Коли я вперше переїхав до Києва близько 20 років тому, я зустрів тут свого друга Павла, який із Білорусі. Зрештою, наша розмова зайшла про Олександра Лукашенка і про той інцидент, коли він відключив комунальні послуги в резиденції посла США, а також інших дипломатів. Мені цей учинок здавався зовсім безглуздим і божевільним.

— Але ж він виграв, — заперечив Павло. Я глянув на нього недовірливо. Але він пояснив. «Лукашенко знає, що він мерзотник і що світ ніколи його не прийме. У цій ситуації все, що ви можете виграти, це ваша свобода, і це те, що він виграв». Це був спосіб мислення настільки немислимий і чужий для мене, що я насилу міг у це повірити.

Проте це відкрило мені очі і зробило мене ефективнішим бізнесменом. Ми схильні думати про емпатію як акт великодушності, але це набагато більше. Уміти бачити різні точки зору — це навичка, якої ми повинні навчитися не тільки тому, що вона допомагає іншим почуватися комфортніше, а й тому, що вона дає нам можливість успішно орієнтуватися в часто складному і заплутаному світі.

Визначення спільних цінностей

Усі ми маємо ідеї, до яких ми пристрасно ставимося, і, природно, хочемо, щоб їх перейняли й інші.