Шефство над містами Донбасу. Про що йде мова?
Порошенко пропонує кожній з країн ЄС підготувати цільову програму відродження та розвитку окремих населених пунктів. Наскільки перспективною є ця ідея?
З одного боку це нагадує шефство районів Києва над колгоспами Київської області, та з іншого – може і є щось здорове у тому, щоб європейські міста через співпрацю з українськими глибше зрозуміли, що відбувається.
Я так розумію, що ідея «шефства» прийшла в голову президенту Порошенку під час відкриття фельдшерсько-акушерського пункту, збудованого в українському селі французьким коштом. Та навряд чи такі механізми доречні в ситуації з Донбасом – інакше ми виглядатимемо як люди, що ходять по Європі з протягнутою рукою.
Я би не насмілився пропонувати подібне. Це некрасиво: ми ставимо у принизливу ситуацію як себе, так створюємо незручне положення для Європи.
Тож термін «шефство» тут навряд чи доречний, інша справа – міста-побратими. Тобто обмін делегаціями та досвідом. Візьмемо французький Ліон та наш Донецьк. Претензія у цих міст приблизно однакова: що те, що інше претендували на статус столиці. Так ось, делегації могли б разом сісти за стіл та поговорити про те, як прибирати сміття чи, приміром, контролювати громадську безпеку.
Ми виглядатимемо як люди, що ходять по Європі з протягнутою рукою
В Європі існують такі проекти побратимства, в рамках яких міста формують спільні екологічні, освітні, культурні чи енергозбережувальні програми. І нам, і тим більше європейцям є що показати.
Чи буде якась реакція з боку Європи? Та навряд. Коли старше покоління чує подібні заяви, то їм відразу пригадуються радянські часи, а тому їх перша реакція – за речі та втікати. Такі ініціативи навіть не повинні звучати так, як їх вчора обнародував президент.
Такі ідеї слід формулювати інакше. Чому не може бути встановлено транспортний пасажирський зв’язок між нашими містами? Я вже не кажу про запровадження проектів типу «Єврорегіон Донбас», «Єврорегіон Степ» чи інші серйозні речі. Степові регіони цілком могли б обмінюватись досвідом вирощування овець чи певних аграрних культур.
Чому не може бути спільної програми навчання та стажування сімейних лікарів чи вчителів? Українське та європейське міста цілком могли б розробити такі механізми. У Франції, приміром, ідеї медичних та шкільних округів є дуже розвинутими.
Іншими словами, подібні ідеї треба опрацьовувати та опиратись на сучасні європейські механізми. А не так, щоб це звучало як махровий совок.
Усе має бути сучасно. Та проблема в тому, що ми помалу змінюємось і надто помалу стаємо європейцями.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
