний фронт. Де зараз Народний фронт? Немає. Навіть виборах не брали участі в 2019-му року. І те саме може статися зі Слугами народу. Тому, щоб стати політичним суб'єктом, треба стати справжньою партією.
Інший приклад Європейська солідарність Порошенка. По суті, Петро Порошенко став формувати реальну політичну партію лише тоді, коли програв президентські вибори. От лише в 2019-му році почала формуватися Європейська солідарність як більш-менш справжня партія. До речі, у Юлії Тимошенко специфічна, дуже своєрідна партія з елементами франшизи на місцях. Однак, це давня партія з традиціями, місцевими осередками і так далі. А от Слуги народу так партією не стали і, можливо, вже і не стануть.
Повну версію інтерв'ю з Володимиром Фесенком слухайте на Radio NV
