Між росіянами й українцями

Правда все-таки існує. Я не дуже люблю вираз «постправда», просто зараз у нас є інтернет, а раніше доступ до публічних обговорень був обмежений. У демократичних умовах це призвело до того, що публічна сфера переповнена фальшивою інформацією. Правда існує, але змушена змагатися з дуже багатьма дурними і навмисне перекрученими висловлюваннями.

Постправда була в Радянському Союзі, коли там будували цілу систему на базі брехні, а КДБ нав’язував це людям. У сучасній Росії сила у брехні і пропаганди підкріплює держава, що активно працює над тим, щоб вводити людей в оману з усіх важливих питань. Але навіть у Росії, думаю, неправильно говорити про постправду. Тому що державна брехня працює і переважає в публічній сфері, але серед людей правда все ж існує.

У чому загроза для України від дезінформації в Росії? Ми вже бачили її: це захоплення Криму і безглузда війна на Донбасі з багатьма жертвами. Росія нападає на тих, кого вона вважає зараз нездатними до самозахисту. Слава Богу, це було обмежено опором українців, але все-таки факт агресії існує, і вона не була ліквідована.

Є небезпека постійної провокації, є небезпека ворожої пропаганди, але я вважаю, що Україна з її вільними ЗМІ може протистояти цьому. Але це проблема сьогодення, проблема на майбутнє — і вона існуватиме доти, доки не відбудуться зміни в менталітеті Росії.

Вам варто мати на увазі: Україна теж становить загрозу для Росії, але це загроза іншого типу — авторитарному режиму. Навіщо росіяни почали захоплення Криму й агресію на сході України? Тому що приклад Майдану, де люди самоорганізувалися проти клептократичного режиму — це приклад для наслідування в самій Росії. Вони хотіли відвернути увагу — і зробили це.

Я знаю, що з різних зрозумілих причин в України є бажання відрізнятися від Росії, щоб люди не вважали, як росіяни люблять стверджувати, що це «одна країна». Незважаючи на це, між Росією й Україною існує дуже багато спільного. Якщо Україна продовжить розвивати демократичну процвітаючу державу, толерантну і відкриту, то це стане прямим викликом для авторитарної системи в Росії.

Важко сказати, наскільки Путін злякався президентських виборів в Україні. Але перемогу Зеленського в Росії, звичайно, помітили. Не можна недооцінювати людей — у росіян теж є очі, вуха, вони можуть про щось думати. Між двома країнами є багато родинних зв’язків, багато контактів: росіяни бачать, що тут сталося щось, що для Росії є абсолютно незвичним.

Ось тільки росіяни погано розуміють бажання людей бути незалежними. І особливо — незалежними від них. Багато років тому я жив у Москві, стояв в черзі за картоплею, як це тоді бувало, і хтось почав кричати: «Скільки можна стояти в цих чергах!?». Одна жінка відповіла: «Нічого, зате весь світ нас боїться». Таке імперське мислення Росії: нам може жити і бідно, але ми вселяємо страх.

Повне інтерв'ю з Девідом Саттером дивіться в рамках програми Місце в історії на Радіо НВ