Почався четвертий місяць російсько-української війни, і Україну все частіше стали закликати до того, щоби сторгувати свої території в обмін на мир і прийняти компромісну угоду, яка дозволить Володимиру Путіну зберегти контроль, принаймні, над деякими регіонами, які нині перебувають під російською окупацією.

Найгучніше до політики умиротворення пролунав заклик колишнього держсекретаря США Генрі Кіссинджера. Він потрапив до заголовків світових газет зі своєю заявою на нещодавньому Всесвітньому економічному форумі в Давосі. А заявив він про те, що Україна має бути готова поступитися своїми територіями Росії, щоб покласти край війні. Як і президент Франції Еммануель Макрон, який закликав до компромісного рішення і застеріг від «приниження» Путіна, ну а його німецькі й італійські колеги висловили підтримку аналогічної позиції.

Аргументи на користь умиротворення також стають усе поширенішими у міжнародних ЗМІ. Стаття New York Times від 19 травня, у якій ішлося про необхідність ухвалення лідерами України «болючих територіальних рішень», була однією з численних недавніх гучних статей, які закликають Київ погодитися з російською анексією українських земель в обмін на мир.

Ці нестримні прояви турботи про Путіна свідчать, що небажання міжнародного співтовариства прийняти реальність ескалації конфронтації з Кремлем триває. Вони також відображають поширене незнання сучасної Росії і нездатність зрозуміти справжню природу нинішньої війни.

Війна, розв’язана Володимиром Путіним 24 лютого, — класичний приклад неспровокованої міжнародної агресії. Принципово важливо, що головна мета війни — знищити українську державу та народ. Про це неодноразово заявляло російське керівництво, включно з Путіним. Це також регулярно підкріплюють контрольовані Кремлем російські ЗМІ, де розмови про геноцид в Україні з початку вторгнення стали нормою.

Принципово важливо, що головна мета війни — знищити українську державу та народ

Цілі війни Росії включають ліквідацію територіальної, політичної, економічної та культурної основи української державності. Сам Путін часто заявляв, що українці насправді росіяни («один народ»), і докладно доводив, що Україна не має права на існування як незалежна та суверенна держава. Іншими словами, це війна, яка носить характер геноциду, відповідно до положень Конвенції про геноцид 1948 року. Її ведуть із явним наміром «знищити, повністю чи частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку».

Підтвердження цілей Росії з геноциду в Україні виходить далеко за межі безрозсудних публічних заяв Путіна та його пропагандистів. Протягом перших трьох місяців війни з’явилися докази масових убивств, поширених тортур і сексуального насильства, спрямованих на перешкоджання народженню дитини в майбутньому, насильницьких депортацій (особливо дітей), знищення української культурної спадщини та систематичної політики русифікації. У районах, окупованих Кремлем, на потенційних противників російського захоплення проводять облави в радянському стилі, і в багатьох випадках їхнє місцезнаходження залишається невідомим.

Ці військові злочини — не відхилення від норми, а скоріше відродження традиційної російської імперської політики щодо України. Від руйнування 1708 року столиці українських козаків Батурина під час правління російського царя Петра Першого, до голодомору, організованого Сталіним на початку 1930-х років. Безперечно, російські лідери мають «багату спадщину» безжального викорінення будь-яких проявів української державності. Сьогоднішня війна органічно вписується у цю довгу та криваву історію російської імперської агресії.

Кожен, хто добре знає історію Другої світової, скаже вам, що спроби умиротворити територіальними поступками тиранів, які здійснюють геноцид, не тільки огидні з морального погляду, але й безглузді зі стратегічного. Єдине, що сприймають такі особи, — переважна сила. Єдина обґрунтована мета — їхня повна поразка.

Читайте також:

Том Купер

Вагнерівці видихнулись, Путін відправив підкріплення. Аналіз основних подій на фронті

Прибічники політики умиротворення повинні також визнати, що агресивна війна, яка веде до геноциду, не може бути пристосована до чинних рамок міжнародного порядку. Адже військові злочини такого масштабу суперечать будь-якому порядку. Нездатність перемогти винних у таких злочинах лише прискорює скочування світової політики у джунглі та створює жахливий геополітичний прецедент на десятиліття вперед.

Як писали багато аналітиків, немає сенсу добиватися врегулювання шляхом переговорів через голову України за аналогією із сумнозвісною Мюнхенською угодою 1938 року. Президент Зеленський уже рішуче заявив про це. Менше з тим, ми повинні постійно нагадувати людям, що, розв’язавши цю війну, Путін порушив щонайменше сім важливих міжнародних договорів та угод, повноправною учасницею яких є Росія. На якій підставі можна припустити, що він і його уряд будуть дотримуватися будь-яких нових?

Також немає жодних ознак того, що Росія зараз намагається зберегти обличчя або готова погодитися на врегулювання шляхом переговорів. Путін досі відмовлявся від будь-якого відступу чи пропозиції переговорів, бо вважає, що зможе посилити тиск на тих, кого вважає загниваючим Заходом, поки вони не дадуть йому все, що він хоче. Подібно до ватажка банди, Путін використовує погрозу застосування насильства, щоб залякати своїх західних опонентів. Він знає, що вони бояться військової конфронтації, і розглядає кожен наступний заклик до умиротворення як доказ того, що його хуліганська тактика є ефективною.

Ті, хто вимагає розчленувати Україну, щоб продовжувати вести справи з Москвою, повинні пояснити, чому ми повинні так боятися Росії, коли саме Росії протистоїть набагато сильніший альянс. Замість того, щоб намагатися вести переговори за рахунок України, Захід має зосередити свої зусилля на тому, щоб Україна виграла, а Росія програла. Очевидно, що це правильний підхід як для самої України, так і для демократичного світу загалом. Крім того, зрештою, на користь самої Росії, якщо країна нарешті вийде з авторитарної в’язниці і піде шляхом повоєнної Німеччини.

Умиротворення Росії не покладе край війні і не забезпечить миру в наш час. Навпаки, це надасть сміливості Путіну, продовжить страждання України, послабить Захід і дестабілізує весь світ. Саме уявлення про те, що нинішню війну можна розв’язати шляхом компромісу, є небезпечною ілюзією. Поки Росія не буде остаточно переможена, будь-яка пауза у бойових діях буде тимчасовою. Територіальні поступки лише розпалять апетит Путіна до подальших завоювань і наразять мільйони українців на ризик кремлівського геноциду.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашего телеграм-каналу Погляди НВ