Мене часто питають, які книжки я читаю. Я, зазвичай, даю різні відповіді, тому що в різні моменти часу можу читати декілька книжок, і вони можуть бути на різні теми. Але все ж таки для того, щоб відповісти на це питання більш ґрунтовно, напевно варто сказати, на які типи я поділяю книжки. Є багато різних принципів класифікації та категоризації, але для мене важливо, наскільки та чи інша книжка є практичною саме для мене. З цього кута практичності я поділяю книжки на 5 типів:

Підручники (textbooks) — це книжки, які дають широкий огляд певної теми чи галузі, але не заглиблюються в деталі. Для мене сильна сторона підручників — це здатність швидко зрозуміти основи нової сфери. Та занурити в нову тему без надмірних деталей. Вони дають базову логіку галузі та розуміння ключових концепцій. Після прочитання такої книжки ви не станете експертом, але зможете підтримати розмову та зрозуміти, що саме вас цікавить для подальшого вивчення.

Принципи корпоративних фінансів Брейлі та Маєрса, Transcect Urbanism Андреса Дуані, Економіка державного сектора Джозефа Стігліца, Дієва економіка для важких часів Естер Дюфло належать до цієї групи книжок. Найкраще читати такі книжки, коли у вас є конкретна мета — розібратися в новій сфері для роботи, підготуватися до проєкту або до важливої розмови. Корисні також для того, шоб зробити нотатки ключових термінів та концепцій. Я майже не читаю такі книжки зараз — просто не вистачає часу, але для тих, хто на старті вивчення нової сфери, це чудова точка входу. Наприклад, коли я почав цікавитися темою урбанізма 3 роки тому, я прочитав більше 10 різних «підручників».

Найкращі інсайти часто виникають на перетині знань з різних категорій

Книги знань (knowledge books) — історичні дослідження, мемуари видатних особистостей, геополітичні аналізи, історії компаній — все те, що дає розуміння того, як функціонує світ, бізнес, як він формувався і чому він такий, який є. Ці книжки пояснюють контекст, і хоча можуть не давати мені миттєвого практичного результату, є важливими в довгостроковій перспективі, як частина мого більш широкого інтелектуального фундаменту. Мені ці знання з часом допомагають глибше розуміти світ і приймати кращі рішення. Такі книжки — це більше необхідна база (core curriculum), без якої інші знання будуть важче сприйматися. Десь кожна п’ята книжка, яку я читаю, перебувають у цій групі.

Вузький коридор Аджемоглу та Робінсона, Брама Європи Сергія Плохія Losing Iraq, Сапіенс Харарі, Після Війни Тоні Джадт, План Маршала та The Battle of Bretton Woods Бенна Стайла, The Back Channel Бернса Дизайн звичних речей Нормана, Виживають тільки параноїки Ендрю Гроува, Варвари біля ворот Браяна Буроха, Хто сказав, що слони не можуть танцювати Луі Герстнера, Влийте в неї своє серце Говарда Шульца, Засновники Джимі Соні, майже всі книжки Айзексона, наприклад, Інноватори, Ілон Маск, Genius makers Кейда Метца, Empire of AI Карена Хао належать до цієї групи.

Книжки-фреймворки (framework books) — це книжки про ментальні моделі та принципи організації думок. Вони мені дають не стільки факти або історії, скільки інструменти для структурування знань та підходи до вирішення проблем. Тут можуть бути книжки про системне мислення, теорію ігор, принципи прийняття рішень або моделі аналізу бізнесу. Головна цінність цих книжок — вони дають каркас, на який можна «навішувати» мої більш практичні знання.

Напевно, такі книжки, як Від хорошого до величного Джима Колінза, Стратегія блакитного океану Кіма, Метод МкКінзі Ітана Расіела, Від нуля до одиниці Пітера Тіля, Дилема Іноватора Клейтон Крістенсен, Стартап без помилок Еріка Райза, How propaganda workds Джейсона Стенлі, How to raise successful people Естер Войджицкі, Навчитися вчитися Барбари Оаклі, Мислення швидке та повільне Даніеля Канемана, Collaborating with the enemy Адама Кана, Бути лідером Девіда Рубінштейна, Як робити великі справи Бена Флівбьорга, Міста для людей та Soft City Яна Геля, 15-хвилине місто Карлоса Морено, Restorative cities Джені Рой дають максимальну практичну віддачу мені. Десь третина книжок, які я читаю, відносяться до цієї групи.

Книжки, які провокують думки (thought-provoking books) — це книжки про етичні дилеми, наприклад, культурологічні есеї про природу людини, мистецтва чи суспільства. Такі книжки не часто дають готові відповіді, а змушують ставити нові запитання. Головна цінність цих книжок не в інформації, а в процесі — вони розвивають критичне мислення, вчать сумніватися в очевидному, дивитися на проблеми з різних кутів, надають поштовх для нових ідей. 40 відсотків книжок, які я читаю, провокують такі думки в мене. Дуже часто я до них повертаюся в дискусіях з іншими людьми. Вони часто є темою для обговорення в такому собі «інтелектуальному салоні», який ми побудували в себе вдома для друзів та знайомих.

Часто саме такі книжки як Суперінтелект Ніка Бострома, Усі брешуть Стівенса-Давідовіц, Культурна карта Ерін Мейр, Delivering aid differently Вольфганга Фенглера, Anthrovision Джіліан Тетт, Смерть експертизи Тома Ніколса, ШІ 2041 Кай-Фу Лі, спонукають мене на написання якихось колонок (як я казав в декількох інтерв'ю: в такий спосіб я особисто обробляю інформацію — мені легше свої думки викладати на папір).

Книжки — покрокові інструкції (manuals) — чеклисти, збірники кейсів, гайди. Такі книжки надають мені інформацію щодо перевірених алгоритмів дій, які треба повторювати. Тут багато аналізів конкретних ситуацій, детальних прикладів використання ідей та готових шаблонів рішень. У таких книжках для мене найбільш корисним є миттєва практичність та можливість швидко отримати результат, просто слідуючи інструкціям.

Хоча, насправді такі книжки, як серія про бізнес-моделі від Олександра Остервальдера, Атомні звички Джеймса Кліра, На гачку Ніра Еяля, OSINT technologies Майкла Базела, Writing with the style від The Economist можуть бути надзвичайно практичними, я дуже часто просто продивляюсь такі книжки, іноді шукаючи конкретні рішення для якихось задач, але рідко читаю їх повністю — беру те, що потрібно в якісь конкретний момент.

Якщо взяти одну тему, наприклад, Штучний інтелект, то книжками, які я читав останнім часом в кожному розділі, будуть: Artificial Intelligence Стюарта Расела, Supremacy Парми Олсон, Co-intelligence Ітана Моліка, How to think about AI Річарда Саскінда, AI for good Хуана Фереса.

Якщо ж брати українських авторів, то книжки Подолати минуле Ярослава Грицака; Українська мова. Подорож з Бад-Емса до Страсбурга Орисі Демської або Остання імперія Сергія Плохія; Як зрозуміти українців Марини Стародубської або Дикий захід Східної Європи Павла Казарина; та Як не профакапити проєкт Олексія Просніцького представлять всі ці п’ять груп з моєї типології.

Насправді важливо читати різні книжки і не зациклюватися на одному типі. Для мене книжки краще працюють у поєднанні: дуже часто я читаю декілька книжок про суміжні теми, і найкращі інсайти часто виникають на перетині знань з різних категорій, коли фреймворк з однієї книжки накладається на історичний контекст з іншої і тому провокують думки, відповіді на які знаходиш в інших.

Взагалі, читайте те, що вам подобається або те, що вам потрібно зараз, та не забувайте іноді читати й те, що формує ваше «завтра». Але в будь-якому випадку — читайте! Нація, яка читає книги, завжди переможе націю, яка дивиться телевізор.