Ринок землі: 10 питань про сакральне

Зараз потрібно знайти компроміс, який спирався б на фундамент національних інтересів України і забезпечував розвиток як сільських територій, так і фермерства та кооперативного руху (для довідки: 9232 села не мають суб'єкта господарської діяльності). Для цього вважаю важливим знайти відповіді на кілька актуальних питань.

1. Чи потрібно знімати мораторій на продаж землі? Як прихильник ринкової економіки та можливості монетизації землі, для бурхливого розвитку агросектору та сільських територій, впевнений, що це необхідно робити. Питання: коли і за яких умов? З урахуванням темпів реалізації земельної реформи, яка триває вже 26 років і прийняття величезної кількості нормативно-правових актів, без яких неможливий запуск ринку землі, необхідно мінімум 3-4 роки.
Крім того, для забезпечення соціального захисту власників землі і тих, хто трудиться на ній, необхідною умовою є справедлива ціна та наявність в українців, насамперед селян, достатніх доходів для можливої купівлі землі.

2. Які ризики несе негайне відкриття землі, як того вимагає МВФ? Ваучерна приватизація промисловості 1990-х років показала, що без чіткої прозорої процедури і захисту з боку держави інтересів власників сертифікатів активи концентруються в кількох руках (олігархів) і населення тільки бідніє. Сьогодні основний страх і ризик 6,9 млн. пайовиків полягає в недооцінці землі як активу. В умовах, коли селяни старшого покоління хочуть продати свої паї (а це близько 1 мільйона чоловік), а молодь не в змозі ці паї купити, землі опиняться в руках латифундистів або спекулянтів, що призведе до подальшого зниження ціни і деградації сільських територій. Одне з основних завдань держави – створення класу фермерів і кооператорів – не буде вирішене, що призведе до подальшого зростання безробіття і вимирання сіл. Досвід Бразилії показує, що концентрація землі в руках невеликої кількості власників закінчується бунтами на селі і, на жаль, кров'ю.

3. Чи продавати землю іноземцям? Вважаю, що необхідно обмежити право купівлі землі іноземними фізичними і юридичними особами як мінімум на 5 років після відкриття ринку. Скупка землі в Аргентині великими іноземними фінансовими гравцями показала свою неефективність і призвела до погіршення життя селян і зростання соціальної напруженості.

4. Як запобігти неконтрольованій скупці землі великими агрохолдингами-лендлордами? Для цього потрібні законодавчі запобіжники. Наприклад, продавати землю юридичним особам або фізичним особам з обмеженням за розміром і надавати пріоритет фермерським господарствам і кооперативам. Подібний досвід добре реалізований в Європейському Союзі і має бути взятий на озброєння. Головне – не варто винаходити нічого нового. Також можна розглянути для власників великих наділів обов'язкову соціальну участь у розвитку цих територій.

5. Як захистити права селян на отримання адекватної плати за продаж землі? В першу чергу, необхідно забезпечити нормативно-грошову мінімальну вартість землі з урахуванням її категорії для всіх регіонів країни. По-друге, відкривати ринок землі потрібно поступово, щоб уникнути цінового демпінгу. Але перш за все, необхідно створити Земельний банк, який повинен буде скуповувати для початку державні землі, формуючи цінову політику.

6. Як забезпечити стабільну роботу великого агросектору після старту вільного продажу паїв? Великі компанії мають великий досвід щодо залучення фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності. Для них дуже важливий високий кредитний рейтинг країни. Можливо, паї можуть розглядатися як цінні папери, під які залучається фінансовий ресурс. Також необхідно застосовувати новітні інноваційні технології аграрного виробництва, які забезпечать його стабільність і ефективність.

7. Як полегшити доступ малих і середніх фермерських господарств до земельних паїв? Варто запровадити механізми пріоритетного права на придбання паїв місцевими фермерськими господарствами і кооперативами. При цьому жорстко контролювати їх подальше використання і обмежувати можливу спекуляцію на перепродажах. Також потрібно розробити варіанти біржової торгівлі корпоративними правами та майновими комплексами для цієї категорії агробізнесу.

8. Як організувати фінансове забезпечення роботи ринку? На базі одного з державних банків, можливо, Приватбанку, створити Земельний банк, який буде забезпечувати фінансування аграрного виробництва, в першу чергу фермерів і кооператорів, а також формувати земельний фонд шляхом скуповування державних і пропонованих на ринку земель. Він може бути хорошим регулятором кон'юнктури земельного ринку. Крім того, необхідно позбавити права якісь інші структури викуповувати землі в селян для перепродажу.

9. Що необхідно змінити в нормативно-правовій базі ринку землі? Для виваженого державного підходу в цьому дуже складному питанні належить розробити і затвердити національну Стратегію аграрно-продовольчого комплексу та розвитку сільських територій. Найбільш справедливим механізмом для цього може бути, як вже пропонувалося, створення Земельної Асамблеї. Завдання такої Асамблеї буде складатися в загальнонаціональному діалозі з розробки та узгодження всієї законодавчої бази земельної реформи та подальшого її затвердження на всеукраїнському референдумі.